04 лютого 2025 року м. Київ справа №320/1480/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №174 від 10.08.2023 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА»;
визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №184 від 22.08.2023 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»;
визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №633/9-03-ос від 06.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату АРМА з 08.12.2023;
стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2023 по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність свого звільнення на підставі оскаржуваного наказу відповідача, у зв'язку з порушенням визначеної законом процедури звільнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/1480/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
03 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач в своєму відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Правом надання відповіді на відзив згідно положень статті 163 КАС України позивач не скористався.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював в Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) на різних посадах.
Наказом Національного агентства від 14.02.2022 №49/9-03-ос призначено ОСОБА_1 на посаду радника Голови АРМА на строк повноважень т.в.о. Голови АРМА Жоравовича Д.О. з 16.02.2022.
Наказом Національного агентства від 21.06.2022 №169/9-03-ос ОСОБА_1 звільнено з посади радника Голови АРМА за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, 04.07.2022.
Наказом Національного агентства від 21.06.2022 № 170/9-03-ос призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату АРМА, строково, на період дії воєнного стану з 05.07.2022.
Наказом Національного агентства від 21.03.2023 № 63/9-03-ос звільнено із займаної посади ОСОБА_1 за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення 23.03.2023 відповідно до частини другої статті 86 та статті 89 Закону України «Про державну службу».
Наказом Національного агентства від 21.03.2023 № 64/9-03-ос призначено ОСОБА_1 з 24.03.2023 на посаду начальника Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, строково, на період дії воєнного стану, з 24.03.2023.
Призначення на посаду начальника внутрішнього аудиту центрального апарату АРМА відбулось у період дії воєнного стану в Україні, після опублікування 19.05.2022 та набрання чинності 20.05.2022 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану».
Наказом Національного агентства від 10.08.2023 №174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» затверджено структуру та штатну чисельність центрального апарату АРМА.
Наказом Національного агентства від 22.08.2023 №184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» введено в дію штатний розпис на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 23 серпня 2023 року.
Відповідно до вказаного штатного розпису на 2023 рік Відділ внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів скорочено, утворено Сектор внутрішнього аудиту.
07 листопада 2023 року, у зв'язку із скороченням посади начальника Відділу внутрішнього аудиту, позивачу вручено попередження про наступне звільнення.
Наказом від 06.12.2023 №633/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу» звільнено ОСОБА_1 , начальника Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 07.12.2023 за ініціативою суб'єкта призначення із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 12.10.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII).
Відповідно до норм частини першої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно змісту частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Тож, за ініціативою суб'єкта призначення, відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, з огляду на що, вказане свідчить, про можливість у суб'єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем. До того ж, право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.
Рішення роботодавця про «зміни в організації виробництва і праці» може бути зумовлене різними причинами, зокрема, вдосконаленням, перепрофілюванням виробництва, зменшенням обсягу виробництва продукції (надання послуг), фінансовою неспроможністю, стратегією розвитку бізнесу, відповідно, це зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, необхідних для виконання роботи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Голова Національного агентства, зокрема, затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства, що, на переконання суду, свідчить про наявність дискреційних повноважень Голови Національного агентства щодо визначення структури центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.01.2021 у справі №753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Судом досліджено обставини скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, що підтверджується наказом Національного агентства від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та наказом Національного агентства від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
У зв'язку із військовою агресією російської федерації на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Режим воєнного стану регламентовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до положень частини 5 статті 10 Закону у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до змісту статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вказаний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Таким чином, в період дії воєнного стану обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема, щодо можливості переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану.
Судом досліджено, що наказом Національного агентства від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», затверджено структуру та штатну чисельність центрального апарату АРМА. Також, наказом Національного агентства від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», введено в дію штатний розпис на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 23.08.2023.
Відповідно до вказаного штатного розпису на 2023 рік, Відділ внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів скорочено, утворено Сектор внутрішнього аудиту.
Щодо доводів позивача про відсутність з боку відповідача пропозиції щодо рівнозначних посад, суд зауважує про їх безпідставність та недоцільність в контексті вищевказаного, при цьому, суд зауважує, що за змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 № 86р/з чітко зазначено, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби, є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Як вже зазначалось вище, державний службовець звільняється на підставі частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
За доводами позивача, його незаконно звільнено, адже АРМА при звільненні порушено норми спеціального та загального законодавства, яким регламентоване переважне право працівника на залишенні на роботі, оскільки жодної рівнозначної або ж нижчої посади при звільненні запропоновано не було.
Проте, не є спірним те, що відповідач 07.11.2023 письмово попередив ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення у зв'язку із затвердженням з 10.08.2023 структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА відповідно до наказу АРМА від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та введенням в дію з 23.08.2023 штатного розпису на 2023 рік центрального апарату АРМА, відповідно до наказу АРМА від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Згідно з частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Згідно з частини шостої статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.
Таким чином, трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників і при цьому не враховується переважне право на залишення на роботі.
Водночас, твердження позивача про те, що роботодавець міг запропонувати рівнозначну посаду, але завідомо цього не зробив, є суб'єктивними, при цьому, що чинне законодавство не містить обов'язку пропонування державному службовцю всіх наявних посад державної служби. Крім того, суд зауважує, що сам по собі факт наявності вакантних посад на підприємстві не свідчить про можливість зайняття їх особою, яку звільняють.
За висновком суду, відповідачем не було допущено процедурних порушень при попередженні про звільнення, та самому звільненні позивача, які б мали наслідком для висновку про незаконність самого звільнення позивача з посади.
За наведеного, судом встановлено правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення позивача, а тому, також задоволенню не підлягають.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено, що звільнення позивача відбулось із дотриманням законодавства, підстава звільнення визначена правильно, процедура звільнення дотримана.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.