04 лютого 2025 р.Справа № 545/3905/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Зуб Т.О., м. Полтава, по справі № 545/3905/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 898 від 31.08.2024 якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за частиною третьою статті 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення;
- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року у справі № 545/3905/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року у справі № 545/3905/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем приведено посилання на порушення відповідачем порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, не складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та в оскаржуваній постанові відсутній підпис уповноваженої особи. Позивач наполягає на тому, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам позивача про порушення відповідачем порядку складання оскаржуваної постанови.
Не погоджуючи із доводами апеляційної скарги відповідач подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 31.08.2024 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення в сумі 17 000,00 грн за порушення правил військового обліку в особливий період, не повідомивши у належний термін орган ведення військового обліку про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню (зміні), а саме, вчасно до 19.07.2024 не оновив військово-облікові дані, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 (а.с. 8).
Тобто позивача 31.08.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності, за порушення правил військового обліку в особливий період, а саме - неповідомлення у належний термін орган ведення військового обліку про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню (зміні), а саме, вчасно до 19.07.2024 не оновлення військово-облікових даних.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на дату складання постанови (31.08.2024) позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів вчасно до 19.07.2024 не оновив військово-облікові дані, чим порушив правила військового обліку і вимоги законодавства про військовий обов'язок і військову службу, а також не надав доказів, що він дійсно рахується на обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, предметом спору у даній справи є постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 898 від 31.08.2024 за частиною третьою статті 210 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн за порушення правил військового обліку в особливий період, оскільки позивач не повідомив у належний термін орган ведення військового обліку про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню (зміні).
За доводами позивача, саме дана постанова порушила його права та інтереси, у зв'язку з чим за допомогою звернення до суду з адміністративним позовом було ініційовано питання про скасування даної постанови.
Задля всебічного дослідження всіх обставин справи, з огляду на доводи позивача, суд апеляційної інстанції витребував у відповідача всі копії матеріалів адміністративної справи за результатами якої було складено оскаржувану постанову.
Разом з тим, з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, в якому відповідачем зазначено, що оскаржувана у даній справі постанова №898 від 31.08.2024 не приймалась відповідачем, оскільки була складена як проект, однак не підписана начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, відповідач вказує, що ним не було порушено прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим такі вимоги є повністю безпідставними.
Отже, з приведеного вище вбачається, що оскаржувану у даній справи постанову в дійсності не було прийнято, оскільки її не підписано начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Однак суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, не з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, адже наявна в матеріалах справи копія постанови не містить підпису уповноваженої особи та не завірена належним чином, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За термінологією наведеною у пункті 8 частини першої статті 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, зі змісту наведеного вбачається, що позивачем є особа, яка звернулась до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а тому позивач має довести наявність порушеного прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно на відповідача покладено обов'язок, за приписами частини другої статті 77 КАС України, навести докази та обґрунтування правомірність прийнятого рішення, дії чи бездіяльності.
Повертаючись до обставин даної справи слід зазначити, що з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, оскаржувана постанова № 898 від 31.08.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, відповідачем не приймалась.
Відтак, колегією суддів не встановлено фактів порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прав та законних інтересів позивача оскаржуваною постановою, а тому немає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Водночас, відповідні доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність постанови № 898 від 31.08.2024 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана постанова не приймалась.
Підсумовуючи все приведене вище, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотиви та підстави прийнятого судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав відсутності порушеного права позивача оскаржуваною постановою.
Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 2 частини першої 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року у справі № 545/3905/24 підлягає зміні в частині мотивів і підстав його прийняття.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06.11.2024 по справі № 545/3905/24 змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій