04 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/2790/23
(суддя Мінаєва К.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №280/2790/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 03 травня 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно з яким просить:
- визнати дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача протиправними та дискримінаційними, визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення про припинення виплати пенсії позивачу, викладене в листі відповідача від 28.04.2023 № 0800-0203-8/24940;
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії - поновити виплату пенсію позивачу з 01.05.2018 на вказаний ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно прирівнявши позивача до внутрішньо-переміщеної особи протиправно припинив виплату пенсії позивачу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії, «визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у поновленні їй пенсії, викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2023 № 0800-0203-8/24940».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.05.2018 на вказаний ним банківський рахунок з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії. У задоволенні позову в іншій частині відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем було вжито активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте йому було протиправно відмовлено у такому поновленні. При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що судом встановлено факт безпідставного зупинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області має здійснити виплату пенсії, з 01.05.2018 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів. Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 30.07.2020 у справі №461/5775/16-а, від 30.07.2020 у справі №802/798/18-а, від 24.09.2020 у справі № 0240/3646/18-а та від 24.09.2020 у справі № 806/1754/18.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відсутні підстави для поновлення позивачу виплати пенсії так як за таким поновленням від його імені звернувся представник, який не має повноважень на таке звернення зважаючи на те, що з 10.12.2021 року Порядком № 22-1 скасовано можливість звернення до органу Пенсійного фонду України через представника заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Зазначає відповідач і про те, що паспорт громадянина України виданий позивачу є недійним та мав бути вилучений та знищений.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 у справі № 335/14162/17 (2-а/335/630/2017) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 26.04.2017 року з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (а.с.22-25).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі №335/14162/17(2-а/335/630/2017) скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 в частині зобов'язання провести індексацію і компенсацію втрати частини доходів та прийнято нову постанову в цій частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині (а.с.26-29).
08.11.2022 позивачем складено заяву про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок (а.с.34).
29.03.2023 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, звернувся до відповідача через веб-портал (номер звернення ВЕБ-08001-Ф-С-23-061189) з проханням перерахувати пенсію ОСОБА_1 на його особистий банківський рахунок, долучивши апостильовану заяву позивача про поновлення виплати пенсії (а.с.34-35).
Листом відповідача від 28.04.2023 № 0800-0203-8/24940 представнику позивача роз'яснено, що з 26.04.2014 ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії за вислугу років, як внутрішньо переміщеній особі, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі особисто поданої заяви та довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України. Головним управлінням в межах чинного законодавства була проведена перевірка та отримана від органу соціального захисту Бердянської міської ради інформацію про те, що ОСОБА_1 знято з обліку 11.01.2017 у зв'язку з вибуттям до іншого району. На підставі зазначеного документу йому було тимчасово призупинено виплату пенсії до з'ясування місця його перебування. Для продовження виплати пенсії ОСОБА_1 слід особисто звернутися з відповідною заявою до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду з оригіналами документів (а.с.35). Правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року за № 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене, пенсії, виплати яких було припинено з огляду на виїзд пенсіонера на постійне місце проживання за кордон мали бути поновлені пенсійним органом з 07 жовтня 2009 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18.
«Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
При цьому, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону №1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вищезазначеного Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першої цієї статті (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до норм Закону № 1058 припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону № 1058.
Як вбачається, з матеріалів справи, відповідачем таке рішення не приймалося, а тому відповідач не мав підстав для припинення виплати позивачу вже призначеної пенсії.
Посилання пенсійного органу на постанову КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є безпідставним, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку - Законом № 1058.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Натомість, відповідач вказаного обов'язку не виконав, оскільки не довів того, що виплату пенсії позивачу було зупинено у відповідності до вимог законодавства.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважу на тому, що доводи апеляційної скарги відносно того, що відсутні підстави для поновлення позивачу виплати пенсії через те, що представник, який звернувся з заявою про поновлення виплати пенсії не має повноважень на таке звернення, а паспорт громадянина України виданий позивачу є недійним та мав бути вилучений та знищений не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про виникнення підстави для поновлення права позивача на виплату пенсії, оскільки у відповідача не було підстав для не виплати позивачу раніше призначеної пенсії, а тому відповідач мав продовжувати виплачувати таку пенсію, а не чекати заяви пенсіонера.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що висновки суду в резолютивній частині рішення - є приписами, що підлягають безумовному виконанню сторонами та третіми особами, а судове рішення має бути категоричним, тобто повинне давати відповідь на позовні вимоги таким чином, щоб зняти невизначеність у взаємовідносинах між сторонами спору, суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині постанови повинен бути наведений ясний і однозначний за своїм формулюванням висновок про протиправність дій або бездіяльності відповідача та про спосіб відновлення порушених прав позивача.
Натомість, які вбачається з абзацу другого резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №280/2790/23, суд «визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії…», в той час як протиправність дій відповідача полягає у припиненні виплати пенсії ОСОБА_1 , зважаючи на, це суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №280/2790/23, замінивши в абзаці другому резолютивної частини рішення словосполучення «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії…» на словосполучення ««Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії…». В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №280/2790/23 - змінити, шляхом заміни в абзаці другому резолютивної частини рішення словосполучення «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії…» на словосполучення «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії…».
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №280/2790/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва