про закриття провадження у справі
31 січня 2025 року м. Київ 320/39968/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1)
ІНФОРМАЦІЯ_1
2)
ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправним дій та скасування наказу, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Протас Олександр Миколайович до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ 64-МГ ІНФОРМАЦІЯ_3 у частині призову ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України та направлення до Київського міського збірного пункту (АДРЕСА_1) для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у: силовому доставленні та направленні ОСОБА_1 на проходження медичного огляду Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проходженні медичного огляду ОСОБА_1 під примусом та у супроводі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 і видання за фактом проходження медичного огляду ОСОБА_1 постанови (висновку) ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби; силове доставлення ОСОБА_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 з медичного огляду ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебування у ньому і видання Наказу № 64-МГ у частині про призов ОСОБА_1 ; силовому доставленні ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_5 до Київського міського збірного пункту (АДРЕСА_2) з метою формування військових команд (зведених) та направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва; дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у недопуску представника ОСОБА_1 до нього з метою проведення зустрічі та вчинення процесуальних дій щодо захисту останнього від протиправних дій з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення дій, пов'язаних з виконанням Наказу № 64-МГ про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду і матеріалів справи, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
19. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суд звертає увагу, що зі змісту позову вбачається, що позивач оскаржує дії, які вчинені з силовим доставленням та направленні на проходження медичного огляду військово-лікарської комісії; проходженні медичного огляду під примусом та у супроводі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 і видання за фактом проходження медичного огляду постанови (висновку) ВЛК про придатність; силове доставлення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 з медичного огляду ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебування у ньому.
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути арештований та триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.
На переконання суду зазначені у позовній заяві діях вчинених, як вважає позивач співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених с.146, 371 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини; завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою).
Згідно частин 1, 3 статті 146 Кримінального Кодексу України незаконне позбавлення волі або викрадення людини караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно статті 371 КК України завідомо незаконне затримання або незаконний привід карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Перевірка вказаних відомостей повинна здійснюватися виключно шляхом проведення досудового розслідування.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування й суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
З позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що за фактом поданих заяв до Національно поліції у місті Києві про можливу наявність ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст 146, ч. 1 ст. 397 КК України, зі сторони невстановлених осіб у військовій формі, які представилися співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та Київського міського збірного пункту, співробітниками Дарницького УП ГУНП в місті Києві не було здійснення відкриття кримінального провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду в місті Києві по справі №753/14466/24 від 01.08.2024 року було накладено обов'язок на Дарницьке управління поліції Головного управління поліції України відкрити кримінальне провадження за фактом викрадення та позбавлення волі ОСОБА_1 .
Також, ухвалою Дарницького районного суду в місті Києві по справі від 02.08.2024 року було накладено обов'язок на Дарницьке управління поліції Головного управління поліції України відкрити кримінальне провадження за фактом перешкоджання законній діяльності захисника/представника, Протаса Олександра Миколайовича.
Приписами ч.5 чт.532 КПК України встановлено, що ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення. Тому зазначені ухвали підлягають безумовному виконанню Дарницьке управління поліції Головного управління поліції України.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810 (далі - Положення).
Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК з метою забезпечення:
- реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;
- оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;
- аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;
- інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Перелік відомостей, які вносяться до ЄРДР визначений частиною п'ятою статті 214 КПК, зокрема, це відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Беручи до уваги наведені правові норми, суд вважає, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є процесуальною дією, порядок вчинення якої унормований положеннями кримінального процесуального законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2253/18.
З огляду на встановлені обставини у справі, позивач на час звернення до адміністративного суду вже є учасником кримінального провадження.
Так п.2 ч.2 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, дані висновки підлягають застосуванню при розгляді судом даної адміністративної справи.
Виходячи з наведених норм процесуального права та встановлених по справі дійсних обставин, суд вважає, що з'ясування законності вчинених дій відносно позивача, судом адміністративної юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв'язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань.
Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань. Правомірність процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства.
Ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Європейський суд з прав людини, у рішенні справи «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що якщо позовні вимоги в частині визнання протиправними та незаконними дії не є публічно-правовим спором у цій справі, а предмет перевірки у цій справі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції, тому вимоги ОСОБА_1 мають бути розглянуті лише в межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 47, 238, 239, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Провадження у адміністративній справі №320/39968/24 за позовом ОСОБА_1 - адвокат Протас Олександр Миколайович до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у: силовому доставленні та направленні ОСОБА_1 на проходження медичного огляду Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проходженні медичного огляду ОСОБА_1 під примусом та у супроводі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 і видання за фактом проходження медичного огляду ОСОБА_1 постанови (висновку) ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби; силове доставлення ОСОБА_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 з медичного огляду ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебування у ньому і видання Наказу № 64-МГ у частині про призов ОСОБА_1 ; силовому доставленні ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_5 до Київського міського збірного пункту (АДРЕСА_2) з метою формування військових команд (зведених) та направлення до військових частин (установ) за межі міста Києва; дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у недопуску представника ОСОБА_1 до нього з метою проведення зустрічі та вчинення процесуальних дій щодо захисту останнього від протиправних дій з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 - закрити.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Жук Р.В.