ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
05 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4664/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 про закриття провадження
по справі №916/4664/24
за позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»
про стягнення
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайський аграрій», в якому просила суд:
- стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020 в розмірі еквівалентній - 645 318,90 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.
- стягнути з ОСОБА_2 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020 в розмірі еквівалентній - 54 111,58 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (корпоративних прав) від 15.12.2020, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, щодо повної та своєчасної оплати вартості частки.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по цій справі, серед іншого, закрито провадження у справі №916/4664/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайський аграрій» про стягнення.
Не погодившись із даною ухвалою ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу справи від 15.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по цій справі розподілено на розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 про закриття провадження по справі №916/4664/24 та призначено справу до розгляду на 24.02.2025.
31.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських, депозитних, поточних рахунках відритих громадянину України - ОСОБА_2 у будь-яких банках України, фінансових установах в межах суми боргу 699 430,48 дол. США, a також на інших рахунках в банківських та фінансових установах України та Республіки Польщі, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду.
В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що 15.12.2020 між ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (корпоративних прав). Однак, як стверджує позивач, станом на 30.01.2025 вона не отримувала від відповідача оплату у розмірі 645 318,90 дол. США по Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства (корпоративних прав), тобто має місце прострочка виконання грошового зобов'язання.
За твердженням заявника, відповідач знає про наявність простроченого грошового зобов'язання, однак не виконує свого обов'язку по договору від 15.12.2020.
Заявник вважає, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача у будь-яких банках, фінансових установах в межах суми боргу 699 430,48 дол. США обумовлено тим, що останній може його витрати, перерахувати, іншими чином розпорядитися грошовими коштами, що утруднить у майбутньому виконання судового рішення про стягнення боргу з відповідача або зробить виконання судового рішення про стягнення заборгованості неможливим.
На думку заявника, вжиття заходів забезпечення позову у справі необхідно позивачу задля охорони його матеріально - правових інтересів від недобросовісних дій із боку відповідача у тому числі розтрати, перерахування, розпорядження грошовими коштами іншим чином, що належить на праві власності відповідачу.
На переконання заявника, не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у цій справі, в той час як вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові, що знаходяться банківських рахунках відповідача у будь-яких банках, фінансових установах в межах суми боргу 699 430,48 дол. США зможе забезпечити виконання судового рішення у справі про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/4664/24 у зв'язку із перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. у відрядженні.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2024 справу №916/4664/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Ухвалою суду від 05.02.2025 справу №916/4664/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
За змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Питання щодо задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення боргу за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що 08.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; будинок АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; земельні ділянки із кадастровими номерами: 4610136300:06:014:0359; 4622482000:01:007:0005; 4623680400:08:000:0008.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено. Вжито заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; будинок АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; земельні ділянки із кадастровими номерами: 4610136300:06:014:0359; 4622482000:01:007:0005; 4623680400:08:000:0008; в межах ціни позову у сумі 645318,90 доларів США.
В свою чергу, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025, серед іншого, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 у справі №916/4452/24.
Однак, за приписами п.п. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як свідчать наявні матеріали справи, у межах строку на апеляційне оскарження, а саме 15.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по цій справі, якою зокрема було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по цій справі та призначено справу до розгляду.
Відтак, наразі, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 по cправі №905/448/22 зазначив, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Отже, у даному випадку, застосування судом апеляційної інстанції заходів забезпечення позову на яких наполягає заявник, не буде відповідати співмірності заходів забезпечення позову, оскільки накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову, і на майно відповідача у такому ж обсязі, фактично призведе до арешту грошових коштів і майна на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.
Судова колегія також зазначає, що звертаючись з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач не навів, із посиланням на відповідні докази, нових обставин, які б достеменно свідчили про необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними, оскільки наразі діють заходи забезпечення позову вжитті судом першої інстанції, а заявником не доведено наявності нових обставин, які б свідчили про необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 136-137, 140, 232-234, 236, 240, 281, 286-288 ГПК України, колегія суддів
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала згідно з ст.235 ГПК України набуває законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалу складено та підписано 05.02.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.