04 лютого 2025 року Справа № 320/931/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА' до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень і картки відмови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА'' з позовом до Київської митниці , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови № UA100230/2022/000747 від 28 жовтня 2022 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2022/610931/2 від 28 жовтня 2022 р., рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/202/610093/2 від 28 жовтня 2022 р. (на яке мається посилання в оскаржуваній картці відмови, але яке позивачу не видавалось).
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА'' для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору, проте відповідачем протиправно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ухвали від 27.01.2023 (суддя Журавель В.О.) судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Внаслідок автоматизованого розподілу 13.11.2023 матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року адміністративну справу № 320/931/23 прийнято до свого провадження суддею Шевченко А.В. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.04.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 адміністративну справу № 320/931/23 прийнято до провадження суддею Войтович І.І. та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, та додаткові пояснення у яких заперечив проти задоволення позовних вимог.
Зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за ЕМД від 28.10.2022 №UA100230/2022/618020 на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, поданий відповідачем відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 12.10.2022 року між ТОВ "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА" як Покупцем та Компанією Alltag und Сегаteteсhnik GmbH (Швейцарія) як Постачальником було укладено міжнародний договір поставки товару №АUG-17К/2008 (сонячні модулі 545Вт).
Відповідно до умов вказаного Договору та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору було здійснено поставки сонячних модулів в Україну, у зв'язку чим Позивачем здійснювалось митне оформлення товарів в режимі імпорту, та подано ЕМД . від 28.10.2022 №UA100230/2022/618020.
Разом з декларацію були подані наступні документи:
- міжнародний договір поставки товарів АUG-17К/2008 від 12.10.2022;
- специфікація № 31335 від 20.10.2022;
- пакувальний лист (Раcrіng list) № 02/10/2022 від 20.10.2022;
- рахунок - проформа (Рroforma invoice) № 52/11/2021 від 15.10.2021;
- рахунок - фактура (Invoice)(Соmmerciak invoice) № 02/10/2022 від 20.10.2022;
- автотранспортна накладна (Road consignment note)_ №0002853 від 21.10.2022;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 02/10/2022 від 20.10.2022;
- книжка МДП (ТІК. carnet) - ХЕ.85373138 від 21.10.2022;
- прайс б/н від 19.10.2022;
- комерційна пропозиція 17/10/22;
- експертне дослідження 287/22 від 28.10.2022.
28.10.2022 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2022/610931/2 у якому зазначила обставини прийняття спірного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:
у графі 33 зазначено, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) згідно комерційного інвойса від 20.10.2022 № 02/10/2022 товар поставляється на умовах СРТ KYIV, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах ЕХW. Що не дає однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару;
2) відповідно до наданого висновку експерта від 28.10.2022 № 287/22 надано фотографії товарів, на підставі яких приймалось рішення щодо визначення ціни, серед яких немає жодного товару із аналогічними характеристиками.
3) до митного оформлення надано комерційні пропозиції виробника товару від 17.10.2022 та прайс-лист продавця від 19.10.2022, в яких ціна товару однакова, що дає підстави для неоднозначного розуміння цінової політики при купівлі-продажу між виробником товару та продавцем.
Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Керуючись вимогами частин 2,3,4 ст. 53, ст. 54 МКУ повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності):
- документальне підтвердження суми комісії під час перерахування коштів.
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини б статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, відповідач значив, що заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв 'язку з відсутністю у митниці відомостей про складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація та відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання, вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості ЕМД від 26.10.22 № UA 204060/2022/128864 (митна вартість становить 4,32 USD за кг.).
Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації від 28.10.2022 UA100230/2022/618020 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації №UA100230/2022/000747 у якій зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких підстав:
- коригування митної вартості згідно рішення ВМО1 митного поста «Південний» від 28.10.2022 № UA100230/2022/610931/2. Необхідність внесення змін до гр.12,45,46,47 графи ВМД після прийняття МД до митного оформлення ст.264, 269 МКУ. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржено відповідно до ст. 25 Митного кодексу України або до суду. Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД із заповненням гр.12,45,46,47 графи 44 графи В відповідно до рішення ВМО1 митного поста «Південний» від 28.10.2022 № UA100230/2022/610931/2.
У зв'язку з наведеним позивач подав нову МД № UA100230/2022/618106 вказавши в ній в графі 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом - 6, та визначивши в графі 47 митні платежі, нараховані позивачу відповідачем та різницю між сумами платежів 229 994,70 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Як стверджує відповідач, під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.
Позивачем з метою митного оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю були надані документи, які містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем, підтверджують правомірність обраного методу митного режиму імпорту - основний, а саме: прямий контракт з продавцем (без посередників, біржових торгів, договорів комісії, інше); специфікація, в якій зазначена вартість товару; коносамент, в якому зазначено постачальника та отримувача товару, вагу товару і умови поставки; прайс-лист виробника; пакувальний лист; автотранспортна накладна; комерційна пропозиція; декларація про походження товару; експертне дослідження № 287/22 щодо визначення вартості сонячних модулей.
З огляду на вказане, суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Митному органу витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Щодо наявності у митного органу інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, то митним органом не було враховано, що отримана з бази даних інформація про МД, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, та той факт що митним органом було застосовано резервний метод коригування митної вартості товарів по МД на яку він посилається.
Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі данні не можуть мати більше значення, ніж наданні декларантом первинні документи на товар. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої позивачем митної вартості товару, так як торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації баз даних митного органу, оскільки порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб'єктами господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Слід зауважити в базах митного органу, відсутня інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованого товару, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Також, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товарів варто зауважити таке.
Відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частина 4 стаття 57 МК України визначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Процедура витребування додаткових документів є одним із шляхів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому не може вважатися консультацією під час якої, здійснюється послідовний вибір методів визначення митної вартості товарів та обмін інформацією.
Консультація проводиться до прийняття рішення, при цьому жодної довідкової інформації про можливість застосування того чи іншого методу, а також про наявні у відповідача відомостей про рівень митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідачем не було надано позивачу.
У зв'язку з цим суд зазначає, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК України, зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів.
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Втім, митний орган, в оскаржуваному рішенні крім номерів та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100230/2022/610931/2 від 28.10.2022 та картка відмови №UA100230/2022/000747 є такими, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100230/202/610093/2 від 28.10.2022, суд виходить з оцінки правової природи спірного рішення митного органу та його впливу на суб'єктивні права позивача, з урахуванням принципів правової визначеності, змагальності та необхідності з'ясування всіх обставин адміністративної справи.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування наявності відповідного рішення та його автентичності покладається на ту сторону, яка заявляє про його існування та оспорює його правомірність, у даному випадку позивач не надав суду оригіналу чи належним чином засвідченої копії рішення про коригування митної вартості №UA100230/202/610093/2 від 28.10.2022, а відповідач не підтвердив його існування та правову силу у встановленому порядку, що унеможливлює здійснення судом перевірки його правомірності.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
Суд, оцінюючи доводи сторін та надані докази, також звертає увагу на те, що позивач вказує на наявність рішення митного органу, яке він не отримав у визначеному законодавством порядку, що створює правову невизначеність, водночас наявність подібного рішення, яке фактично відрізняється лише номерним ідентифікатором, не може слугувати належним та допустимим доказом для висновку про його правомірність чи протиправність у розумінні чинного законодавства.
При цьому, суд критично оцінює поведінку відповідача, який, всупереч принципу добросовісності та належного процесуального представництва, не надав достатніх підтверджень існування спірного рішення, а також не здійснив жодних дій для усунення правової невизначеності в межах розгляду справи.
Позивач не наводить суду які саме права та/або законний інтерес порушує рішення митного органу про коригування митної вартості №UA100230/202/610093/2 від 28.10.2022, в той же час, як відповідач не довів ані факт прийняття відповідного рішення, ані його правомірність, що призвело до виникнення ситуації, в якій об'єктивний контроль за його змістом та відповідністю правовим нормам є неможливим. Таким чином, відсутність належних доказів з боку як позивача, так і відповідача свідчить про неможливість здійснення судового контролю за оспорюваним актом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100230/202/610093/2 від 28.10.2022, з огляду на відсутність у позивача порушеного права та/або законного інтересу та недоведеність сторонами у справі фактичного існування оспорюваного акту.
При цьому суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UA100230/2022/610931/2 від 28.10.2022 та картку відмови №UA100230/2022/000747 від 28.10.2022.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці UA100230/2022/610931/2 від 28.10.2022 та картку відмови №UA100230/2022/000747 від 28.10.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, офіс. 26, код ЄДРПОУ 39819935) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3 449,92 грн (три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень, 92 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.