Справа № 420/38921/24
03 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-
До Одеського окружного адміністративного суду 16 грудня 2024 року надійшов адміністративний позов ТОВ «Аквафорост» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000086/1 від 25.07.2024р.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500110005416U9 від 25.07.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000086/1 від 25.07.2024.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
01 січня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. ЕС/90/25) з доданими доказами та клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року в задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - відмовлено.
06 січня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/1415/2524).
07 січня 2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/1774/24).
Станом на 03 лютого 2025 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94. Відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом (п.1.1. Контракту).
У відповідності до п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар і бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником.
В межах Контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року ТОВ «Аквафрост» (надалі за текстом «Позивач») імпортував на митну територію України в липні 2024 року товар №1 - заморожене сурими з риби мікс, глазуроване сорт АА (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу, без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване, для промислової переробки, дата виготовлення 11/12.2023- 01.2024р., термін придатності - 2 роки. В кількості 7 000 кг.
Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
25.07.2024 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулося до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) №24UA500110005416U9 та пакетом документів для митного оформлення товару. До митної декларації Позивачем було надано наступні документи: рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI241/23-24 від 02.03.2024р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 18.07.2024р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin form А) №EIC/2024/006/0200106А/00189255 від 05.03.2024р.; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0357315/1309 від 18.07.2024р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 02.03.2024р.; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 19.07.2024р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22- 94 від 25.05.2022р.; договір про надання послуг митного брокера № 2/24-БР від 01.01.2024р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 11692060 від 22.07.2024 р.
В оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем було відмовлено, в зв'язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленою митною вартістю Товару, про що 25.07.2024р. було складено картку відмови №UA500110/2024/000218 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000086/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.
Вартість партії товару зазначалася в Інвойсі (Сommercial invoice) №YSM/EXI241/23-24 від 02.03.2024р. (копія зазначеного документу надавалась разом із усім пакетом документів та митною декларацією).
Відповідачем не було прийнято до митного оформлення заявлений Позивачем в митній декларації №24UA500110005416U9 товар за ціною, вказаною в інвойсі та було збільшено його митну вартість.
Відповідно до наявних у Позивача документів було заявлено митну вартість товару № 1 - заморожене сурими з риби мікс, глазуроване сорт АА (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу, без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване, для промислової переробки, дата виготовлення 11/12.2023-01.2024р., термін придатності - 2 роки, в кількості 7 000 кг, вартістю - 1,830672 дол. США/кг.
Співробітники Відповідача встановили вартість вказаного товару №1 за МД від 22.12.2023 №UA100390/2023/719824 в розмірі - 2,2664 дол. США/кг.
Таким чином, за результатами вищевказаних дій, представниками Відповідача Позивачу було скориговано вартість імпортованого товару. У зв'язку зі збільшенням митної вартості товару Відповідачем Позивачу було скориговано (у сторону збільшення) суму митних платежів, що відображено в графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації №24UA500110005431U2 від 25.07.2024 р., сума надмірної оплати становить - 25 143,40 грн. (двадцять п'ять тисяч сто сорок три гривні 40 копійок), що визначає ціну даного позову.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Так вартість партії зазначалась в Рахунку-фактурі (Invoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI241/23-24 від 02.03.2024р. (копія зазначеного документу надавалась разом із усім пакетом документів та митною декларацією). Вартість товару було визначено в розмірі 1,78 дол. США/кг., зазначене підтверджується всіма наданими до митного оформлення товару документами.
Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку Відповідача, вказаному в рішенні про коригування митної вартості №UA500110/2024/000086/1 від 25.07.2024р. про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало те, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відсутні данні щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням; не надано якісний сертифікат виробника, пакувальний лист; в інвойсі не зазначено умови оплати товару; не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг; не надано документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу; у довідці про транспортні витрати не має посилання на договір на перевезення вантажу.
Згідно пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022р, поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС -2010») обумовлюються в Інвойсах до цього Контракту.
Відповідно до Інвойсу № YSM/EXІ075/23-24 від 02.03.2024р. сторони погодили поставку товару на умовах FCA(Клайпеда, Литва).
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару у наданому інвойсі не передбачалось. Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.
Також суд зазначає, що пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а сертифікат якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.
Таким чином наявність чи відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників.
Щодо не зазначення в наданому до митного оформлення інвойсі умов оплати слід зауважити, що митним органом не обґрунтовано яким чином це впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинила відсутність вказаних відомостей.
Слід зауважити, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі N 803/3649/15.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Враховуючи зазначене, посилання Відповідача в рішення про коригування митної - вартості товарів №UA500110/2024/000086/1 від 25.07.2024р. на відсутність в інвойсі відомостей про умови оплати, як підставу для збільшення митної вартості не може бути прийняте до уваги, оскільки умови оплати зазначені у відповідному інвойсі, а їх зазначення чи незазначення ніяким чином не впливають на вартість товару.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що митний орган не має можливості перевірити відомості, що підтверджують вартість транспортних витрат.
Суд зазначає, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000218 від 25.07.2024р. серед документів, наданих відповідно до митного оформлення, міститься документ що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати б/н від 19.07.2024р. Тому у Відповідача були всі необхідні та достатні відомості та документи, для того щоб пересвідчитись у правильності та достовірності вказаних Позивачем числових значень складових митної вартості товару.
Відповідно до умов п.3.2. Зовнішньоекономічного контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року, поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в Інвойсах до цього Контракту. Відповідно до Інвойсу (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI241/23-24 від 02.03.2024р. сторони погодили поставку товару на умовах FCA (Клайпеда, Литва).
Як вже зазначалось вище, згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
В зв'язку з введенням дії воєнного стану на території України, порт міста Одеса не використовується, тому Постачальник організовує поставку використовуючи змішані види перевезень, відповідно в інвойсі вказано FСА Клайпеда, Литва. Це свідчить про те, що Покупець повинен був сплатити за доставку товару тільки із м. Клайпеда (Литва) до м. Чорноморськ (Україна).
До митного оформлення декларантом надано довідку б/н від 19.07.2024 року, видану ТОВ «СІВЕР ТРАНС», в якій зазначено, що автопоїзд держ. № СВ1209ЕІ/СВ1423XF виконує перевезення вантажу за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - м. Чорноморськ (Україна). Транспортні витрати по перевезенню вантажу з м. Клайпеда (Литва) - до пункту перетину кордону п/п Ягодин (Україна) складають по інвойсу №YSM/EXI241/23-24 від 02.03.2024 року 14 620,00 гривень. Страхування вантажу не проводилось. Водночас з копії доданої до декларації CMR вбачається, що вказаний реєстраційний номер автопоїзду яким здійснювалось перевезення товару за інвойсом №YSM/EXI241/23-24 від 02.03.2024р. - СВ1209ЕІ/СВ1423XF, тобто такий самий що й у довідці про вартість перевезення. Також в CMR перевізником вказано ТОВ «СІВЕР ТРАНС», тобто той самий суб'єкт господарювання, що видав довідку про вартість перевезення.
Однак, митним органом не прийнято до уваги вказані документи, та неправомірно зазначено, що на його думку документом, що підтверджує вартість перевезення може бути:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Суд звертає увагу, що згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599: «для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.» Тобто зазначений нормативно-правовий акт не містить вичерпний перелік документів, якими повинна підтверджуватись вартість перевезення, тому вартість перевезення фактично підтверджена позивачем довідкою про транспортні витрати, оскільки цей документ містить всі необхідні дані для визначення вартості доставки товару, що сплачувалась Позивачем і саме ця сума була включена до складу митної вартості і зазначена в ЕМД уповноваженим представником Позивача.
Так, згідно п. 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Крім того, калькуляція транспортних витрат надається, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу (у даному випадку перевезення здійснюється без використання власного транспортного засобу), а акт приймання-передачі наданих послуг та платіжні документи щодо правовідносин між позивачем та перевізником можуть ще не складатись на час декларування товару, оскільки момент виконання зобов'язань сторін на момент розмитнення, щодо перевезення (здачі вантажу) та оплати - не настав.
Тож, Відповідач неправомірно наголошував, що такими документами мають бути: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат(якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених Позивачем витрат на транспортування. Вказана довідка у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Щодо ненадання договору про перевезення вантажу між одержувачем та перевізником та відсутність у довідці про транспортні витрати посилання на договір перевезення, слід зазначити, що частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2ст. 642 ЦК України).
Таким чином, у разі якщо письмова форма договору перевезення вантажу не дотримана, то фактично виконання його перевізником вважається згодою власника вантажу з вартістю перевезення яка ним визначається для даної послуги, а тому підстав не прийняття до уваги довідки б/н від 19.07.2024 року не вбачається.
Також з приводу ненадання договору перевезення між одержувачем та перевізником та відсутності посилання на такий договір у довідці про вартість перевезення суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 4 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р., договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. При цьому затвердженої форми такої вантажної накладної немає, є загальноприйнята форма, яка і була надана до митного оформлення, а саме міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н від 18.07.2024, яка містить всі необхідні відомості, достатні для ідентифікації цього документом з перевезенням спірного товару. Крім цього, ще раз звертаємо увагу суду, що у довідці про вартість перевезення вказано надавача послуг, пункти навантаження та розвантаження, державні номери транспортних засобів, які співпадають із зазначеними в CMR, що дає можливість стовідсотково ідентифікувати вказаний документ із міжнародною товарно-транспортною накладною, зазначеною вище. За таких обставин, посилання Відповідача на відсутність договору перевезення між одержувачем та перевізником не відповідає дійсності, а відсутність посилання у довідці про вартість перевезення на договір перевезення не може вважатися підставою для коригування митної вартості товару.
В той же час у вимогах про надання додаткових документів Відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Натомість, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та що треба усунути додатковими документами.
Такий підхід Відповідача суперечить нормам діючого законодавства, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, при цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 28.10.2020р. року у справі №1.380.2019.00724.
З огляду на зазначене вище, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних
розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані
декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає;
проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і
розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо
числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що
витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може
мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих
декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до
запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме
складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості
товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість
витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні
дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі
документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей
задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на
стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000086/1 від 25.07.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 33798852).
Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя С.О. Cтефанов