Житомирський апеляційний суд
Справа №295/149/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/73/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
27 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 січня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ,-
встановила:
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 - 1 КК України.
07 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира було задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 діб, а саме до 03.03.2025 року (включно) без визначення застави.
Слідчий суддя враховуючи тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри та наведені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України
дійшов висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, наслідком вчинення злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 є загибель людини, слідчий суддя застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважав за можливе не визначати розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Зазначає, що слідчий суддя, всупереч законним правам та інтересам підозрюваного виніс необґрунтоване, незаконне рішення, оскільки обрання такого жорсткого запобіжного заходу не відповідає ризикам, обумовленим ст. 177 КПК України та суперечить матеріалам кримінального провадження.
На думку захисника, судом не в повному обсязі досліджені підстави для обрання такого жорстокого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України не доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, чи може перешкоджати кримінальному провадженню.
Зазначає, що одразу після вчинення ДТП підозрюваний не переховувався. Під час допиту розповів про обставини правопорушення. Раніше ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувався. У ОСОБА_7 достатньо стримуючих для його наступної поведінки факторів (наявність на утриманні престарілої матері). ОСОБА_7 виключно позитивно характеризується за місцем проживання, що також ставить під сумніві твердження про можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення та ухилятись від слідства чи правосуддя. Внаслідок ДТП сам ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом та перелому ребра та потребує відповідного лікування, що є неможливим в умовах СІЗО ЖУВП № 8.
Наголошує про те, що ОСОБА_7 учасник бойових дій, має контузії є інвалідом 3 групи.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із пунктом 2 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомлено ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів відповідає фактичним обставинам справи та у апеляційній скарзі не заперечується.
Слідчий суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; а також ризик можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показів, вчинити інше кримінальне правопорушення, з цими висновками погоджується і колегія суддів.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні необережних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів у яких він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_7 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника, що підозрюваний має на утриманні престарілу матір, позитивно характеризується, сам отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, протягом 2 років приймав активну участь у бойових діях, безперечно повинні враховуватися, однак з врахуванням обставин кримінального правопорушення не є переконливим аргументом для можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки це не стримало його від протиправної поведінки, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до підозри, він зареєстрований у іншому регіоні де і проживає його матір.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 з місця ДТП не втікав є слушними, про те така поведінка не залежала від волі підозрюваного, який жодних дій для надання допомоги потерпілому не вчиняв, а була викликана станом алкогольного сп'яніння, внаслідок якого він був у непритомному стані за кермом і отямився лише після приїзду працівників поліції, яких викликали інші особи, мав очевидні ознаки алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наслідки злочину, загибель людини апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про неможливість на даний час у застосуванні застави.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 січня 2025 року якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: