31 січня 2025 року м. Київ справа №320/39968/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2)
ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправним дій та скасування наказу, -
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Протас Олександр Миколайович до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ 65-МГ ІНФОРМАЦІЯ_3 у частині призову ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України та направлення до Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул, Зрошувальна, 17А) для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення дій, пов'язаних з виконанням Наказу № 65-МГ про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що 27.07.2024 року ОСОБА_1 примусово доставлено для проходження ВЛК. Після чого позивач доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 його співробітниками. Після проведення «оформлення" ОСОБА_1 доставлено до Київського міського пункту збору. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з мобілізації та мобілізаційної готовності) №65/МГ від 27.07.2024 року про те, що « Рядового ОСОБА_1 , ВОС-420641, 1971 р.н., НОМЕР_1 ,, направити до Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17А) для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому виклав заперечення проти позову. Відповідач наголошує на необґрунтованість вимог позивача та відсутність будь яких доказів протиправних дій та порушення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвокат Протасу Олександру Миколайовичу про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у: силовому доставленні та направленні ОСОБА_1 на проходження медичного огляду Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проходженні медичного огляду ОСОБА_1 під примусом та у супроводі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 і видання за фактом проходження медичного огляду ОСОБА_1 постанови (висновку) ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби; силове доставлення ОСОБА_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 з медичного огляду ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебування у ньому і видання Наказу № 64-МГ у частині про призов ОСОБА_1 ; силовому доставленні ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_5 до Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17А) з метою формування військових команд (зведених) та направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва; дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у недопуску представника ОСОБА_1 до нього з метою проведення зустрічі та вчинення процесуальних дій щодо захисту останнього від протиправних дій з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та є військовозобов'язаним.
Відповідно до повістки №М-1458 від 27.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач був викликаний на 10 год. 30 хв. 27.07.2024 для проходження медичного огляду.
В подальшому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_9 була вручена позивачу повістка про прибуття з речами 09.08.2024 о 9:00 годин для мобілізації.
Того ж дня позивачем та представником адвокатом Протасом О.М. подані заяви до Дарницького УПГУНП м.Києва про вчинення злочину співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_9 відносно ОСОБА_1 , які силою та проти волі останнього відвезли до приміщення та змусили пройти медичний огляд.
27.07.2024 року наказом начальника співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_9 №65/МГ «З мобілізації та мобілізаційної готовності» наказано призвати до Збройних Сил України і направити Київського міського збірного пункту для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межами м.Києва, рядового ОСОБА_1 , ВОС-420641, 1971р.н, НОМЕР_2 .
Позивач вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, примусово та силовому доставленні до ВЛК, проходженні медичного огляду, чим порушив його права та Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, тому звернувся до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Період дії правового режиму воєнного стану тривав на момент виникнення публічно-правового спору в даній справі.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.
При вирішенні даного публічно-правового спору судом застосовані нормативно-правові акти в редакції чинній на момент його виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (зі змінами) (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає проходження військової служби (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).
Статтею 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст.1 Закону №3543-XII).
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Статтею 23 Закону №3543-XII встановлено перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед яких інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
В пункті 4 статті 1 Закону №2232-XII зазначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» №1975-XII від 12.12.1991 (далі Закон №1975-XII).
Статтею 1 Закону №1975-XII визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (стаття 2 Закону №1975-XII).
Надаючи правовий аналіз вказаним нормативним актам вбачається, що надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, законом не передбачено; порядок направлення та проходження служби під час мобілізації в умовах воєнного або надзвичайного станів віруючих громадян Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» не визначено.
Порядок проходження невійськової служби не прописаний також і в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.
Водночас, частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII постановою від 16 травня 2024 року №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок КМУ №560).
На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII, для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (п.2 Порядку КМУ №560).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами №3543-XII, №2232-XII та цим Порядком.
Відповідно до п.6 Порядку КМУ №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Згідно з п.15 Порядку КМУ №560 керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного ( ІНФОРМАЦІЯ_6 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, серед іншого:
здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські;
звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку;
здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
контролюють виконання заходів оповіщення, збору, призову та відправлення призваних на військову службу під час мобілізації громадян до місць проходження військової служби.
Оповіщення резервістів та військовозобов'язаних може здійснюватися представниками районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки окремо від груп оповіщення.
За приписами п.21 Порядку КМУ №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктами 28-29 Порядку КМУ №560 перебачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
В п.34 Порядку КМУ №560 передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням (поштовим відправленням з оголошенням цінності з описом вкладення) з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з п.41 Порядку КМУ №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що 27.07.2024 позивач вважаючи дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_9 вчинених щодо нього, які полягають у: силовому доставленні та направленні на проходження медичного огляду Військово-лікарської комісії; проходженні медичного огляду під примусом та у супроводі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_9 і видання постанови (висновку) ВЛК про придатність до військової служби; силове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебування у ньому та недопуску представника ОСОБА_1 до позивача з метою проведення зустрічі та вчинення процесуальних дій щодо захисту останнього від протиправних дій з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 незаконими та злочином, тому він та його представник звернулися з заявами про вчинення злочинів до Дарницького УПГУНП м.Києва.
Вищезазначеними обставинами обґрунтовано позовну заяву та на переконання представника позивача є порушенням Порядку №560.
Суд зауважує, що обставини, якими представник позивача обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
З позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що за фактом поданих заяв до Національно поліції у місті Києві про можливу наявність ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст 146, ч. 1 ст. 397 КК України, зі сторони невстановлених осіб у військовій формі, які представилися співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та Київського міського збірного пункту, співробітниками Дарницького УП ГУНП в місті Києві не було здійснення відкриття кримінального провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду в місті Києві по справі №753/14466/24 від 01.08.2024 року було накладено обов'язок на Дарницьке управління поліції Головного управління поліції України відкрити кримінальне провадження за фактом викрадення та позбавлення волі ОСОБА_1 .
Також, ухвалою Дарницького районного суду в місті Києві по справі від 02.08.2024 року було накладено обов'язок на Дарницьке управління поліції Головного управління поліції України відкрити кримінальне провадження за фактом перешкоджання законній діяльності захисника/представника, Протаса Олександра Миколайовича.
Приписами ч.5 чт.532 КПК України встановлено, що ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення. Тому зазначені ухвали підлягають безумовному виконанню Дарницьке управління поліції Головного управління поліції України.
Ураховуючи встановлені обставини у спірних правовідносинах суд дійшов висновку про закриття провадження в частині позовних вимог та ухвалою від 31.01.2025 закрив провадження в частині визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у: силовому доставленні та направленні ОСОБА_1 на проходження медичного огляду Військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проходженні медичного огляду ОСОБА_1 під примусом та у супроводі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 і видання за фактом проходження медичного огляду ОСОБА_1 постанови (висновку) ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби; силове доставлення ОСОБА_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 з медичного огляду ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебування у ньому і видання Наказу № 64-МГ у частині про призов ОСОБА_1 ; силовому доставленні ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_5 до Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17А) з метою формування військових команд (зведених) та направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва; дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у недопуску представника ОСОБА_1 до нього з метою проведення зустрічі та вчинення процесуальних дій щодо захисту останнього від протиправних дій з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
До завершення кримінального провадження адміністративний суд не може надавати оцінку таким діям та встановлювати факти, оскільки адміністративний суд не уповноважений здійснювати таку перевірку, оскільки не віднесено до компетенції суду.
З'ясування судом адміністративної юрисдикції законності вчинених дій, які перевіряються у кримінальному провадженні, яке не припинено, може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв'язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Установлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення із цих питань.
Водночас судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про те, що відповідне кримінальне провадження припинено та таких доказів суду не надано.
Поряд з цим, суд зазначає, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Так законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Аналізуючи зміст позовної заяви судом вбачаєтеся, що вона не містить правового обґрунтування окрім посилання на порушення в частині яких судом закрито провадження.
Проте, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналізуючи матеріали справи та позовної заяви судом встановлено, що у позивача відсутні інші посилання на порушення норм права, що призвели до прийняття оскаржуваного наказу, окрім відносно яких закрито провадження у справі. Будь-якого іншого правового обґрунтування позовна заява не містить.
У свою чергу судом, з матеріалів справи не встановлено, а позивачем не доведено іншими доказами порушення відповідача під час прийняття оскаржуваного наказу.
Суд також зазначає, що інші зазначені представником позивача в позовній заяві обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що позов представника ОСОБА_1 - адвоката Протаса О.М. до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування в частині наказу щодо призову на військову службу під час та зобов'язання утриматися від вчинення дій, задоволенню не підлягає.
VІ. Судові витрати.
З огляду на результат вирішеного спору відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви - відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Жук Р.В.