31 січня 2025 року справа №640/7179/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції при Міністерстві у справах ветеранів України від 02.12.2021 р. № 3, яким відмовлено ОСОБА_1 в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції при Міністерстві у справах ветеранів України встановити факт одержання поранення (ушкодження здоров'я) ОСОБА_1 від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що він є громадянином України та внутрішньо переміщеною особою. 21 січня 2015 року ним було отримано поранення на території проведення антитерористичної операції в м.Горлівка Донецької області, за фактом якого СВ УСБУ в Донецькій області було порушено кримінальне провадження та за результатом медичної соціальної експертизи йому встановлено ІІ групу інвалідності. В березні 2019 року він звернувся до Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з заявою про встановлення факту поранення. Проте, рішенням Міжвідомчої комісії йому було відмовлено в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції. Спірне рішення ним було оскаржено до суду та рішенням Окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі №640/23444/19 зобов'язано Міжвідомчу комісію повторно розглянути його заяву про встановлення факту одержання поранення з урахуванням висновків суду. Між тим, рішенням Міжвідомчої комісії від 02.12.2021 року №3 йому було повторно відмовлено в установленні факту одержання поранення, оскільки поранення одержано на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Позивач вважає, що таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, змушений був звернутися до суду за захистом свої прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/7179/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 березня 2024 року суддею Кочановою П.В. прийнято до провадження адміністративну справу, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року замінено первісного відповідача - Міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції на належного відповідача - Міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року залучено до участі у справі №640/7179/22 другим відповідачем Міністерство у справах ветеранів України.
Матеріали справи містять відзив Міністерства у справах ветеранів України, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у особи виникає в момент одержання поранення на конкретно визначеній законом териториї (території проведення АТО/ООС до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - за території проведення АТО/ООС, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення: (розмежування) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння. Станом на 21.01.2015 (дата отримання поранення позивачем) місто Горлівка Донецької області (місце отримання поранення позивачем) було включене до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085. При цьому, зазначає, що станом на 21.01.2015 все місто Горлівка Донецької області було включене до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також у подальшому місто Горлівка Донецької області у розпорядженні № 1085 ніколи не відносилося до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування, що виключає можливість віднесення Позивача до осіб, визначених пунктом 4 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Отже, Міжвідомча комісія, розглянувши повторно документи позивача встановила, що поранення було одержано у населеному пункті, на території якого органи державної влади в момент його одержання тимчасово не здійснювали свої повноваження, прийняла рішення відмовити позивачу у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку № 306.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи Мінветеранів, викладені у відзиві та його вимоги у відхиленні позову є необґрунтованими та такими що не відповідають нормам матеріального права з огляду на те, що позивач є громадянином України, пораненим внаслідок артилерійського обстрілу 21.01.2015 року на території проведення антитерористичної операції в м.Горлівка Донецької області, зареєстрований як тимчасово переміщена особа, яким надано відповідачу всі встановлені Порядком документи. Вважає, що при встановленні зазначеного статусу та пільги немає об'єктивного та розумного обґрунтування робити відмінність за місцем одержання поранення, вказане обмеження щодо місця поранення та часу його отримання не має законної та обґрунтованої мети. При цьому, відмовляючи Позивачу в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, Відповідач позбавляє Позивача на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, який передбачає отримання додаткових соціальних пільг та виплат. Окрім того, оскаржуване рішення, прийняте Відповідачем щодо Позивача має дискримінаційний характер всупереч нормам Конституції та практиці Європейського суду з прав людини у цій сфері.
23 травня 2024 року, 22 жовтня 2024 року та 28 жовтня 2024 року, Міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України надано до суду відзиви, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення обгрунтовував тим, що міжвідомча комісія є окремим суб'єктом владних повноважень, який наділений дискреційними повноваженнями, що полягають у можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених Порядком № 306; право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у особи виникає в момент одержання поранення на конкретно визначеній законом території (території проведення АТО/ООС до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення АТО/ООС, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння); місце отримання поранення Позивачем було включене до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 (в редакції, що діяла станом на 21.01.2015).
При цьому, вважає, що висновок, викладений в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 року не має відношення до жодного існуючого нормативно-правового акту, оскільки зазначені правовідносини регулюються Законом та Порядком №306. Окрім того, вважає, що суд апеляційної інстанції також дійшов до помилкового висновку, оскільки під час отримання Позивачем поранення 21.01.2015 в Розпорядженні № 1085 -переліку населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення взагалі не існувало.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 17.05.2018 року №1426-52023 та від 12.04.2022 року №529-5000989694.
Відповідно до довідки МСЕК від 26.01.2017 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання на строк до 1 лютого 2018 року.
Також, у матеріалах справи є наявною довідка МСЕК від 13.07.2022 року, якою ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання на строк до 13 липня 2022 року.
Згідно довідки МСЕК від 25.01.2024 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання на строк до 1 лютого 2026 року.
У березні 2019 року позивач звернувся до Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції про встановлення факту поранення, що він зазнав від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції 21 січня 2015 року у м. Горлівка Донецької області.
Рішенням Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції від 11.04.2019 №4/ІІІ/8 відмовлено у встановленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №306, оскільки поранення (ушкодження здоров'я) позивачем одержано 21.01.2015 на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції від 11.04.2019 №4/ІІІ/8 про відмову у встановленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.
Зобов'язано Міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) ОСОБА_1 від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з урахуванням висновків суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року, апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року без змін.
У жовтні 2021 року, позивач звернувся до Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з заявою щодо повторного розгляду його заяви про встановлення факту одержання поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з урахуванням висновків суду.
Рішенням Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях від 2 грудня 2021 року №3/ІІІ/12, відмовлено ОСОБА_1 в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 21.01.2015 на території проведення антитерористичної операції відповідно до абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист)" та підпункту 2 пункту 5 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 306, оскільки поранення (ушкодження здоров'я) одержано на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Листом від 08.12.2021 року №12846/02/09.3-21 Міністерства у справах ветеранів України повідомлено про те, що зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим особами, визначений Порядком встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306. Згідно з доданими до заяви документами, які передбачені пунктом 4 Порядку, 21.01.2015 позивач отримав осколкові поранення під час артилерійського обстрілу на території здійснення антитерористичної операції, а саме с. Комсомолець, місто Горлівка Донецької області.
Однак, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (у редакції від 07.11.2014) м. Горлівка Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Отже, у міжвідомчої комісії відсутні правові підстави для встановлення факту, заявленого до встановлення, оскільки відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р у місті Горлівка Донецької області станом на 21.01.2015 року органи державної влади тимчасово не здійснювали або здійснювали не в повному обсязі свої повноваження.
Не погоджуючись з рішенням Комісії, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесені особи з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних: від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу шостого пункту 4 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.04.2018 №306, якою затверджено «Порядок встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я» (далі - Постанова №306).
Цей Порядок визначає процедуру встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів) на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції (далі - територія проведення антитерористичної операції). (п.1 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Постанови №306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров'я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджує Мінсоцполітики. До складу міжвідомчої комісії входять представники Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Мінсоцполітики, МОЗ, Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Адміністрації Держприкордонслужби, а також за згодою - Генеральної прокуратури України, СБУ. До роботи міжвідомчої комісії можуть залучатися фахівці інших державних органів та представники громадських об'єднань (за згодою).
Головою міжвідомчої комісії за посадою є Голова Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Засідання міжвідомчої комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.
Рішення міжвідомчої комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів міжвідомчої комісії, присутніх на засіданні.
На виконання вимог абзацу другого пункту 3 Постанови №306 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.09.2018 №1411 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова №1411), відповідно до пункту 2 Розділу І якої Міжвідомчу комісію утворює Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 306.
Пунктом 1 розділу ІІ постанови від 25.09.2018 №1411 визначено, що основним завданням міжвідомчої комісії є прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів, військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів) до 01 грудня 2014 року,- на території проведення антитерористичної операції, з 01 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції (далі - територія проведення антитерористичної операції).
Пунктом 4 Постанови №306 передбачено, для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції постраждала особа або її представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку, надсилає Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики.
До заяви додаються такі документи:
копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, дату і місце народження, серію та номер паспорта, ким і коли виданий паспорт та реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ;
висновок медичного експерта, що засвідчує факт отримання поранень чи інших ушкоджень здоров'я від боєприпасів;
копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності;
довідка про відсутність (наявність) судимості за злочин проти основ національної безпеки України або злочин проти громадської безпеки у постраждалої особи (у разі надання згоди постраждалої особи або її представника, висловленої у письмовій формі, додається за запитом міжвідомчої комісії);
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження стосовно факту отримання постраждалою особою поранень чи інших ушкоджень здоров'я від боєприпасів (у разі надання згоди постраждалої особи або її представника, висловленої у письмовій формі, додається за запитом міжвідомчої комісії);
інші документи, які можуть засвідчити отримання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції.
З огляду на це, право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни виникає також у осіб з інвалідністю внаслідок зокрема поранень від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції
Отже, наведеною нормою законодавець пов'язав право особи на отримання відповідного статусу з датою, територією та причиною одержання поранення, тобто у сукупності всіх наведених обставин.
Таким чином, до правовідносин щодо встановлення такого статусу, застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинний в момент одержання поранення чи інших ушкоджень здоров'я.
Відповідно до абз. 6 п. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.04.2018 №306, якою затверджено «Порядок встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я» (далі - Порядок №306).
Так, вказаним Порядком визначено процедуру встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів), зокрема: на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Підставою для відмови у встановленні ОСОБА_1 факту одержання поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції слугувало те, що поранення (ушкодження здоров'я) одержано на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Як зазначає позивач, 21 січня 2015 року на території проведення антитерористичної операції в м.Горлівка Донецької області ним отримано осколкове поранення затилкової частини голови, грудини, лівого стегна, в/з правої голені.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12014050150001578: Дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 29.09.2015; ПІБ потерпілого заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): ОСОБА_1 ; Дата та час внесення до ЄРДР відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 30.09.2015 01:12:44.
Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 21.01.2015 року приблизно о 15:00 год. під час артилерійського обстрілу селища Комсомолець у м.Горлівка Донецької області з метою порушення громадянського порядку та залякування населення, що свідчить про вчинення терористичного акту, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були спричинені тілесні ушкодження, а саме оскольчаті поранення лівого стегна та лівої голені.
Район проведення антитерористичної операції та період її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ. Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджується Кабінетом Міністрів України. (п.2 Порядку №306).
Згідно із п.3 Порядку №306 рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров'я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджує Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії входять представники Мінветеранів, Мінсоцполітики, МОЗ, Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Адміністрації Держприкордонслужби, а також за згодою - Офісу Генерального прокурора, СБУ. До роботи міжвідомчої комісії можуть залучатися фахівці інших державних органів та представники громадських об'єднань (за згодою).
Відповідно до п.4 Порядку №306 для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях постраждала особа або її представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку, надсилає Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики та перелік документів, визначений цим пунктом.
Зі змісту положень пп.2 п.5 Порядку №306 вбачається, що міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я у разі, коли: ушкодження здоров'я від боєприпасів отримане не в період і не на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях
З аналізу зазначених норм права слідує, що обов'язковою умовою для застосування положень ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Порядку №306, є доведення належними та допустимими доказами одержання постраждалою особою, зокрема з 01 грудня 2024 поранення чи іншого ушкодження здоров'я від боєприпасів, на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції.
Отже, у разі не підтвердження таких обставин, підстави для застосування вказаних положень, відсутні.
Надаючи оцінку даному рішенню, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» станом на 07.11.2014 року місто Горлівка було віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» станом на 18.02.2015 року місто Горлівка було віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
При цьому, загальновідомою обставиною є те, що місто Горлівка є тимчасово окупованою територією з 2014 року.
Отже, станом на час отримання позивачем поранення, останній перебував на території міста Горлівка, на території якої органи державної влади не здійснювали свої повноваження.
Водночас, суд зазначає, що розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» станом на 07.11.2014 року та станом на 18.02.2015 року не містять переліку територій, які перебували на лінії зіткнення (розмежування).
При цьому, саме Наказом №309 встановлений перелік територій, за якими можливо встановити факт одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів, а саме: на території де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Зазначений перелік охоплює період отримання позивачем тілесних ушкоджень (21.01.2015), а тому має бути застосований до спірних правовідносин.
Також, до правовідносин, які виникли між сторонами, має застосовуватись та редакція законодавства, яка діяла на момент подання позивачем заяви про встановлення відповідного факту, тобто станом на березень 2019 року.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 січня 2024 року у справі №380/13615/21.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення міжвідомчої комісії від 2 грудня 2021 року №3/ІІІ/12 є правомірним.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 260, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.