Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/292/25
05.02.2025 року м. Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Трагнюк В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднану справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_1 виданий органом 2114 від 04.08.2021, проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.185-10 КУпАП та ч.2 ст.204-1 КУпАП,
За змістом протоколу: 09 грудня 2024 року близько 20 год. 40 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) на напрямку 123 прикордонного знаку (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в контрольованому прикордонному районі на відстані 8000 метрів до державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 спільно із іншим громадянином України, який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон.
При спробі затримання на неодноразово повторювану законну вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитися та надати документи, що посвідчують особу громадянина України ОСОБА_1 проігнорував вимогу зупинитися та вдався до втечі.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги cт. cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення, відповідальності за яке передбачена ч.2 cт. 204-1 КУпАП та порушив вимоги cm. 23 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 19.06.2003 року, відповідальність за яке передбачено ч. 2 cт. 185-10 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Як вбачається з протоколу серії ЗхРУ № 023598, №023599 від 10.12.2024 року ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185-10 КУпАП та ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Частиною 2 статті 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному, розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Об'єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Пункт 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, передбачено, що громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Згідно п.10 вказаного положення, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Разом з тим, протокол не містить відомостей та обставин вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КУпАП, як і даних про працівника Державної прикордонної служби України який виконував службові обов'язки, пов'язані з охороною державного кордону, законні вимоги якого (за змістом протоколу) ОСОБА_1 не виконав.
Також відсутні відомості, що громадянин ОСОБА_1 відмовився на законну вимогу прикордонного наряду «Прикордонний патруль» зупинитися чи надати документи, що посвідчують особу та документи, що надають дозвіл на перебування в прикордонній смузі передбачене частиною першою зазначеної статті, при цьому суд зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що був виявлений та затриманий в напрямку 123 прикордонного знаку на відстані 8000 метрів від державного кордону, у справі відсутній рапорт прикордонного наряду, пояснення ОСОБА_1 , місце вчинення(населений пункт, вулиця, тощо)
Матеріали справи не містять даних про вчинення ОСОБА_1 дій у вигляді злісної непокори, такі дії не були виражені в зухвалій формі, яка б свідчили про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.
Так, згідно Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011р. №10, Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
За таких обставин, всі перераховані вище доводи, у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об'єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні за ч.2 ст.185-10 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.204-1 КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Виходячи з положень частини 2 статті 204-1 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного кордону будь-яким способом поза пунктами пропуску, вчинене групою осіб.
Згідно онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах (доступного за посиланнямhttp://sum.in.ua/) «намір це задум, бажання зробити що-небудь», при цьому, згідно вказаного словника «спроба це намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху».
З наведеного можна зробити висновок, що «спроба» - це активні дії, спрямовані на досягнення певної мети.
Перетинання чи спробу перетинання державного кордону України, відповідно до наданих стороною обвинувачення матеріалів, ОСОБА_1 не здійснював.
У відповідності до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє констатувати вчинення особою адміністративного правопорушення, у справі не доведено ні події, а ні складу правопорушення про вчинення якого складено протокол та у вчиненні якого звинувачено ОСОБА_1 .
Оцінивши досліджені докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя не встановив існування події і складу адміністративнихо правопорушень, передбачених ч.2 ст.185-10, ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУПАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, розпочате провадження в справі про адміністративні правопорушення за ознаками ч. 2 ст.204-1, ч.2 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю (недоведеністю) події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 251, 252, 247, 254-256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративні правопорушення за ознаками ч.2 ст.204-1, ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю (недоведеністю) події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя В. Р. Трагнюк