04 лютого 2025 року м. Київ справа №320/52192/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича
про скасування постанови,
04 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича про скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 23.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 лютого 2024 року приватним виконавцем Валявським Олександром Анатолійовичем при примусовому виконанні виконавчого напису, було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої описано та накладено арешт на майно - житловий будинок та земельні ділянки, на яких він розташований, з кадастровими номерами 3210945300:01:048:0040 площею 0.04га, та 3210945300:01:048:0042 площею 0.0052га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , і які належать позивачці, призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_2 , яка, всупереч вимогам Закону, є одночасно представником стягувача ОСОБА_3 у вказаному виконавчому провадженні. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2024 року, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
15 листопада 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
30 листопада 2024 року від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у справі №320/52192/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 12.12.2024 по справі №320/52192/24 доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Дементьєва Т.М. та приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича 16.12.2024.
03 січня 2025 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича надійшла копія виконавчого провадження.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22 липня 2011 року приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потоцька І.М. вчинила виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 582. Відповідно до даного виконавчого напису, нотаріус запропонувала стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 762 624,00 грн згідно з укладеного між ними 28.04.2011 договору позики грошей.
08 квітня 2016 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області №363/4115/15-ц задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто суму боргу за договором позики грошей від 28.04.2011 у розмірі 1 136 862 грн, три відсотка річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 156 318 грн, а загалом 1 293 180 грн. Однак, зазначене рішення рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом.
05 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № 64049278 про стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №582 від 22.07.2011, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потоцькою І.М., заборгованості за договором позики грошей від 28.04.2011у у розмірі 762 624,00 грн, на користь ОСОБА_3 .
23 лютого 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. прийнято постанову про опис та арешт майна(коштів) боржника згідно з якої описано та накладено арешт на майно, що належить позивачці, а саме: житловий будинок та земельні ділянки, на яких він розташований, з кадастровими номерами 3210945300:01:048:0040, площею 0.04 га, та 3210945300:01:048:0042, площею 0.0052 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Не погоджуючись із постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 23 лютого 2024 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (тут і далі в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов).
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
За приписами статті 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до статті 52 Закону № 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Аналізуючи статтю 52 Закону суд зазначає, що є дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти: 1) кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; 2) звернення стягнення на виплати, які заборонено законом.
Згідно частин третьої, четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Отже, складові елементи арешту майна, визначені в Законі України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року як опис, оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам.
Суд наголошує, що положення про пріоритет першого арешту в Законі України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року відсутні. Відповідні положення наявні лише в Законі «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (стаття 14 - пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації), в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 18 - заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження). Тобто, чинне законодавство обумовлює можливість накладення кількох арештів (обтяжень) на визначене майно боржника в порядку їх надходження.
Так, судом встановлено, що постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Поліщук А.М. від 29 грудня 2010 року в рамках кримінальної справи №08-17225 накладено арешт на все майно, що належить обвинуваченій ОСОБА_1 та обвинуваченому ОСОБА_4 .
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №64049278 та при прийнятті оскаржуваної постанови від 23 лютого 2024 року відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови, в той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.