31 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24165/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року
у справі №160/24165/24
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання протиправною оцінку майна та визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просила:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дрижук О.О. та висновок про вартість майна - частку будинку АДРЕСА_1 , що міститься у звіті за №1208.2/24 про оцінку вартості майна від 12.08.2024 р., складений суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/24165/24 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною оцінки майна та визнання протиправними дій.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої скаржниця просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/24165/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що звіт про оцінку вартості майна від 12.08.2024 є сфальсифікованим та не відображає реальну вартість оцінюваного майна. Вважає, що діями державного виконавця порушено її право на володіння належним на праві власності нерухомим майном.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.07.2012 р. у справі № 407/417/2012 позов задоволено в повному обсязі, а саме:
- визнано садибу (домоволодіння) АДРЕСА_1 право власності на яке підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.04.2007 року, яке видане на підставі рішення виконкому Вільногірської міської ради від 21.03.2007 р. за № 199, зареєстровано в КП “БТІ м.Вільногірська» 10 квітня 2007 р., запис в книзі за № 9, реєстровий № 608 (ІІп), спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки зазначене домоволодіння придбане ними під час шлюбу;
- здійснено поділ зазначеної вище садиби (домоволодіння) за вказаною адресою, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному у власність - по 1\2 частині зазначеної садиби (домоволодіння), без виділення часток в натурі.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності № 35300775 від 28.08.2012 позивачка є власницею частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
В провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дрижирук О.О. перебуває зведене виконавче провадження № 61641244 (боржник - ОСОБА_2 ), до складу якого входять:
- виконавче провадження № 52944903 по виконанню вимог виконавчого листа №2-537/11, виданого 29.05.2015 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 1767879,30 грн.;
- виконавче провадження № 61280257 по виконанню вимог виконавчого листа №174/682/16-ц, виданого 25.04.2017 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 257906,66 грн.;
- виконавче провадження № 65596739 по виконанню вимог виконавчого листа №174/138/20, виданого 20.08.2020 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 242265,98 грн.;
- виконавче провадження № 72847858 по виконанню вимог виконавчого листа №174/218/23, виданого 29.08.2023 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь фізичної особи - ОСОБА_3 у розмірі 300572,02 грн.
В ході проведення виконавчих дій 15.05.2017 державним виконавцем, відповідно до ст.56 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про опис та арешт майна боржника та направлено сторонам виконавчого провадження.
Державним виконавцем, 31.07.2024 згідно із ст.20 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_4 .
За результатами проведеної оцінки майна ОСОБА_4 складено звіт № 1208.2/24 від 12.08.2024 в якому об'єктом оцінки є частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є гр. ОСОБА_2 ринкова вартість об'єкта оцінки з урахуванням округлення станом на 12.08.2024, для цілей оцінки становить 1028500 грн. без ПДВ.
Позивачка, не погоджуючись з висновком про вартість майна, що міститься у звіті за №1208.2/24 та протиправними діями державного виконавця звернулась до суду з позовом.
Переглядаючи рішення суду колегія суддів виходить із такого.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом п.2 ч.1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Положеннями п.1, 5 ч.1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ч.1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою та другою статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено у статті 287 КАС України та статті 74 Закону №1404-VIII, з аналізу яких випливає, що рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення іншими особами, які не є сторонами виконавчого провадження, можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ.
Як встановлено судом, позивачка не є стороною у зведеному виконавчому провадженні №61641244, яке відкрито за виконавчими листами виданими Вільногірським міським судом Дніпропетровської області у цивільних справах №2-537/11, №174/682/16-ц, №174/138/20, №174/218/23, проте, оскаржує дії державного виконавця вчинені саме в межах цього виконавчого провадження.
У постанові від 14.03.2018 у справі №213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
У постанові від 16.01.2019 в справі №826/12964/17 Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ, при цьому, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду скарг.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що спір про визнання протиправними дій державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого судом цивільної юрисдикції, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів, апеляційного суду, вважає за необхідне звернути увагу, що зі змісту позовної заяви вбачається, що оскаржуючи дії державного виконавця, позивачка фактично оскаржує звіт за №1208.2/24 про оцінку вартості майна від 12.08.2024, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на виконання постанови від 31.07.2024 у зведеному виконавчому провадженні №616421244.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 року у справі №914/881/17, дійшов висновку, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі №914/881/17 дійшла висновку, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинство.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у даній справі, як такої, що не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 250, 315, 319, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/24165/24 - скасувати, провадження в адміністративній справі №160/24165/24 - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко