21 січня 2025 року місто Київ
справа № 755/1444/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/2512/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Коваленко І.В. від 23 липня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст обставин справи
У січні 2024 року ТОВ "Євро-реконструкція" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ТОВ "Євро-реконструкція" здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , зокрема, до квартири АДРЕСА_2 , на підставі ліцензії № 198 від 1 червня 2012 року.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 2005 року.
Відповідач з січня 2016 року не вносить плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, гарячого водопостачання, внаслідок чого, станом на 1 грудня 2023 року, утворилась заборгованість в сумі 67 337 грн 29 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання в сумі 67 337 грн 29 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 263 грн 41 коп. та три проценти річних в розмірі 5 364 грн 35 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року позов ТОВ "Євро-реконструкція" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Євро-реконструкція": заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 12 березня 2017 року по 30 листопад 2023 року в розмірі 52 872 грн 52 коп.; три проценти річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 2 835 грн 95 коп.; інфляційні втрати за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 9 953 грн 88 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Євро-реконструкція" судовий збір в розмірі 2 185 грн 61 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач своєчасно не вносив плату за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, гарячого водопостачання, тому наявні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за вказані послуги. Однак, враховуючи, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з 12 березня 2017 року до 30 листопада 2023 року в розмірі 52 872 грн 52 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд виходив з того, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)" (№ 530-1X від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Разом з тим, така заборона не стосується трьох процентів річних та інфляційних втрат, які передбачені статті 625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер. Таким чином, інфляційна складова боргу, з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності та заяви про зменшення позовних вимоги, за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води підлягає стягненню в сумі 9 953 грн 88 коп.; три проценти річних - 2 835 грн 95 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальненні доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про залишення позову без розгляду або відмову в задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, визнавши явку представника позивача обов'язковою, безпідставно не залишив позов без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника та ухвалив рішення по суті спору. Суд першої інстанції безпідставно врахував наданий представником позивача розрахунок заборгованості доданий до відповіді на заперечення відповідача, не врахувавши, що такий документ не є заявою по суті справи. Оновлені розрахунки подано представником позивача з пропуском строку, тому не могли бути прийняті судом до розгляду.
Вказує, що у мотивувальній частині рішення не зазначено жодної оцінки аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, які були наведені у відзиві на позов. Так, відповідач зазначав, що рахунки позивач направляв на ім'я дійсного споживача комунальних послуг, а саме, батька відповідача - ОСОБА_2 , в яких чітко зазначено кількість осіб-споживачів: з травня 2021 року -
1 особа, з січня 2023 року - 0 осіб. Вказані обставини є доказом того, що позивач неправомірно здійснював нарахування на дві особи-споживачів за увесь спірний період.
Суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відносно неналежного відповідача, оскільки споживачем комунальних послуг був батько відповідача, який користувався квартирою з 2000 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Євро-реконструкція" - Серенков Д.Ю. посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що саме на власника покладено обов'язок утримання майна та, відповідно, сплати за житлово-комунальні послуги, надані у його квартиру. Наявність або відсутність рахунку на оплату комунальної послуги не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату послуг, враховуючи, що такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. В матеріалах справи наявні деталізовані розрахунки суму боргу, які містять відомості, яким чином позивач визначав щомісячну плату, які тарифи застосовувалися, яка кількість спожитої води та теплової енергії враховувалася, опалювальну площу квартири. Відповідач належних доказів на спростування наданих позивачем розрахунків не надав. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленням про зміну кількості проживаючих осіб у квартирі, матеріали справи не містять.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ТОВ "Євро-реконструкція" - Серенков Д.Ю. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , зокрема, до квартири АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ "Євро-реконструкція", на підставі ліцензії № 198 від 1 червня 2012 року.
23 липня 2014 року у газеті "Хрещатик" № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ "Євро-реконструкція".
Проект договору про надання ТОВ "Євро-реконструкція" послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті "Хрещатик" від 6 серпня 2014 року № 111 (4511).
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 16 лютого 2005 року (а.с. 17).
З 16 серпня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно довідки виконавчого комітету Таращанської міської ради від 13 березня 2024 року № 26/21-6 вих-24 з 12 жовтня 2007 року ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 .
Згідно з наданим ТОВ "Євро-Реконструкція" розрахунком заборгованості, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, за період з 12 березня 2017 року по 1 грудня 2023 року заборгованість відповідача з постачання теплової енергії та гарячої води становить 52 872 грн 52 коп., інфляційні втрати - 9 953 грн 88 коп.; три проценти річних - 2 835 грн 95 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).
Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорам та інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, які були чинним на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 11 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до пункту 21 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
У пункті 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Хоча у частині першій "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.
У справі, яка переглядається, суд установив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 .
Тому саме відповідач зобов'язаний належним чином оплачувати надані комунальні послуги.
З урахуванням вказаних вище вимог закону та усталеної практики Верховного Суду, відсутність укладеного із надавачем послуг договору не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Поряд з цим, указаний обов'язок виникає у разі отримання споживачем певних послуг. Відтак, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у даній справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
На підтвердження надання відповідачу послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості з посиланням на розрахункові періоди та застосовані тарифи.
Надані позивачем докази відповідають критеріям належності, допустимості та стосуються предмету доказування у даній справі.
Також у справі відсутні будь-які докази того, що відповідач звертався до ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" із клопотанням про припинення надання послуг із централізованого опалення чи постачання гарячої води, а також із скаргами щодо ненадання чи неякісне надання цих послуг у спірний період.
За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин з надання та отримання житлово-комунальних послуг, а також щодо неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг. Також суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що, визнавши явку представника позивача обов'язковою, суд не залишив позов без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника та ухвалив рішення по суті спору, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 6 березня 2024 року.
Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у ній матеріалами.
ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно протоколу судового засідання від 6 березня 2024 року за клопотанням відповідача, суд відклав розгляд справи до 4 квітня 2024 року.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Євро-реконструкція".
Згідно протоколу судового засідання від 4 квітня 2024 року в судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 4 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, визнано обов'язковою явку у судове засідання представника ТОВ "Євро-реконструкція" та відкладено розгляд справи на 23 травня 2024 року. Роз'яснено представнику позивача, що в разі повторної неявки в судове засідання позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Згідно довідки від 23 травня 2024 року, складеної секретарем судового засідання, справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Справу призначено до розгляду на 25 червня 2024 року.
24 червня 2024 року представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Євро-реконструкція" за наявними у справі матеріалами. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Згідно з протоколом судового засідання від 25 червня 2024 року учасники справи в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з неявкою представника позивача, відкладено розгляд справи до 23 липня 2024 року.
19 липня 2024 року представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Євро-реконструкція" за наявними у справі матеріалами. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Згідно протоколу судового засідання від 23 липня 2024 року учасники справи в судове засідання не з'явилися, суд продовжив розгляд справи за відсутності сторін та ухвалив рішення у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що від представника позивача надходили заяви про розгляд справи за його відсутності, а його нез'явлення не перешкоджало розгляду, суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову без розгляду. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги наданий представником позивача розрахунок заборгованості, доданий до відповіді на заперечення відповідача, колегія суддів вважає помилковими, враховуючи наступне.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Оскільки предметом спору у даній справі є заборгованість за житлово-комунальні послуги, на позивача покладено обов'язок доведення розміру заборгованості, а на відповідача покладається обов'язок спростування наявності заборгованості.
Відтак, подання позивачем розрахунку заборгованості, з метою доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, є його процесуальними обов'язком.
З огляду на те, що у відзиві на позов відповідач заявив про застосування строку позовної давності, а в запереченнях на відповідь на відзив посилався на необґрунтованість розрахунку заборгованості позивача, поданого з урахуванням цієї заяви, колегія суддів вважає, що позивач мав право подати деталізований розрахунок заборгованості, врахувавши всі заперечення відповідача та заяву про застосування строку позовної давності. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано взяв його до уваги під час ухвалення рішення.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на неправомірність здійснення нарахування вартості послуг на дві особи-споживачів за увесь спірний період, колегія суддів зазначає таке.
Нарахування за послугу постачання теплової енергії здійснюється у залежності від опалювальної площі квартири незалежно від кількості фактично проживаючих/зареєстрованих осіб, а відтак нарахування за вказану послугу здійснено правомірно. Квартира відповідача обліковується у відповідача як така, що не обладнана індивідуальним засобом обліку гарячої води.
Відповідно до укладеного договору про надання послуг від 1 квітня 2014 року, кількість проживаючих у квартирі становить 2 особи.
Доказів того, що відповідач, до подання позову до суду звертався до ТОВ "Євро-реконструкція" з повідомленням про зміну кількості проживаючих осіб у квартирі, матеріали справи не містять.
Відповідач протягом спірного періоду не звертався до позивача з заявами, актами-претензіями щодо неправильного порядку нарахованих коштів за спожиті послуги.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що враховуючи відсутність у позивача інформації щодо зміни кількості проживаючих осіб, проведення розрахунку, поданого у даній справі є правомірним. Слід зауважити, що дізнавшись, під час розгляду справи,
актуальну кількість осіб, позивач здійснив перерахунок нарахованих коштів за нормою споживання за період з травня 2021 року і по тепер.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не проживає у спірній квартирі, а тому не є споживачем наданих послуг, а отже і належним відповідачем у справі, також відхиляються судом апеляційної інстанції.
Згідно з положеннями статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведене, саме ОСОБА_1 зобов'язаний належним чином оплачувати надані комунальні послуги, а проживання за іншою адресою не звільняє його від такого обов'язку.
Інші доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: