04 лютого 2025 р. Справа № 440/11675/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024,( головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) по справі № 440/11675/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи з 17.12.2010 по 31.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача у подвійному розмірі на підставі ст. 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 17.12.2010 по 31.08.2024 за посадою сестра медична стаціонару 2а відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 19.05.2023 перерахунок і виплату пенсії повивача з урахуванням періоду з 17.12.2010 по 31.08.2024, зарахованого до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 17.12.2010 по 31.08.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 17.12.2010 по 31.08.2024 за посадою сестра медична стаціонару 2а відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 19.05.2023 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду з 17.12.2010 по 31.08.2024, зарахованого до стажу у подвійному розмірі відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач) не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Зазначає, що з 19.05.2023 позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону № 1058 на підставі заяви від 08.06.2023 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 № 440/9183/23. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 31 рік 7 місяців 13 днів.
Страховий стаж за період роботи сестрою медичного стаціонару 2 відділення психіатричного в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. О.Ф. Мальцева з 17.12.2010 по 30.04.2023 обчислено в одинарному розмірі відповідно до ч.ч.2,3 ст.24 Закону 1058.
Зазначає, що судом першої інстанції невірно враховано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 №440/9183/23, оскільки останнє не містить зобов'язань щодо зарахування позивачу до страхового стажу, який враховується для обчислення пенсії, зазначених періодів роботи в подвійному розмірі, тому стаж не підлягає зарахуванню. Вказаним рішенням лише зобов'язано повторно розглянути заяву позивача.
Позивачем подано відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області , та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 №440/9183/23 з 19.05.2023 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
04.08.2024 та 22.8.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії із зміною виду розрахунку, а саме зарахувати в подвійному розмірі до її страхового стажу період роботи з 17.12.2010 по 31.08.2024 на посаді сестри медичної стаціонару 2а відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".
30.08.2024 листом ГУ ПФУ в Полтавській області відповідач не надав позивачу чіткої відповіді, тому як в абзаці 10 зазначеного листа зазначено, що період роботи позивача з 17.12.2010 по 30.04.2023 обчислено в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону № 1058, а вже в наступному абзаці зазначено, що цей самий період позивачу зараховано в подвійному розмірі.
Не погоджуючись із діями відповідача позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 17.12.2010 по 31.08.2024 у подвійному розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.ч. 1- 3 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ст. 60 Закону України " Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Так, ст. 24 Закону №1058-IV також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону №1058-IV та ст. 60 Закону №1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019, у справі №689/872/17 та від 27.02.2020, у справі №462/1713/17, які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахуванням.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III визначено, що психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач: з 17.12.2010 по даний час працює в КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" і по теперішній час (24.09.2024) виконує безпосереднє обслуговування хворих у психіатричному лікувально-профілактичному закладі за посадою медсестра медична стаціонару 2а відділення, що передбачена Списком №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, що підтверджується записами трудової книжки.
Таким чином, робота у психіатричній лікарні на посаді медсестри медичної стаціонару 2а відділення дає право на зарахування стажу роботи у цих закладах у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Тобто, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі ст. 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 440/11675/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц