04 лютого 2025 р. Справа № 520/29797/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/29797/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.10.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) через свого представника Коломойцева М.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - ГУ ДСНС у Харківській області, відповідач) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 22460,31 грн., виходячи з грошового забезпечення, з урахуванням сум його індексації, нарахованих та сплачених на виконання рішення по справі №520/12192/24.
11.11.2024 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду.
25.12.2024 ухвалою суду позовну заяву повернуто заявнику.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що Позивач звільнений зі служби наказом відповідача від 07.09.2017, тобто в той період, коли редакція ст.233 КЗпП не передбачала строкових обмежень на звернення до суду за захистом своїх прав. Відтак, застосуванням ст.233 КЗпП у редакції, яка діє з 19.07.2022 до даних правовідносин матиме наслідок протиправного надання їй зворотної дії у часі, що суперечить ст.58 Конституції України.
Крім того апелянт зауважив, що ГУДСНС України в Харківській області на виконання оішення ХОАС по справі №520/12192/24 було перераховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення на суму 48 354,65 грн. 27.09.2024. Віджповідно розмір вихідної допомоги позивача підлягав приведенню у відповідність грошовому забезпеченню, з урахуванням сум індексації, право на які позивач підтвердив у судовому порядку.
Вважає, що такі дії відповідач повинен був вчинити після виконання рішення по справі №520/12192/24, а саме з 27.09.2024 року, однак не вчинив.
Між датою виконання рішення по справі №520/12192/24 27.09.2024 року та датою звернення до суду з цим позовом - 28.10.2024, строк звернення до суду, визначений нині чинною редакцією ст.233 КЗпП не минув.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи, які не оспорено сторонами.
Позивач при звільненні у 2017 був незгоден із сумою, яку одержав від відповідача у порядку ст. 116 КЗпП України, а тому звернувся до суду із відповідним позовом, який Харківським окружним адміністративним судом був задоволений 20.08.2024 (справа №520/12192/24).
Суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу частину грошового забезпечення - індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 07.09.2017 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
Оскільки частина суми, яка належала позивачу при звільненні у 2017 році (яка складалась, в тому числі, й зі спірної суми грошового забезпечення), була перерахована за рішенням суду, позивач вважав, що відповідач має виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 22 460,31 грн., виходячи з грошового забезпечення, з урахуванням сум його індексації.
Повертаючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всієї суми грошового забезпечення) наприкінці кожного місяця, за який отримував оплату, а також й при звільнені у 2017 році.
На момент звернення позивача до суду, а саме: 28.10.2024 з позовом про виплату одноразовохї грошової допомогу при звільненні, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знав або повинен був знати про порушення свого права на оплату праці.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, просив здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
Частинами 1 та 2 статті 233 КЗпПУ (в редакції чинній до 19.07.2022) передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Втім, судом першої інстанції помилково застосовано редакцію ч. 2 ст. 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваної ухвали.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09 лютого 1999 №1-рп/99, від 13 травня 1997 року №1-зп, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Враховуючи те, що на момент звільнення позивача, 07.09.2017, ч. 2 ст. 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної їй при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Дані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.10.2024 по справі №460/25662/23, у зв'язку із чим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 по справі 380/15245/22 є помилковим.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів наголошує на безпідставності висновків суду першої інстанції щодо того, що звертаючись до суду перший раз з вимогою по оплаті праці має право й на позовну вимогу, яка заявлена в цьому позові, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав б заявити одночасно всі вимоги по оплаті праці ще при першому зверненні до суду, оскільки обрання меж позовних вимог є правом позивача, а не обов'язком.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 312, 320 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі № 520/29797/24 - скасувати. ,
Справу № 520/29797/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк