03 лютого 2025 року справа №320/43337/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Рівненської митниці (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ ВП 43958370), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.06.2024 року №UA204150/2024/000023/1;
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 року №UA204150/2024/000028/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним підприємством «Будпостач» для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту. Проте, відповідачем протиправно визначено митну вартість товарів за резервним методом, в результаті чого було збільшено митні платежі та необґрунтовано винесені рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов'язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення.
Також разом із відзивом, відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду даної справи є протиправні, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.
Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подає заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Щодо прийняття рішення від 18.06.2024 №UA204150/2024/000023/1, судом встановлено наступне.
25.10.2018 між позивачем (далі-покупець) та виробником товарів компанією LINHAI SHUANGFENG RUBBER & PLASTIC CO.,LTD. (Китай) (далі-продавець) було укладено прямий контракт №1115, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари шланги, аксесуари і запасні частини в кількості, за ціною і на суму згідно проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України, позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування
№UA00072711.
14.02.2022, попередньо, для перевезення товарів до України, позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
23.02.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів, комерційну пропозицію, проформу інвойс №LH20240223 для оплати товарів за ціною 50 050.00 доларів США, на умовах попередньої оплати, на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020.
05.03.02024 позивач на підставі контракту від 25.10.2018 №1115 за товари, як передоплату, перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №115 грошові кошти в розмірі 15 015,00 доларів США.
09.04.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №SF18039 для відвантаження товарів за ціною 50 050.00 доларів США на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020, а також пакувальний лист до комерційного інвойсу.
12.04.2024 для вивезення товарів із Китаю до України, митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120240518668664 за ціною 50 050.00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
19.04.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 238285746.
09.05.2024 позивач на підставі контракту від 25.10.2018 №1115 за товари платіжною інструкцією в іноземній валюті №285 перерахував 35 035,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у проформі інвойсі від 23.02.2024 № LH20240223.
15.05.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат
походження №24C3326A1513/00016R.
31.05.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653367204, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653367205.
05.06.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №14, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 76 892.52 грн. а також 2 674.40 доларів США.
09.06.2024 перевізник виписав залізничну накладну УМВС від № 19682, згідно з якою товари з Польщі були доставлені до Рівненської митниці.
17.06.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150002130UO для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 50 050,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів до митної декларації
№ 24UA204150002130U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, а саме:
- Контракт від 25.10.2018 № 1115 між позивачем та компанією LINHAI SHUANGFENG RUBBER & PLASTIC CO.,LTD.. (Китай), доповнення № 4 до Контракту від 25.10.2018 №1115;
-Рахунок-проформу від 23.02.2024 LH20240223;
- Прайс-лист продавця від 23.02.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт
NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;
- Пакувальний лист б/н від 09.04.2024;
- Комерційний інвойс від 09.04.2024 №SF18039 для відвантаження товарів за ціною 50 050 доларів США, на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.03.2024 №115 та платіжну інструкцію
09.05.2024 № 285;
- Митну декларацію Китаю від 12.04.2024 №310120240518668664 для вивезення товарів в Україну за ціною 50 050,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі;
- Сертифікат походження товару від 15.05.2024 №24C3326A1513/00016R;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 19.04.2024 № 238285746 про перевезення товарів водним транспортом;
- Інвойс компанії-перевізника Maersk A/S (Данія) від 31.05.2024 №5653367205 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 31.05.2024 № 5653367204 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 05.06.2024 № 24;
- Залізничну накладну УМВС від 09.06.2024 №19682, згідно з якою товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці;
- Презентацію товарів від 08.12.2023;
-Декларацію митної вартості.
17.06.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 12503, у якому зобов'язав декларанта надати документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару:
4) колію митої декларації країни відправлення (переклад);
5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваної партії товарів;
6) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (PL) - Славков (PL);
17.06.2024 у відповідь на електронне повідомлення №12503 позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару, були надані до митної декларації.
17.06.2024 відповідач направив до декларанта друге електронне повідомлення №12504, у якому повідомив декларанта, що у Рівненської митниці відсутня цінова інформація про вартість ідентичних чи подібних товарів, також відсутня цінова інформація про вартість продажу (відчуження) ідентичних чи подібних товарів, а також відсутня цінова інформація про вартість товарів, наданої виробником товарів на митній території України.
Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару №2, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 05.04.2024 № UA5000500/2024/011972- 2,17 дол. США/кг.
18.06.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості
№UA204150/2024/000023/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,17 доларів США/кг.,
інформаційне джерело митна декларація від 05.04.2024 №UA5000500/2024/011972.
18.06.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000149.
18.06.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією №24UA204150002144U1, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 9 014,48 грн, ПДВ на 37 860,84 грн, всього на 46 875,32 грн.
Щодо прийняття рішення від 02.07.2024 UA204150/2024/000028/1 про коригування митної вартості товарів, судом встановлені наступні обставини.
01.12.2017 між позивачем (далі-покупець) та компанією ZHENJIANG BAU HOUSE PAINTING TOOLS (Китай) (далі -продавець) було укладено контракт №987, відповідно до якого продавець виробляє та продає, покупець купує товари оплачує і отримує ролери в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту на умовах доставки FOB згідно правил INCOTERMS 2000.
29.03.2011, попередньо, для організації та забезпечення транспортно-експедиційних послуг позивач уклав з ТОВ «Формаг» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування №2903.
02.12.2022 для перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач уклав з ТОВ «Транс-Логістик» договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №29/11.
24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування №DA00072711.
14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України, позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
26.01.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Lianyungang, після чого, 16.04.2024 продавець надав комерційний інвойс № Q2024-02 для оплати товарі на сума 94311,49 доларів США та пакувальний лист до комерційного інвойсу.
21.06.2024, враховуючи, що товари були завантажені у два контейнери, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу від 16.04.2024 №Q2024-02 виписав дві специфікації:
- Специфікація №1 на товари в контейнері №TRHU4290946 за ціною 34 213.38 доларів США;
- Специфікація №2 на товари в контейнері №BSIU8056549 за ціною 60 098,11.00 долари США;
Загальна сума по специфікаціях складає 94 311,49 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.
17.04.2024 для вивезення товарів із Китаю до України, митними органами Китаю була оформлена митна декларація №230120240014553254 за ціною 94311,49 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
23.04.2024 продавець виписав сертифікат походження №24C3211C0358/00005R на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
24.04.2024 продавець передав товари перевізнику у 2-х контейнерах для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №237935829.
18.06.2024 позивач на підставі контракту від 01.12.2017 №987 за товари у 2-х контейнерах перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №405 грошові кошти в розмірі 94 311,49 доларів США.
20.06.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653374574, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653374575.
24.06.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг ТОВ «Формаг» виписав рахунок №2406267 для оплати транспортних витрат за межами митної території України.
24.06.2024 ТОВ «Формаг» надав до митних органів довідку №1687 про транспортні витрати за межами митної території України надбавки до фрахту по контейнеру №TRHU4290946 (міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом), а саме: оформлення документів в м. Гданськ (Польща) складає 703,04 грн. у т.ч. ПДВ 0.
24.06.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №22.
У довідці зазначено, що вартість послуг транспортування товарів в контейнері №TRHU4290946 за межами території України складає 86 019.76 грн., а також 243.60 доларів США.
26.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» надало позивачу рахунок №К-143-24, щодо транспортних послуг та експедиційних послуг з міжнародного перевезення по маршруту Гданськ - Яготин, Ягодин-Київ та надало підприємству «Будпостач» довідку про транспортні витрати. У довідці зазначено вартість транспортних послуг по маршруту Гданськ- Ягодин, яка становить 62 000 грн.
На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 25.06.2024 №0946 товари в контейнері №TRHU4290946 були доставлені до Рівненської митниці.
01.07.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150002263U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 34 213.38 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів до митної декларації № 24UA204150002263U9 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, а саме: - Контракт від 01.12.2017 №987 між позивачем та компанією ZHENJANG BAU HOUSE PAINTING TOOLS (Китай), доповнення №10 до Контракту від 19.10.2023;
-Прайс-лист продавця від 26.01.2024 щодо ціни товарів;
- Комерційний інвойс від 16.04.2024 № Q2024-02 для відвантаження товарів за ціною 94 311,49 доларів США;
- Специфікація ПП «Будпостач» від 21.06.2024;
- Митну декларацію Китаю від 17.04.2024 №230120240014553254 для вивезення товарів в Україну за ціною 94 311,49 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі;
- Сертифікат походження товару від 23.04.2024 №24C3211C0358/00005R;
- Коносамент від 24.04.2024 №237935829 про перевезення товарів водним транспортом;
- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.06.2024 №5653374575 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 20.06.2024 № 5653374574 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Рахунок-фактуру ТОВ «Формаг» №2406267 від 24.06.2024;
- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 24.06.2024 №22;
- Залізничну накладну УМВС від 09.06.2024 №19682, згідно з якою товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці;
- Довідка ТОВ «Формаг» про транспортні витрати №1687 від 24.06.2024;
- Автотранспортна накладна №0946 від 25.06.2024;
- Рахунок-фактура ТОВ «Транс-Логістик» №K-143-24 від 24.06.2024;
- Довідку ТОВ «Транс-Логістик» від 26.06.2024 про транспортні витрати;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 NєUA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Договір ТОВ «Формаг» транспортного експедирування №2903 від 29.03.2011;
- Договір ТОВ «Транс-Логістик» №29/11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні;
- Декларацію митної вартості.
01.07.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №12848, в якому зобов'язав декларанта надати документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) банківські платіжні документи, що можливо пов'язати з оцінюваною партією товарів;
4) пакувальний лист;
5) заявки до договорів на перевезення;
6) платіжні документи про оплату товару;
7) переклад декларації країни-експортера.
01.07.2024 у відповідь на електронне повідомленнят№12848 позивач повідомив відповідача, що всі документи, передбаченні ст. 55 МКУ, що підтверджують митну вартість товару були надані до митної декларації.
02.07.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000028/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,7 доларів США/кг. інформаційне джерело митна декларація від 05.04.2024 №UA100180/2024/007788.
02.07.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000168.
02.07.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією №24UA204150002281UO, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 14 193,68 грн, ПДВ на 38 322,94 грн, всього на 52 516,62 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів неправомірними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Митного кодексу України (далі-МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В контексті викладеного, суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п'ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо прийняття рішення від 18.06.2024 № UA204150/2024/000023/1, судом встановлено наступне.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме: «декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ».
Суд зазначає що відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав належних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказані доводи підтверджені позицією Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 року по справі № 200/6413/20-а.
Крім того, у графі 33 рішення від 18.06.2024 року відповідач зазначив, що у графі 70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 05.03.2024 № 115 та 09.05.2024
№285 зазначено лише реквізити Контракту, у якому відсутні ціни на оцінювану партію товарів, а інших документів, що стали підставою для платежів, не вказано.
З огляду на вказані вище твердження відповідача, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».
Також, відповідачем не зазначено, яким чином відомості у банківських платіжних документах впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем
товару.
Відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» інших даних, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
У рішенні від 18.06.2024 року відповідач зазначив, що згідно коносаменту від 19.04.2024 № 238285746, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт NINGBO (Китай) - порт Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 09.06.2024 №19682 маршрут перевезення: Славков (Польща) - Клевань (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща)- Славков (Польща); У графі 24 накладної УМВС від 09.06.2024 №19682 зазначено документ MRN, якій до митного оформлення не надано.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд звертає увагу на відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 05.06.2024 № 24, у якій зазначені послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна.
Стосовно твердження відповідача, що у графі 24 накладної УМВС від 09.06.2024 №19682 зазначено документ MRN, які до митного оформлення не надано, то суд зазначає, що транзитні митні декларації MRN не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.
Відтак, обставини ненадання транзитних митних декларацій MRN, що підтверджують оплату транспортних послуг, жодним чином не свідчать про наявність підстав, визначених у ч. 3 ст. 53 МК України - тобто, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, подана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 05.06.2024 №24 є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів.
У графі 33 спірного рішення від 18.06.2024 року відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що наданий до митного оформлення прас-лист б/н від 23.02.2024 містить дані асортименту інвойсу від 09.04.2023 № SF18039, разом з тим, відповідно до інформації, наявної у відкритих джерелах, WINBEST INDUSTRIES SDN BHD виготовляє та реалізує набагато ширший спектр товарів.
Матеріалами справи підтверджено, що наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 23.02.2024 містить достовірні відомості про вартість товарів.
Форма та зміст наданого прайс-листа визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, артикул, одиниці виміру, ціну, валюту, умови поставки, умови оплати, печатку постачальника із зазначенням адреси та контактних даних (контактна інформація про постачальника).
Так, відомості, що зазначені у наданому прайс-листі виробника, відображають фактично доступний асортимент товару на складі постачальника станом на конкретну дату складання такого прайс-листа. Також наданий прайс-лист виробника не містить дисконту чи знижок, що свідчить що прайс-лист адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб.
Крім цього, прайс-лист відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зауважує, що оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2024 року №UA204150/2024/000023/1 є необґрунтованим, протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності винесення рішення від 02.07.2024 UA204150/2024/000028/1 про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив: «Пунктом 3.3 Доповнення до контракту № 10 від 19.10.2023 передбачено, що партія товару супроводжується у т.ч. пакувальним листом. Проте, до митного оформлення не надано пакувальний лист».
Суд зазначає, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
Також, у графі 33 спірного рішення відповідач зазначив: «Пунктом 3.2 контракту передбачено, що умови оплати вказуються в інвойсах на кожну партію товару. Наданим до митного оформленням інвойсом від 16.04.2024 № Q2024-02 передбачено умови оплати 60 днів від дати відгрузки товару. Згідно коносаменту від 24.04.2024 №237935829 датою відгрузки є 20.04.2024. До митного оформлення платіжні документи не надано».
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Отже, факт неподання до митного оформлення платіжних документів не може слугувати для сумнів у заявленій митній вартості.
Крім того, відповідач вказав, що «До митного оформлення надано Специфікація 1 від 21.06.2024 без підпису продавця товару».
Так, матеріалами справи встановлено, що 21.06.2024 року, враховуючи, що товари були завантажені у два контейнери, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу від 16.04.2024 №Q2024-02 виписав дві специфікації: Специфікація №1 на товари в контейнері №TRHU4290946 за ціною 34 213.38 доларів США; Специфікація № 2 на товари в контейнері № BSIU8056549 за ціною 60 098,11.00 долари США. Загальна сума по специфікаціях складає 94 311,49 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.
Постачальник при митному оформленні митної декларації країни відправника від 17.04.2024 №2301202400145532554 задекларував постачання товарів згідно до комерційного інвойсу №02024-02 на загальну суму 94 311,49. Поставка здійснювалася в 2 контейнерах відповідно до специфікації №1 в контейнері TRHU4290946 і до специфікації № 2 в контейнері BSIU8056549.
В Коносаменті від 24.04.2024 №237935829 також зазначено, що доставлялися 2 контейнери.
18.06.2024 позивач платіжною інструкцією №405 від 18.06.2024 оплатив товари, відправленні постачальником товари в контейнері №TRHU4290946.
25.06.2024 контейнер TRHU4290946 згідно до автотранспортної накладної №0946 були доставлені до Рівненської митниці.
При цьому, суд вважає, що відсутність підпису продавця товару в специфікації № 1 від 21.06.2024 не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Щодо твердження про те, що до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 17.04.2024 № 230120240014553254 без перекладу, то самі по собі обставини ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
До того ж, експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, тому наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності такої декларації згідно із ч.3 ст.53 МК України, не є підставами для витребування додаткових документів.
У рішенні від 02.07.2024 року відповідач вказав, що прайс-лист б/н від 26.01.2024 містить інформацію тільки на товари, що зазначені в інвойсі від 16.04.2024 № 02024-02, що наводить на думку про спеціальні ціни для даної з/е операції».
Судом встановлено, що наданий прайс-лист виробника не містить дисконту чи знижок, що свідчить про те, що прайс-лист адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб.
При цьому, прайс-лист є документом довільної форми, а відтак митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви, що існують спеціальні ціни для тієї чи іншої зовнішньоекономічної операції.
Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому контролюючий орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви, що існують спеціальні ціни для тієї чи іншої зовнішньоекономічної операції.
Крім того, у графі 33 рішення відповідач вказав: «Договорами на транспортне обслуговування від 02.12.2022 № 29/11, п.2.1 та від 29.03.2011 № 2903, п.2.1.4 передбачені заявки, які до митного оформлення не надавались».
Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 334 МК України митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Тобто, митні органи не мають права вимагати від декларантів для підтвердження митної вартості документи, які не передбачені ст. 53 МК України, крім випадку надання таких документів за власним бажанням декларанта.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 335 МК України при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто CMR).
Як свідчать матеріали справи, CMR була надана до МД по поставці, що оскаржується, про що свідчить її наявність у графі 44 МД (під кодом 0730), та у картці відмови у митному оформленні до МД.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому суд вважає, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
24.07.2024 ТОВ «Формаг надав довідку про транспортні витрати за межами митної території України, що склали 3703,04 грн.
26.06.2024 ТОВ «Транс-Логістик» надало позивачу довідку, в якій зазначено вартість транспортних послуг по маршруту Гданськ- Ягодин становить 62 000 грн.
Зазначені документи позивач надавав до відповідача, відтак вимога Рівненської митниці про надання заявок на транспортне обслуговування є неправомірною.
Стосовно твердження відповідача про те, що до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 17.04.2024 № 230120240014553254 без перекладу, то суд вважає, що самі по собі обставини ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 року №UA204150/2024/000028/1 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з відомостями у графі 33 рішення від 18.06.2024 № UA204150/2024/000023/1 відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 2,17 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 05.04.2024 №24UA5000500/2024/011972.
Згідно з відомостями у графі 33 рішення від 02.07.2024 № UA204150/2024/000028/1 відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 2,7 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 17.06.2024 № 24UA100180/2024/007788.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не вказано, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, а також особливо вагомим, що може вплинути - відсутність інформації щодо умов поставки, тощо.
В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 815/762/18.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
Водночас, в ході розгляду справи відповідачем не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному.
Суд зауважує, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18.
При вирішенні даного спору суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
При цьому, митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 826/8797/16, від 14 березня 2024 року у справі № 823/1696/17, від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, а також беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, суд вважає, що позивачем було підтверджено заявлену митну вартість товарів необхідними документами.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості товарів від 18.06.2024 року №UA204150/2024/000023/1, від 02.07.2024 року №UA204150/2024/000028/1.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 30.08.2024 №1478 та від 02.09.2024 року № 1479.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.06.2024 №UA204150/2024/000023/1.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2024 №UA204150/2024/000028/1.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ ВП 43958370).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2025.
Суддя Панченко Н.Д.