Справа №500/6993/24
03 лютого 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби військовослужбовця старшого розвідника гранатометника 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , у зв'язку з сімейними обставинами на підставі абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, якій встановлено ІІ групу інвалідності;
зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби військовослужбовця ЗСУ старшого розвідника гранатометника 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , у зв'язку з сімейними обставинами на підставі абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_1 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 08.03.2023 на підставі Указу Президента України №69 від 24.02.2022 про загальну мобілізацію до Збройних Сил України і на сьогоднішній день проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
19.08.2024 засобами поштового зв'язку на командування військової частини та вище військове командування позивачем було направлено рапорти про дострокове звільнення за сімейними обставинами на підставі cт. 26. ч. 12 п. 3 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю дружиною ОСОБА_2 , яка с особою з інвалідністю II групи.
В вересні 2024 отримав лист від 13.09.2024 №813/20715 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 , в якому відмовлено у задоволенні вказаного рапорту, по причині не доведення позивачем факту постійного догляду за дружиною.
Вважає бездіяльність відповідача щодо можливості його дострокового звільнення з військової служби безпідставною та незаконною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В заперечення вказує, що рапорт позивача про звільнення з військової служби через сімейні обставини було прийнято адміністративною групою Військової частини НОМЕР_1 26.08.2024, зареєстровано за Вх. №813/11699 та направлено на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 .
Звертає увагу, що рапорт було належним чином розглянуто командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 , про що на рапорті проставлено резолюцію: "Відмовити, відсутні підстави".
Про результати розгляду рапорту від 26.08.2024 за Вх. №813/11699 позивача повідомлено листом від 13.09.2024 за Вих. №813/20715. Вказує, що позивачем не доведена потреба дружини, ОСОБА_5 , у постійному догляді, так як не надано у додатках до рапорту чи позовної заяви документів, що підтверджували б наявність відповідної потреби у його дружини.
Тому підстави для звільнення позивача з військової служби згідно абзацу 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (в редакції від 07.09.2024), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи відсутні, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
19.08.2024 позивачем подано рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абз.10 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд дружиною, якій встановлено ІІ групу інвалідності.
Зазначено додатки в належно завірених копіях: паспорт ОСОБА_1 ; картка платника податків ОСОБА_1 ; паспорт ОСОБА_2 ; картка платника податків ОСОБА_6 ; свідоцтво про шлюб; довідка МСЕК.
За наслідками розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 проставлено резолюцію: "Відмовити, відсутні підстави, НЮС надати відповідь".
Листом від 13.09.2024 №813/20715 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність документів, що підтверджують необхідність ОСОБА_5 у постійному сторонньому догляді.
Як слідує з матеріалів справи позивачем до рапорту було подано:
нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України № НОМЕР_2 від 18.01.2024, виданого 6119 на своє ім'я та нотаріально засвідчену копію картки платників податків №1917-17-01662 від 30.11.2017,
нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 08.05.2024, виданого 2625 на ім'я ОСОБА_2 та нотаріально засвідчену копію картки фізичної особи - платника податків, виданої 03.08.2007 ДПІ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області на ОСОБА_6 ,
нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 29.03.2024, виданого Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №056154 від 17.04.2024 на ОСОБА_6 ,
нотаріально засвідчену копію військового квитка серії НОМЕР_5 від 20.07.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII). Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями..
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказані обставини сторонами не заперечуються.
В той же час, ОСОБА_1 виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз.10 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Прийняття на військову службу до Збройних Сил України, проходження військової служби та звільнення з військової служби визначені Законом №2232-XII.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Приписами пункту 233 розділу XII Положення №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби передбачені вимогами статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
В свою чергу, у відповідності до абзацу 10 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за №438/16454.
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (підпункт 23 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції).
Отже, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таке Положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення № 1317).
Згідно з пунктом 27 Положення №1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема:
для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
З наведеної правової норми висновується, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Як указано вище, Закон №2122-IX ухвалений з метою врегулювання спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами і хворими дітьми.
Проаналізувавши абзац 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", суд зазначає, що необхідними умовами, які мають бути встановлені та підтверджені судом, для звільнення з військової служби є:
1) наявності дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
2) необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком).
Суд зазначає, що наявність всіх означених вище умов надає позивачу безспірне право на звільнення його з військової служби, у відповідності до вимог статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Як підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 29.03.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 29 березня 2024 року зареєстровано шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №056154 від 17.04.2024 ОСОБА_6 повторно встановлено ІІ групу інвалідності, дата чергового переогляду 17.04.2025. При цьому, в графі "висновок про умови та характер праці" зазначено "Протипоказана важка фізична праця".
Вказане підтверджує той факт, що дружина позивача ОСОБА_8 дійсно є особою з інвалідністю ІІ групи.
Щодо необхідності здійснення позивачем догляду за дружиною, суд зазначає наступне.
Норми діючого законодавства не містять такого поняття як "постійний догляд".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів (частина перша статті 13 вказаного Закону).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги", до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року №587 затверджений Порядок організації надання соціальних послуг, пунктом 14 якого визначено, що надання соціальних послуг організовується шляхом здійснення заходів щодо формування та розвитку соціальних послуг, зокрема створення мережі надавачів соціальних послуг державного / комунального сектору, залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності), залучення волонтерів, запровадження посад відповідних фахівців (працівників) та проведення їх навчання, підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників - надавачів соціальних послуг (далі - надавач) тощо.
Отже, надавати соціальні послуги з догляду можуть фізичні особи без здійснення ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги", фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону).
Механізм оформлення постійного догляду (призначення компенсації за догляд) над такими особами встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі".
За правилами пункту 7 Порядку №859, призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документів, перелік яких наведений у цій ж нормі, в тому числі: копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що потреба осіб, які є членом сім'ї надавача соціальних послуг, спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, в догляді має бути підтверджена, такими документами: довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновком лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді за формою, затвердженою МОЗ.
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1317 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення №1317).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення про медико-соціальну експертизу).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за №1509/21821, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією".
Ця Інструкція, як в ній зазначено, визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією" (далі - форма №157-1/о) і складається з двох частин: зазначеної виписки та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до пунктів 3, 4 Інструкції Форма №157-1/о застосовується при винесенні рішення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про встановлення групи, причини і строку інвалідності.
Усі реквізити даної форми заповнюються відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (форма №157/о).
Виходячи з аналізу наведених правових норм, а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, а також потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Повноваження лікарсько-консультативних комісій закладу охорони здоров'я визначені, зокрема, Порядком організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженим Наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за №589/15280.
Відповідно до розділу III Порядку №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п.1).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №189 до основних завдань ЛКК належить, в тому числі:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Окрім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667 затверджено Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу, за пунктом 1 якої Лікарською консультативною комісією (ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю видається висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132, затверджені:
1) форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення;
2) форма первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення;
3) форма первинної облікової документації №080-3/о "Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги" та інструкцію щодо її заповнення.
Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги (пункт 2 Інструкції).
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції).
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 (пункт 4 Інструкції).
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції).
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я (пункт 8 Інструкції).
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 11 Інструкції).
Таким чином, потребу у постійному догляді визначають як медико-соціальні, так і лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними документами, складеними за формою, затвердженою МОЗ.
Разом з цим, суд зазначає, що довідка до акта огляду МСЕК від 17.04.2024 не містить інформації щодо потреби ОСОБА_6 у здійсненні постійного стороннього догляду.
Крім того, суд повторює, що потребу у постійному догляді визначають медико-соціальні, і лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними документами, складеними за формою, затвердженою МОЗ.
Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність здійснення догляду за дружиною позивача, що є однією з необхідних умов задля звільнення позивача з військової служби, а отже, підстави для здійснення такого звільнення відсутні.
За положеннями частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат за положеннями статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Головуючий суддя Мартиць О.І.