Справа № 500/6422/24
04 лютого 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради, Селищного голови Микулинецької ОТГ Слободян Іван Васильович про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (Микулинецька територіальна громада), у якій позивач просить суд:
- скасувати розпорядження від 26.09.2024 за №205-к «Про звільнення Оксани Славської»;
- поновити позивача на посаді спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради з 26.09.2024;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день винесення судового рішення про поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване розпорядження порушує трудові права позивача, оскільки на її переконання, при звільненні її із займаної посади спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників) відповідач не дотримався порядку звільнення працівників, оскільки не запропонував іншу рівнозначну посаду державної служби або, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей позивача. Також позивач вважає що щодо неї не враховано переважне право на залишенні на роботі перед іншими працівниками, оскільки на її самостійному утриманні перебуває неповнолітня дитина, а сама вона є особою в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.
Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
14.11.2024, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що 19.07.2024 Микулинецькою селищною радою прийнято рішення сесії №2890, яким внесено зміни до структури апарату управління селищної ради та затверджено її в новій редакції, виведено та скорочено штатні одиниці апарату управління, в тому числі 2 штатні одиниці спеціаліста I категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування. На підставі прийнятого рішення станом на 22.07.2024 позивача, яка займала посаду спеціаліста I категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування, та в обов'язки якої входили питання земельного характеру, попереджено про наступне вивільнення. З даним попередженням вона ознайомлена особисто.
Відповідач вказує, що у період з 07.08.2024 по 25.09.2024 позивач почергово перебувала у відпустках, та надалі надіслала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану з 26.09.2024 по 08.11.2024 за згодою сторін, однак їй було відмовлено у наданні такої відпустки, оскільки не досягнуто згоди сторін, вказано приступити до роботи з 26.09.2024. Позивачем подано заяву про надання їй відпустки на один день без збереження заробітної плати, відтак, розпорядженням селищного голови їй було надано таку відпустку за згодою сторін в кількості 1 календарний день 26.09.2024. Водночас, беручи до уваги письмове попередження про наступне вивільнення, розпорядженням №205-К позивача звільнено 26.09.2024 із займаної посади, у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, проведено повний розрахунок та виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку відповідно.
Відповідач зазначає, що на час звільнення позивача в Микулинецькій селищній раді вакантними були дві посади, а саме: начальник відділу юридичного забезпечення та управління персоналом, а також адміністратор системи загального відділу. Однак, освіта позивача не відповідала кваліфікаційним вимогам зазначених вакантних посад, з огляду на що, селищна рада не мала можливості перевести працівника за його згодою на іншу посаду, оскільки вакансій, які відповідали б її кваліфікації на момент звільнення не було. Щодо вказаного у позові переважного права позивача на залишення на роботі перед іншими працівниками, у зв'язку з тим, що у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина, то відповідач вказав, що згідно особової справи позивача, в особовій картці працівника форми П-2ДС, в графі «сімейний стан» вказано: «син - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджує відсутність у позивача на утриманні неповнолітніх дітей, оскільки син досяг повноліття, а про інших неповнолітніх дітей вона не повідомляла (арк. справи 25-48).
29.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем додатково наголошено на тому, що її в порушення вимог трудового законодавства звільнено в період перебування у відпустці та не запропоновано жодної посади відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей (арк. справи 49-56).
18.12.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідно до статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (арк. справи 57-60).
Ухвалою від 07.01.2025 суд продовжив процесуальний строк розгляду справи та з власної ініціативи витребував у відповідача Микулинецької селищної ради докази, а саме:
- встановлені належним чином кваліфікаційні вимоги до посад: начальник відділу юридичного забезпечення та управління персоналом, а також адміністратор системи загального відділу Микулинецької селищної ради, які діяли на час звільнення позивача;
- посадову інструкцію на займану позивачем посаду, а саме: спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради;
- посадові інструкції та кваліфікаційні вимоги до посад, передбачених для працівників відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради згідно структури, введеної в дію з 01.10.2024, а саме: начальника відділу, головного спеціаліста з питань цивільного захисту та спеціаліста 1 категорії з питань містобудування, архітектури та земельних відносин;
- довідку про доходи позивача за два місяці, що передували її звільненню; якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення, позивач не працювала, - надати довідку про доходи позивача за попередні два місяці роботи.
13.01.2025, на виконання вимог суду відповідачем надано довідку про доходи позивача за червень та липень 2024 року, а також посадові інструкції (арк. справи 69-83), а саме: посадову інструкцію на займану позивачем посаду, затверджену 12.09.2021; посадову інструкцію начальника відділу земельних відносин, архітектури та містобудування, затверджену 01.09.2021; посадову інструкцію спеціаліста І категорії з питань містобудування та архітектури відділу земельних відносин, архітектури та містобудування, затверджену 15.05.2024; посадову інструкцію головного спеціаліста з питань цивільного захисту, затверджену у 01.10.2024; посадову інструкцію начальника відділу юридичного забезпечення та управління персоналом, затверджену 07.07.2024; посадову інструкцію адміністратора системи загального відділу, затверджену 17.09.2024.
Інших заяв від учасників на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , розпорядженням селищного голови Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №149-к від 22.09.2021, призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради, з 23.09.2021, як така, що пройшла конкурсний відбір (арк. справи 30).
23.09.2021 позивач склала Присягу посадової особи органів місцевого самоврядування (арк. справи 38).
Рішенням сорок дев'ятої сесії Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання №2890 від 19.07.2024 внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату управління Микулинецької селищної ради та затверджено її в новій редакції.
Вказаним рішенням сесії затверджено та введено в дію структуру та чисельність апарату управління Микулинецької селищної ради з 23.07.2024, з 07.08.2024 та з 01.10.2024 згідно трьох додатків.
Із змісту пункту 3.1. вказаного рішення сесії слідує, що починаючи з 01.10.2024 із відділу земельних відносин, архітектури та містобудування виведено та зменшено дві посади спеціалістів І категорії (арк. справи 39-41), з огляду на що, 22.07.2024 позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної нею посади спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради (арк. справи 42).
Посадовими особами ради було складено Акт про ознайомлення ОСОБА_1 з попередження про наступне вивільнення №4 від 22.07.2024 (арк. справи 42 зворот) із змісту якого слідує, що позивач із попередженням ознайомилась, оскільки їй його зачитали вголос, однак вона вказала, що письмово ознайомиться згодом, примірник попередження нею отримано.
25.07.2024 позивачем подано на ім'я селищного голови заяву про надання їй з 07.08.2024 щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 30 (тридцять) календарних днів та додаткової відпустки за стаж посадової особи місцевого самоврядування тривалістю 15 (п'ятнадцять) календарних днів, загальна кількість 45 (сорок п'ять) календарних днів (арк. справи 48 зворот). Розпорядженням селищного голови №139-К від 25.07.2024 позивачу було надано щорічну відпустку та додаткову відпустку з 07.08.2024 по 20.09.2024 (арк. справи 48).
05.09.2024 позивачем подано на ім'я селищного голови заяву про продовження її відпустки на 5 (п'ять) календарних днів з 21.09.2024 з підстав тимчасової втрати нею працездатності під час у відпустках, в період з 22.08.2024 по 26.08.2024. Розпорядженням селищного голови №185-К від 12.09.2024 позивачу було продовжено відпустку щорічну відпустку та додаткову відпустку на 5 календарних днів 21.09.2024 по 25.09.2024 (арк. справи 46).
05.09.2024 позивачем подано на ім'я селищного голови заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану з 26.09.2024 до 02.11.2024 за згодою сторін. Листом №1571 від 23.09.2024 позивача повідомлено про те, що їй відмовлено у наданні вказаної відпустки на період дії воєнного стану, оскільки не досягнуто згоди. Вказано приступити до роботи 26.09.2024 (арк. справи 47 зворот)
24.09.2024 позивачем подано на ім'я селищного голови заяву про надання їй відпустки на один день (26.09.2024) без збереження заробітної плати. Розпорядженням селищного голови №204-К від 24.09.2024 позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін в кількості 1 календарний день - 26.09.2024 (арк. справи 45).
Розпорядженням селищного голови Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №205-К від 26.09.2024, позивача звільнено із займаної посади спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради, з 26.09.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП (арк. справи 30).
Листом №1612 від 26.09.2024, відповідач повідомив позивача про необхідність отримати трудову книжку (арк. справи 43 зворот).
Вважаючи розпорядження відповідача про звільнення із займаної посади протиправним, позивач звернулась із даним позовом в суд.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001 (далі Закон №2493-III).
Стаття 1 Закону №2493-III визначає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Питання підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування врегульоване статтею 20 Закону №2493-III, згідно з якою служба в органах місцевого самоврядування припиняється на загальних підставах, встановлених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі Закон №280/97-ВР), цим та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 21.02.2020 у справі №761/25605/17, від 28.09.2023 у справі №487/7770/21, від 23.11.2023 у справі №540/7633/21 та від 14.08.2024 у справі №300/2818/23 зазначив, що чисельність працівників - це списковий склад працівників і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їхньої кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, установи, організації. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства, установи, організації - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.
Також Верховний Суд неодноразово підтримував позицію стосовно того, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (постанови від 31.01.2018 у справі №824/3229/14-а, від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 07.04.2021 у справі №444/2600/19, від 22.07.2021 у справі №161/7272/20, від 22.07.2021 у справі №456/57/20, від 23.07.2021 у справі №766/12805/19, від 27.08.2021 у справі №712/10548/19, від 07.09.2021 у справі №306/2434/18, від 09.12.2021 у справі №646/2661/20, від 16.06.2022 у справі №183/7292/20, від 21.12.2023 у справі №140/8173/22, від 14.08.2024 у справі №300/2818/23).
Судом встановлено, що рішенням сорок дев'ятої сесії Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання №2890 від 19.07.2024 внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату управління Микулинецької селищної ради та затверджено її в новій редакції.
Із змісту пункту 3.1. вказаного рішення сесії слідує, що починаючи з 01.10.2024 із відділу земельних відносин, архітектури та містобудування виведено та зменшено дві посади спеціалістів І категорії (арк. справи 39-41), з огляду на що, 22.07.2024 позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної нею посади (арк. справи 42).
Таким чином, відповідачем проведено зміну в організації виробництва і праці Микулинецької селищної ради через зміну чисельності працівників.
Верховний Суд в постанові від 23.07.2021 у справі №766/12805/19 зазначив, що суд не може з'ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
При цьому, затвердження штатної чисельності виконавчих органів ради відноситься до виключної компетенції селищної ради (пункт 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відтак, повноваження селищної ради щодо затвердження штатної чисельності є дискреційними, з огляду на що суд не надає оцінку підставам для прийняття відповідного рішення.
Також суд зазначає, що рішення сорок дев'ятої сесії Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання №2890 від 19.07.2024 внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату управління Микулинецької селищної ради та затверджено її в новій редакції є чинним, його правомірність не є предметом розгляду в цій справі, а отже відсутні підстави для його неврахування судом.
Водночас, судом встановлено, що позивачку було звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а відтак в межах спірних правовідносин слід з'ясувати дотримання порядку звільнення працівника на підставі вказаної статті.
При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановленого статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення за пунктом 1 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та другою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до частин першої та другої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Отже, у випадку скорочення штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, однак такому звільненню повинно передувати попередження працівника не пізніше ніж за два місяці.
За таких обставин звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України вважається можливим лише у випадку відсутності можливості запропонувати працівнику відповідну посаду, або у разі відмови працівника від переведення на запропоновану посаду.
Судом встановлено, що позивач розпорядженням селищного голови Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №149-к від 22.09.2021 була призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради (арк. справи 30).
Відповідно до Посадової інструкції спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради, затвердженої селищним головою 12.09.2021 (арк. справи 81-82), кваліфікаційними вимогами для цієї посади визначено: вільне володіння державною мовою, вища освіта відповідного професійного спрямування не нижче ступеня бакалавра, без вимог до стажу роботи. Володіння комп'ютером на рівні досвідченого користувача. Досвід роботи з офісним пакетом Microsoft Office (Word, Excel, PowerPoint) або з альтернативним пакетом Open Office, Libre Office. Навички роботи з інформаційно-пошуковими системами в мережі Інтернет, вміння використовувати комп'ютерно-копіювальну техніку, програмне забезпечення, засоби зв'язку; вміння працювати з програмним забезпеченням відповідного професійного спрямування. Необхідні професійні ділові якості та знання ділової етики, грамотно організовувати і налагоджувати робочий процес, вміння грамотно розподіляти і чітко ставити завдання, дотримуватись термінів їх виконання, комунікативні здібності міжособистісного спілкування, стресостійкість. Особистісні компетенції: відповідальність; системність і самостійність в роботі; уважність до деталей; наполегливість; креативність та ініціативність; орієнтація на саморозвиток; орієнтація на обслуговування; вміння працювати в стресових ситуаціях
Як встановлено судом, рішенням сесії Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області восьмого скликання №2890 від 19.07.2024 внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату управління Микулинецької селищної ради та затверджено її в новій редакції.
Так зокрема, із змісту пункту 1 вказаного рішення сесії слідує, що до відділу юридичного забезпечення та управління персоналом введено три посади, а саме: начальник відділу, головний спеціаліст з кадрової роботи та головний спеціаліст з регуляторної політики (пункт 1.3), а до загального відділу введено посаду діловода Струсівсько-Варваринського старостинського округу (пункт 1.6) та посаду старости Струсівсько-Варваринського старостинського округу (пункт 1.8).
Також, у пункті 3 рішення сесії встановлено, що з 01.10.2024 до загального відділу введено дві посади, а саме: діловод та провідний спеціаліст із проектно-інвестиційної діяльності та міжнародного співробітництва (пункт 3.4) та створено сектор з питань військового обліку та мобілізаційної роботи в якому введено дві посади, а саме: завідувач сектору та завідувач військово-облікового бюро (пункт 3.5).
Крім цього, згідно додатку 3 до рішенням сесії №2890 від 19.07.2024 «Структура та загальна чисельність виконавчого комітету Микулинецької селищної ради з 01.10.2024», у апараті управління ради діяв відділ земельних відносин, архітектури та містобудування в кількості 3 штатних одиниць, а саме: начальник відділу, головний спеціаліст з питань цивільного захисту, та спеціаліст І категорії з питань містобудування та архітектури (арк. справи 41 зворот). З наведеного слідує, що відділ земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради мав три посади «спеціалістів І категорії», а саме: «спеціаліст І категорії», «спеціаліст І категорії» та «спеціаліст І категорії з питань містобудування та архітектури». Згідно пункту 3.1. рішення сесії, починаючи з 01.10.2024 із вказаного відділу земельних відносин, архітектури та містобудування виведено та зменшено дві посади, а саме: дві штатні одиниці «спеціаліст І категорії», в той час як у структурі відділу залишилась третя посада спеціаліста І категорії, до назви якої було додано «та земельних відносин», з огляду на що з 01.10.2024 така посада називається «спеціаліст І категорії з питань містобудування та архітектури та земельних відносин» замість «спеціаліст І категорії з питань містобудування та архітектури".
Згідно з Попередження №7 від 22.07.2024, позивача в порядку вимог статті 49-2 КЗпП України, було попереджено про наступне вивільнення із займаної нею посади спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки таку посаду виведено зі штату та розпорядженням селищного голови №205-К від 26.09.2024, було звільнено із займаної з 26.09.2024 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП (арк. справи 30).
Судом встановлено, що попередження позивача про наступне вивільнення, припинення служби в органах місцевого самоврядування за ініціативою суб'єкта призначення, не містить пропозиції позивачу про зайняття іншої вакантної посади. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження пропозиції позивачу зайняти інші вакантні посади, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення чи з'явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, та які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Крім того, відповідачем не надано доказів виконання вимог щодо визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, яке враховувалося при переведенні їх на посади в новій структурі апарату ради. Суд зауважує, що при вивільненні працівників, окрім зазначеного вище, роботодавцю необхідно враховувати переважне право на залишення на роботі. Дане питання врегульоване статтею 42 КЗпП, яка встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, однак відповідач не надав суду доказів - навантаження, статистичні дані по кандидатам на посади бухгалтерів, а також їх порівняльний аналіз попередньої роботи, тощо, не обґрунтував яким чином бралися показники та результати роботи.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що станом на 26.09.2024 (тобто виключно на дату звільнення позивача із займаної посади) вакантними у апараті селищної ради залишились посади начальника відділу юридичного забезпечення та управління персоналом, а також адміністратора системи загального відділу, але оскільки позивач не відповідала відповідним освітньо-кваліфікаційним вимогам до таких посад, їх їй запропоновано не було.
Разом з тим суд вважає такі дії роботодавця протиправними та такими що не відповідають приписам статті 49-2 КЗпП України, оскільки власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з'явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №333/4779/20, від 10.11.2022 у справі №525/983/21, від 20.02.2023 у справі №199/4766/21, від 18.10.2023 у справі №210/6543/21, від 06.11.2020 у справі №487/2191/17, від 10.11.2022 у справі №525/983/21, від 24.06.2020 у справі №742/1209/18, від 30.01.2020 у справі №466/7604/17.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що звільнення позивача відбулося з порушенням передбаченого законом порядку, що свідчить про протиправність розпорядження Микулинецького селищного голови від 26.09.2024 №205-к «Про звільнення ОСОБА_3 ». Відтак спірне розпорядження слід скасувати, а позов у цій частині вимог - задовольнити.
Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Таким чином, позивача слід поновити на посаді спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради.
Такий спосіб захисту прав позивача відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №811/952/15.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі №721/910/19 зазначив, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Відповідно до статті 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також на вимогу працівника через оформлення трудової книжки.
Пункт 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №110 від 17.08.1993, передбачає внесення запису у трудову книжку у разі незаконного звільнення.
В ході розгляду справи суд установив, що позивача незаконно звільнено з посади спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради з 26.09.2024, який був останнім днем її роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Відтак, позивача слід поновити на роботі та на посаді, з якої її незаконно звільнено, з 26.09.2024, а також внести відповідні записи до її трудової книжки.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Зі змісту пункту 5 Порядку №100 слідує, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки Микулинецької селищної ради (арк. справи 71) заробітна плата позивачки за червень-липень 2024 року складає 33785,50 грн за фактично відпрацьовані за цей період 43 робочих дні. Середньоденна заробітна плата позивачки становить 785,71грн (33785,50 грн / 43 робочих дні).
Період вимушеного прогулу позивачки з 26.09.2024 (наступний день після звільнення, враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем) по 04.02.2025 (день ухвалення рішення у цій справі) становить 93 робочих дні.
Отже, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на її користь, становить 73071,03грн (785,71грн х 93 робочих дні вимушеного прогулу). Така сума обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого присуджена до виплати працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, до негайного виконання підлягає рішення суду в частині: поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради з 26.09.2024; стягнення з Микулинецької селищної ради на корить позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 17285,62 грн (785,71 грн х 22 дні).
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради, Селищного голови Микулинецької ОТГ Слободян Іван Васильович про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 26 вересня 2024 року за №205-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради, з 26 вересня 2024 року.
Стягнути з Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73071 (сімдесят три тисячі сімдесят одна) гривня 03 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 26 вересня 2024 року на посаді спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Микулинецької селищної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 17285 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 62 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Микулинецька селищна рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Степана Бандери, 11, с-ще Микулинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48120, код ЄДРПОУ: 04396302).
- Селищний голова Микулинецької ОТГ Слободян Іван Васильович (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Мірінович У.А.