28 січня 2025 року справа №320/23561/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у місті Києві від 06.06.2023 року №0392420707.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки товариство не погоджується з висновками перевірки, зазначеними в акті перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, адже відповідальності за недотримання строку реєстрації рівномірів-лічильників (не пізніше 01.01.2020), тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі, нормами Податкового кодексу України не передбачено. Так, складом правопорушення, визначеного пунктом 128.1-1 ст. 128.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. При цьому, ані зазначена норма, ані інші положення Податкового кодексу України, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів. Тобто, фактично на дату перевірки - 29.11.2021 у позивача витратоміри-лічильники та рівноміри-лічильники були встановлені, повірені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, доказів іншого акт перевірки не містить. Позивач вказує на те, що, враховуючи, що у ході перевірки контролюючим органом було встановлено наявність на акцизному складі позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, і актом перевірки, притягнення позивача до відповідальності є безпідставним, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано. Крім того, ПК України визначає час, до якого мають бути подані дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального до центрального органу виконавчої влади і розпорядник акцизного складу несе відповідальність за своєчасність подання, а не за отриманих даних центральним органом виконавчої влади, тому відсутнє порушення п. п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України, відповідно, відсутні підстави для притягнення до відповідальності.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що в ході фактичної перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме: у період з 01.07.2020 по 28.07.202 - відсутня реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) 5 (п'яти) рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі (уніфікований №1014913), та 26 (двадцяти шести) витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу. Реєстрацію резервуарів пального, рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників, встановлених 25.06.2020, згідно з довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (№9178014778) ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснено 27.07.2020.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу про проведення фактичної перевірки було проведено фактичну перевірку ТОВ «Євро Смарт Пауер» (ЄДРПОУ 42547705) АЗС за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 110-А.
За результатами проведення перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено Акт фактичної перевірки від 22.11.2021 № 4094/04-36-07-09-РРО-42547705, в ході якої встановлено порушення п. п. 230.1.2, п. п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві (за місцем обліку) винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2021 № 0944710707, відповідно до якого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на підставі підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і пунктів 128.1.1 і 128.1.3 ст. 128.1 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 620000,00 грн.
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» оскаржило податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням про результати розгляду скарги від 01.06.2023 № 13784/6/99-00-06-03-01-06, Державна податкова служба України скасувала податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.12.2021 № 0944710707 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520000,00 грн, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.
В подальшому, на підставі Акта перевірки та рішення ДПС про результати розгляду скарги від 01.06.2023 № 13784/6/99-00-06-03-01-06, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2023 року №0392420707, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100000 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, що стосується і юридичних осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно із п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до норм п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.
Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку ТОВ "Євро Смарт Пауер" (ЄДРПОУ 42547705) АЗС за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 110-А.
За результатами проведення перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено Акт фактичної перевірки від 22.11.2021 № 4094/04-36-07-09-РРО-42547705, в ході якої встановлено порушення п. п. 230.1.2, п. п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2023 року №0392420707.
Надаючи оцінку встановленим порушенням в ході зазначеної фактичної перевірки суд вказує на таке.
Акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розпорядники акцизних складів зобов'язані були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також було визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів - з 1 квітня 2020 року.
Отже, згаданими вище пунктами підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено строки для виконання обов'язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.
При цьому слід зазначити, що відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 1 січня 2020 року) тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПК України не передбачено.
Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Тобто складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
При цьому, ані зазначена норма, ані інші положення ПК України, як вже було зазначено вище, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів.
З матеріалів справи вбачається, що TOB «Євро Смарт Пауер» 25.06.2020 здійснило реєстрацію резервуарів, витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників на АЗС за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 110-А.
Тобто, на дату перевірки 10.11.2021 - витратоміри-лічильники та рівноміри-лічильники позивачем були встановлені, повірені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, доказів іншого акт перевірки не містить, як і не було доведено стороною відповідача під час розгляду цього спору в суді.
Враховуючи, що у ході перевірки контролюючим органом було встановлено наявність на акцизному складі позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про безпідставність притягнення позивача до відповідальності передбаченої п. 128.1-1. ст. 128.1 ПК України оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.01.2023 у справі № 580/9246/21, від 04.04.2024 у справі № 420/20864/23.
Відповідно до п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції, застосовані до позивача неправомірно, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.2023 року №0392420707 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Між тим, позивачем не було дотримано вказаних процесуальних вимог в частині надання суду доказів здійснення витрат на правничу допомогу адвоката, які включені до наданого розрахунку суми судових витрат (надано лише договір про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2022 № 10/01/22 та додаткову угоду № 1 до нього), зокрема, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують фактичне здійснення ним відповідних витрат (сплату коштів на користь адвоката).
Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору на суму 2 684, 00 грн.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача виключно понесені ним судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у місті Києві від 06.06.2023 року №0392420707..
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.