03 лютого 2025 р. Справа № 520/19856/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 16.09.24 по справі № 520/19856/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМО-ПЛЮС» (далі - ТОВ «ВІМО-ПЛЮС», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просило суд;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024;
- стягнути з Харківської митниці (61003, м. Харків, вуя. Короленка, буд. 16Б, код ЄДРПОУ: 44017626) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМО-ПЛЮС»» (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 6, Код ЄДРПОУ: 44959490) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11727 (одинадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн 48 коп, та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024 (далі - картка відмови), оскільки позивачем під час митного оформлення товару, поставку якого здійснено відповідно до контракту № 1 від 23.08.2023, разом з митною декларацією №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024 було надано митному органу всі необхідні та передбачені Митним кодексом України (далі - МК України) документи для підтвердження митної вартості товарів за основним методом, які безпідставно не були взяті відповідачем до уваги.
Зауважив, що подана до митного органу декларація типу EU №24PL301010E0798292 від 01.07.2024 є експортною декларацією країни відправлення, містить всю інформацію щодо контрагентів, вагові характеристики, товаросупровідні документи, коди УКТЗЕД товару, опис та кількість товару та його вартість, походить з країни Європейського Союзу - Польщі та заповнена польською мовою, яка з 01.01.2007 є офіційною мовою ЄС та не потребує перекладу у відповідності до приписів статті 254 МК України, а відтак доводи Харківської митниці про відсутність експортної декларації країни відправлення є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Крім того, зазначив про відсутність обов'язку у позивача надавати до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, оскільки згідно з вимогами пункту 3.1 розділу 3 зовнішньоекономічного контракту № 1 від 23.08.2023 умови поставки товару - CPT-Харків (Україна), тобто, перевезення оплачене продавцем до місця призначення, а відтак, позивач не поніс додаткових витрат на доставку товару.
Також стверджував про безпідставне витребування митницею у позивача таких додаткових документів з посиланням на частину 2 статті 53 МК України, як каталоги, прайс - листи від виробника товару, договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту), так як розбіжностей, які мають вплив на визначення митної вартості, ознак підробки або не зазначення відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари надані до митного оформлення документи не мали та були достатніми для з'ясування та підтвердження митним органом заявленої декларантом митної вартості.
При цьому, митницею не наведено будь-яких недоліків або невідповідностей у наданих позивачем документах, отже, і не доведено підстав для коригування митної вартості товарів за другорядним методом.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 по справі № 825/648/17, наполягав, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних)товарів, що розмитнювались у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів та здійснення коригувань за резервним методом. Вважав, що у такому випадку митний орган повинен навести у рішенні про коригування митної вартості пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичні або подібні товари, порівняти умови поставки, комерційні умови тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу. Однак у спірних правовідносинах, зазначене не мало місця, що свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення.
З огляду на подані до позовної заяви документи на підтвердження судових витрат на правову допомогу, вважав доведеними та співмірними витрати на таку допомогу у сумі 5000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 520/19856/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (вул. Данилевського, буд. 6, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 44959490) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 11727,48 (одинадцять тисяч сімсот двадцять сім гривень 48 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 520/19856/24 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІМО-ПЛЮС».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та не досліджено в повній мірі обставини справи, не наведені підстави, з яких суд першої інстанції виходив відхиляючи доводи митного органу, що свідчить про неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вказує на порушення під час ухвалення рішення норм процесуального права.
Пояснив, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 24UA80720010456U5 від 04.07.2024, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Враховуючи, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №24UA80720010456U5 від 04.07.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів), у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.08.2019 по справі № 826/19400/15, стверджував, що спрацювання ризиків АСАУР свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів з числа витребуваних виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
Пояснив, що 04.07.2024 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог статей 53, 54 МК України, він або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МК України та за власним бажанням - додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вказаний запит митниці листом від 04.07.2024 декларант повідомив про неможливість надання додаткових документів, а відтак, позивачем не було доведено митниці заявлену митну вартість за ціною угоди, у зв'язку з чим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UA807000/2024/000434/2 за методом ідентичних товарів та резервним методом у відповідності до статей 59, 64 МК України, так як у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно ЄАІС вищий ніж рівень митної вартості задекларований позивачем.
З огляду на викладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024 винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що виключає його скасування.
Крім того, зазначив, що після здійснення позивачем декларування товарів за новою митною декларацією, оскаржувана картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вичерпала свою дію, а тому, вимога позивача про її скасування є неналежним та неправильним способом захисту його прав, оскільки таке скасування не поновлюватиме попередню митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митного оформлення товари позивача так як їх вже оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу Харківської митниці без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі №520/19856/24 - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що з огляду на приписи статей 52, 53 МК України імперативною умовою для витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, приписи вказаних статей зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Водночас, в графі 33 рішення про коригування митної вартості не наведено докладної інформації і джерела, що використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару за резервним методом, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, як передбачено вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» (далі - Наказ № 598).
Як наслідок, наполягав, що саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості. В такому випадку детального дослідження потребує митна декларація іншого митного оформлення з доданими до неї документами, що не було зроблено відповідачем.
Також зауважив, що вантаж позивача транспортувався згідно з CMR № 628459 від 01.07.2024, відповідно до якої «дане перевезення, незважаючи на жодні інші договори, здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПН).», що свідчить про використання єдиного автомобільного документа CMR для перевезення вантажів автомобільним транспортом при міжнародних перевезеннях, який надавався Харківський митниці при оформленні вантажу по ЕМД UA807000010456U5 від 04.07.2024, та підтверджує виконання декларантом вимог пункту 6 частини 2 статті 53 МК України в частині представлення транспортних документів щодо заявленої митної вартості.
Крім того, стверджував, що ані текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, ані текст заперечення проти позову не містять будь-яких відомостей про схожість характеристик товарів, і умов поставки між поданою позивачем митною декларацією та деклараціями, вказаними представниками митниці у рішенні про коригування митної вартості і у відзиві на позов.
Зауважив, що в порушення послідовності застосування методів визначення митної вартості, Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024 відразу за 6 методом (резервним), не зазначивши причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, та використавши ВМД UA807200/2024/9446 від 11.06.2024, у якій також було скориговано митну вартість митним органом за 6 методом, а не самостійно визначено декларантом.
На переконання позивача, спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР, не є підставою для здійснення коригування митної вартості товару за другорядним методом та для витребування додаткових документів, а лише вказує на необхідність здійснення митницею ретельного аналізу вже поданих документів. Проте, з урахуванням надання позивачем всіх необхідних та наявних основних документів за частиною 2 статті 53 МК України, на підтвердження правильності визначення митної вартості товарів, вбачається, що відповідачем було поверхнево досліджено такі документи, що призвело до неправомірного прийняття рішень про коригування та карток відмови.
Крім того, зауважив, що основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеної в поданій позивачем митній декларації, слугував аналіз цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України, а відтак відповідачем протиправно надано перевагу ціновій інформації щодо подібних/аналогічних товарів, замість всіх наданих позивачем документів стосовно конкретних імпортованих ним товарів. Окрім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу дублює зміст позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом- КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 44959490 та здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Між ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" (Покупець) та компанією VIOLA sp. z o.o. (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 28.03.2023 (а.с. 18-19).
Відповідно до пункту 1.1. Контракту продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість і асортимент якої вказується сторонами в рахунках-фактурах Продавця на кожну поставку, що є невід'ємними частинами цього Контракту.
Згідно з пунктом 2.1. Контракту ціна на товар та загальна сума товару, що продається за цим Контрактом, встановлюються в євро і вказуються в рахунках-фактурах.
Відповідно до пункту 3.1. Контракту Продавець поставляє Покупцю товар за цим Контрактом на умовах CPT Харків, Україна - в термінології Інкотермс - 2020 або на інших умовах, обумовлених додатково і зазначених у рахунках-фактурах.
Уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 04.07.2024 було подано митну декларацію № 24UA807200010456U5 від 04.07.2024 та додані до неї документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/07/2024 від 01.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice), декларацію-інвойс; автотранспортну накладну № 628459 від 01.07.2024; декларацію про походження товару; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 № PL/MF/AT0090701 від 01.07.202; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1 від 23.08.2023; декларацію про надання послуг митного брокера; копію митної декларації країни відправлення.
Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024. (а.с. 32-34)
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024 зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей: 54, 55, 57, 58-64 Митного кодексу України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також те, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за ці товари, зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, в якій має міститися інформація щодо контрагентів, вагових характеристик, умов поставки товару, товаросупровідних документів, а також вартості товару, оскільки всі ці значення впливають на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування, що визначено пунктом 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 1, надано експортно-супровідний документ 24Р1301010Е0798292;
- відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);
- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;
- відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно зі статтею 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 М599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000521. (а.с. 30).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару, оскільки надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару, у повній мірі доводили митну вартість товару за ціною контракту, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які б дозволяли ідентифікували ввезений товар, водночас, відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів та винесення спірного рішення про коригування митної вартості товару.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, суд вважав неприйнятним застосування Митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України з причини спрацювання модуля АСАУР, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.
З огляду на те, що декларантом у повному обсязі надано документи на підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, що дозволяли визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, суд дійшов висновку про неправомірність проведеного митним органом коригування.
З огляду на те, що відповідно до умов поставки CPT витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця, твердження митного органу про можливе недодавання декларантом всіх складових до розрахунку митної вартості товару, визнано судом необґрунтованим.
Щодо відсутності прайс-листів та каталогів від виробника товару, суд першої інстанції вважав, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару, а отже, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру та у разі їх наявності можуть прийматися митними органами до уваги лише як додаткове джерело інформації.
При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, вивчивши подані представником позивача докази, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу - 5 000,00 грн є справедливим та співмірним з обставинами даного конкретного спору. При цьому судом враховано, що відповідачем належних пояснень щодо неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу з категорією даної справи до суду не подано.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012.
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.
Колегією суддів встановлено, що у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов'язує з ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки числового значення заявленої позивачем митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність витребування від декларанта або уповноваженої ним особи встановлених статтею 53 МК України додаткових документів та відомостей, у наданні яких листом від 04.07.2024 було відмовлено.
Колегією суддів встановлено, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є більшим і становить;
- 9,55 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/007790 від 09.04.2024 (тов.1);
- 10,24 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/012518 від 31.05.2024 (тов.2);
- 2,78 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/009935 від 06.05.2024 (тов.3);
- 13,55 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/008986 від 25.04.2024 (тов.4);
- 10,20 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/007306 від 02.04.2024 (тов.5);
- 3,78 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/009579 від 01.05.2024 (тов.6);
- 15,13 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/011088 від 17.05.2024 (тов.7);
- 7,66 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/011088 від 17.05.2024 (тов.8);
- 3,78 дол. США/кг, джерело - МД № UA209190/2024/009579 від 01.05.2024 (тов.9);
- 0,81 дол. США/кг, джерело - МД № UA807200/2024/009446 від 11.06.2024 (тов.10);
- 8,33 дол. США/кг, джерело - МД № UA110140/2024/003804 від 13.08.2024 (тов.11).
Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 скориговано з рівня 3,26 дол. США/кг до рівня 9,55 дол. США/кг, товару № 2 скориговано з рівня 0,71 дол. США/кг до рівня 10,24 дол. США/кг, товару № 3 скориговано з рівня 1,54 дол. США/кг до рівня 2,78 дол. США/кг, товару № 4 скориговано з рівня 2,80 дол. США/кг до рівня 13,55 дол. США/кг, товару № 5 скориговано з рівня 1,55 дол. США/кг до рівня 10,20 дол. США/кг, товару № 6 скориговано з рівня 1,86 дол. США/кг до рівня 3,78 дол. США/кг, товару № 7 скориговано з рівня 1,23 дол. США/кг до рівня 15,13 дол. США/кг, товару № 8 скориговано з рівня 1,49 дол. США/кг до рівня 7,66 дол. США/кг, товару № 9 скориговано з рівня 1,86 дол. США/кг до рівня 3,78 дол. США/кг, товару № 10 скориговано з рівня 0,74 дол. США/кг до рівня 0,81 дол. США/кг, товару № 11 скориговано з рівня 3,93 дол. США/кг до рівня 8,33 дол. США/кг.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що фактично підставою для коригування митної вартості слугував висновок митного органу про відсутність документального підтвердження митної вартості з огляду на те, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а заявлена митна вартість ввезених позивачем товарів, є нижчою, ніж вартість товарів, яка вказана в МД № UA209190/2024/007790 від 09.04.2024, МД № UA209190/2024/012518 від 31.05.2024, МД № UA209190/2024/009935 від 06.05.2024, МД № UA209190/2024/008986 від 25.04.2024, МД № UA209190/2024/007306 від 02.04.2024, МД № UA209190/2024/009579 від 01.05.2024, МД № UA209190/2024/011088 від 17.05.2024, МД № UA209190/2024/011088 від 17.05.2024, МД № UA209190/2024/009579 від 01.05.2024, МД № UA807200/2024/009446 від 11.06.2024, МД № UA110140/2024/003804 від 13.08.2024, та була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.
Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішеннях не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.
Дослідивши ЕМД № UA209190/2024/7790 від 09.04.2024, ЕМД № UA209190/2024/8986 від 25.04.2024, № UA209190/2024/9579 від 01.05.2024 №UA209190/2024/11088 від 17.05.2024, № UA209190/2024/9935 від 06.05.2024, № UA110140/2024/3804 від 13.05.2024, № UA209190/2024/12518 від 31.05.2024, якими керувалась митниця при винесенні рішення про коригування, колегією суддів встановлено, що артикули товару, які зазначені у вказаних деклараціях та у ЕМД № 24UA807200010456U5, поданої ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» до митного оформлення, не співпадають, а умови поставки DAP UA - Колонщина за порівняльною ЕМД UA209190/2024/7306 від 02.04.2024 та FCA DE-Tarp за усіма іншими порівняльними ЕМД, якими керувалась митниця при винесенні рішення про коригування, умови поставки відрізняються від умов поставки СРТ-Харків.
З огляду на вищенаведене, митним органом не доведено подібність (аналогічність) товару та умов поставки, визначених за ЕМД № 24UA807200010456U5 та у використаних митним органом вищевказаних митних деклараціях.
Не наведено митним органом і додаткових пояснень щодо порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що в свою чергу свідчить про невмотивованість визначення митним органом митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Щодо наявності підстав для надання позивачем до митного оформлення документів на підтвердження вартості понесених ним транспортних витрат та перевізних документів, слід вказати на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 3 контракту продавець поставляє покупцю товар за цим Контрактом на умовах СРТ Харків Україна - в термінології Інкотермс 2020 або на інших умовах, обумовлених додатково і зазначених в рахунках - фактурах.
Товари поставляються партіями автомобільним транспортом.
Продавець зобов'язаний у день відвантаження товару сповістити покупця про відвантаження товару. Продавець зобов'язаний передати перевізнику одночасно з товаром експортну декларацію і такі документи:
- рахунок - фактуру на відвантажену партію товару;
- товарно-транспортну накладну міжнародного зразка (CMR);
- пакувальний лист.
Зі змісту поданих до митного оформлення рахунку-фактури FAKTURA nr.VIMD/000001/07/2024 вбачається, що умовою поставки товару є CPT Kharkiv.
Міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 628459 підтверджено, в якій наявно посилання на рахунок-фактуру VIMD/000001/07/2024 підтверджено доставку товару на адресу ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» до міста Харків.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
З наведеного слідує, що сторони по контракту обумовили умови поставки, за якими витрати щодо транспортування товару до місця призначення, зазначеного в інвойсі, покладаються на продавця, тобто вартість перевезення включена у ціну товару.
Таким чином, з огляду на умови поставки СРТ Харків, не надання позивачем документів про вартість транспортування з Польщі до України не є підставою для невизнання митної вартості у спірних правовідносинах.
З огляду на вказане, враховуючи, що місцем призначення в інвойсі зазначено м. Харків, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було понесено витрат на транспортування товару.
Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат під час здійснення транспортування товару позивача, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленої вартості товару. Доказів неправильності такого обчислення позивачем відповідачем до суду не надано.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Ненадання позивачем при митному оформленні договору про транспортне перевезення товару (експедиторського договору), заявки до договору на транспортне перевезення товару, документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно статтею 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, жодним чином не свідчить про неможливість з'ясування всіх числових значень складових митної вартості, оскільки витрати на транспортування включено у вартість товару на умовах СРТ. А відтак, відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.
Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.
Доводи Харківської митниці про те, що декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, а надано експортно-супровідний документ, колегія суддів оцінює критично, оскільки подана при митному оформлені декларація типу EU за номером 24PL301010E0798292 є експортною декларацією країни відправлення, яка походить з країни Європейського Союзу Польщі та була заповнена польською мовою, яка з 1 січня 2007 року є офіційною мовою ЄС, а тому, відповідно до приписів Закону України від 30 серпня 2022 року № 2554-IX «Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами» та самої Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами не потребувала перекладу, а отже мала бути прийнята митним органом до уваги.
Колегія суддів відхиляє доводи митниці про відсутність прайс-листів та каталогів від виробника товару, як підставу для коригування митної вартості, оскільки такі документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.
Колегія суддів зауважує, що позивачем надані до митного органу наступні документи: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/07/2024 від 01.07.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice), декларацію-інвойс, автотранспортну накладну № 628459 від 01.07.2024, декларацію про походження товару, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 № PL/MF/AT0090701 від 01.07.202, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1 від 23.08.2023, декларацію про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення, тобто, декларантом надано всі необхідні документи згідно норм митного Кодексу України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
Жодних розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах не було наведено в спірних рішеннях і не було покладено в їх основу суб'єктом владних повноважень. Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.
На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішенння про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Харківською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, не містили обов'язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів UA807000/2024/000434/2 від 04.07.2024 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024, яка винесена відповідачем у зв'язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнана судом протиправним підлягають скасуванню.
Водночас, твердження відповідача, про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг №UA807200/2024/000521 від 04.07.2024, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цих картках наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нових МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування.
Тобто, подання нових митних декларацій не було для декларанта повністю добровільним.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.
З приводу позовних вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу, позивачем надано копії договору про надання адвокатським бюро правової допомоги № 2 від 12.09.2023, додаткової угоди № 12 від 05.07.2024 до Договору №2 від 12.09.2023, рахунку на оплату № 22 від 09.07.2024 на суму 5 000,00 грн, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09.07.2024, квитанції про оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн, ордеру на представництво інтересів ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" адвокатом Борбунюк О.В., виданий Адвокатським бюро "Борбунюк".
Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що бюро зобов'язується надавати замовникові правову допомогу в межах, наданих адвокатському бюро прав та обов'язків згідно з Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" № 5076-17 від 05.07.2012.
Відповідно до рахунку на оплату № 22 від 09.07.2024 розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за додатковою угодою № 12 від 05.07.2024 до Договору №2 від 12.09.2023 складає суму 5000 грн.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4-6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Як у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, вмотивованих доводів відповідача щодо неспівмірності стягнутої судом першої інстанції з відповідача суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн не наведено, не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він вважає обґрунтованою. Заперечення проти заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу містять загальні посилання, які не дозволяють дійти висновку про неспівмірність заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.
За правилами оцінки доказів, встановлених статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено позовну заяву та приймалась участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.
Під час перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції також враховує обсяг вказаних документів та їх фактичне значення для справи, а також результат розгляду даної справи (задоволення позову в повному обсязі).
Таким чином, беручи до уваги досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення (5000,00 грн).
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 520/19856/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова