04 лютого 2025 р. Справа № 520/19763/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024, (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) по справі № 520/19763/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у неперерахунку пенсії ОСОБА_1
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року по справі № 758/13715/17, та виплачувати її з 20.06.2024 в повному обсязі згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року) на підставі постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, у тому числі постанов КМУ від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури», якою внесені зміни до постанови КМУ від 31.05.2012 року № 505 та підвищено посадові оклади і змінено розмір надбавок за класні чини працівникам органів прокуратури, та відповідно до довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 19.06.2024 за № 21-150зп про заробітну плату на ім'я ОСОБА_1 і відповідно до якої розмір заробітної плати станом на 19.06.2024 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника управління складає 89 544,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63 960,00 грн., надбавка за вислугу років - 25 584,00 грн., з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, без обмежень максимального розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року та № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, а також Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668- VI від 08.07.2011 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які передбачаються законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють, перебувають на посадах в органах прокуратури України, органах державної влади України або органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року адміністративний позов задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року по справі № 758/13715/17, та виплачувати ОСОБА_1 , починаючи з 20.06.2024 в повному обсязі перераховану пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року) на підставі Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, у тому числі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури», якою внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 та підвищено посадові оклади і змінено розмір надбавок за класні чини працівникам органів прокуратури, та відповідно до довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 19.06.2024 за № 21-150зп про заробітну плату, яка видана на ім'я ОСОБА_1 і відповідно до якої розмір заробітної плати станом на 19.06.2024 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника управління складає 89 544,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63 960,00 грн., надбавка за вислугу років - 25 584,00 грн., з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, без обмежень максимального розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року та № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668- VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які передбачаються законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють, перебувають на посадах в органах прокуратури України, органах державної влади України або органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою зміни у порядку здійснення перерахунку пенсій працівникам прокуратури після прийняття рішення Конституційним Судом України №6-р2020 від 26.03.2020, як наслідок, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.
Так, щодо відсоткового значення розміру пенсії позивача зазначає, що пенсія працівника прокуратури обчислюється у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, отже вимога позивача, задоволена судом першої інстанції, про перерахунок пенсії з розрахунку 90% від розміру заробітної плати є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Також зазначає про безпідставне покладення судом обов'язку на пенсійний орган провести перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами передбачено ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.
Позивач правом на подання відзиву не скористався.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює в Офісі Генерального прокурора, з 20.06.2016 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
19.06.2024 Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку за №21-150зп про складові заробітної плати/грошового забезпечення.
20.06.2024 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою № 1888 про перерахунок пенсії на підставі довідки від 19.06.2024.
Рішенням № 930010838861 від 28.06.2024 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, оскільки ОСОБА_1 не надав документів, які дають підставу для проведення відповідного перерахунку, а саме: документ про призначення на вищу посаду або збільшення вислуги років, присвоєння почесного звання або наукового ступеня, збільшення розміру складових заробітної плати пенсіонера за кожні два відпрацьовані роки з дати призначення/попереднього перерахунку пенсії, або документ про звільнення з посади (а.с. 25).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з початку проходження служби на прокурорських посадах позивач мав право на гарантований соціальний захист та призначення пенсії за вислугу років, у розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789, а не Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури, а тому дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до оновленої довідки про розмір заробітної плати в розмірі 90% та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри “ 80» замінено цифрами “ 70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри “ 70» замінено цифрами “ 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями ст. 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Враховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
В постанові Верховного Суду від 21.12.2021 по справі №580/5962/20, суд касаційної інстанції відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформував правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (червень 2024 р.) ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення ч.2 ст. 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги на зміни у правовому регулюванні пенсійного забезпечення працівників прокуратури, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для обрахунку пенсії позивача на підставі ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ.
Також колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо правомірного обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, пенсії позивача пенсійним органом.
Згідно з ч. 14 ст. 50-1 Закону № 1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою".
Крім того, 15.07.2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 року.
Відтак, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону №1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Відповідно, висновки суду першої інстанції про необхідність врахування під час розгляду цієї справи приписів Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII є безпідставними.
Водночас, відповідно до абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів звертає увагу, що норма абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону №1697-VII не визнавалася Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), отже є чинною і підлягає виконанню.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28.10.2020 по справі №686/2428/16-а, від 03.06.2021 по справі №359/3736/17.
Отже, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії вказаною вище нормою встановлювалося обмеження розміру виплачуваної пенсії, ця норма законодавства неконституційною не визнавалась, є чинною та обов'язковою до виконання органами Пенсійного фонду України.
Аналогічний підхід до вирішення питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром був застосований також Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року при вирішенні справи № 580/5962/20. Верховний Суд зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Верховий Суд врахував, що розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду по справі № 308/11498/16 від 03.05.2018 вважає помилковими, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду апеляційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 по справі №580/5962/20, яка прийнята у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність позовних вимог в частині виплати перерахованої пенсії без обмеження граничним розміром.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу, яка полягає у не перерахунку його пенсії на підставі довідки від 19.06.2024.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, за наслідками розгляду заяви позивача пенсійним органом прийнято рішення від 28.06.2024, що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача.
Позивачем зазначене рішення не оскаржено в судовому порядку та, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин.
Згідно рішення від 28.06.2024 підставою для відмови у перерахунку пенсії слугувало не надання позивачем належних документів, які дають підставу для проведення відповідного перерахунку.
Натомість, колегія суддів вважає, що надана позивачем до пенсійного органу довідка від 19.06.2024 є підставою для перерахунку пенсії з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, в редакції яка підлягає застосуванню відповідно до рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, зазначеним положенням закону передбачено, що пенсії працюючим прокурорським працівникам перераховуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, зокрема збільшенням розміру складових його заробітної плати.
Відповідачем не доведено відсутність вказаних обставин, а тому довідка від 19.06.2024 надана позивачем є підставою для перерахунку пенсії.
Разом з тим, пенсійний орган безпідставно відмовив позивачу у проведенні перерахунку його пенсії, не врахувавши ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, що свідчить про протиправність прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.06.2024, як прийняте з порушенням вимог Закону № 1697-VII.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання пенсійний орган провести перерахунок пенсії з 20.06.2024, які задоволені судом першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, а отже не підлягають задоволенню.
Водночас, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 19.06.2024 за № 21-150зп, виданої Офісом Генерального прокурора з 01.07.2024 (перше число місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 20.06.2024, виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією (а.с. 38).
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено часткого, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 484,48 грн (968,96 грн / 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 520/19763/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.08.2024 № 930010838861.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.07.2024 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 19.06.2024 за № 21-150зп, виданої Офісом Генерального прокурора .
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ14099344, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц