29 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6895/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Павловій О.В.
за участю:
позивача: представник - Ільтьо І.І.,
відповідача - Копитіна О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мукачівської міської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Копитіної Оксани Степанівни про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Мукачівська міська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Копитіної Оксани Степанівни, в якому просить: 1) визнати протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Копитіна Оксани Степанівни про відмову в проведенні реєстраційних дій №75453140 від 09.10.2024; 2) припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРСИ» на об'єкт нерухомого майна: комплекс (загальна площа 87,10 кв.м.), що знаходиться за адресою Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Крилова Миколи, 99 та зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Копитіна Оксану Степанівну провести державну реєстрацію припинення права власності товариства з обмеженою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРСИ» на об'єкт нерухомого майна: комплекс (загальна площа 87,10 кв.м.), що знаходиться за адресою Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Крилова Миколи, 99.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у власності територіальної громади перебуває земельна ділянка, розташована за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Крилова Миколи, 99. За результатами проведених земельних торгів таку земельну ділянку було передано в оренду ТОВ «РОСБУД». Однак в подальшому було з'ясовано, що за даними Державного реєстру речових прав за ТОВ «Енергоресурси» зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований за адресою Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Крилова Миколи, 99, який фізично не існує у зв'язку з руйнуванням. Враховуючи те, що ТОВ «Енергоресурси» було ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області, орган місцевого самоврядування звернувся до державного реєстратора із заявою про проведення реєстраційних дій, а саме: проведення державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Крилова Миколи, 99. Однак у задоволенні порушеного у заяві питання було відмовлено з мотивів недостатності поданих документів та неналежності особи заявника. Вказану відмову вважає протиправною, оскільки право власності на майно згідно із законодавчими нормами припиняється у разі припинення юридичної особи та знищення майна, що узгоджується з обставинами даної справи. Зазначає, що наявність державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, який знищено за ліквідованою юридичною особою, перешкоджає Мукачівській міській раді розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на що порушене право підлягає захисту в судовому порядку.
04 грудня 2024 року представник відповідача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується. Зазначив, що у відомостях Реєстру нерухомого майна, що є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявна інформація про те, що ряд складових частин спірного комплексу є знищеними. Але чи повністю весь комплекс є знищеним, чи лише декілька його складових частин, встановити неможливо, оскільки в реєстрі речових прав відсутні відомості про всі складові частини комплексу. Окрім того, в технічному описі майна наявний запис про балансову вартість такого комплексу у сумі 135000,00 грн. Також за результатами аналізу поданих позивачем при зверненні матеріалів державним реєстратором встановлено відсутність документів, що є підставою для припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, а також уповноважували б Мукачівську міську раду звертатися із заявою про припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, що належить іншій юридичній особі. Так, згідно із законодавством заявником при державній реєстрації припинення права власності може виступати власник, інший правонабувач або уповноважена ними особа. При цьому вважає, що наявність земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна, у комунальній власності жодним чином не надає право позивачу на звернення до державного реєстратора щодо припинення права власності на комплекс.
19 грудня 2024 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив №3917/01-32/42-24 від 17.12.2024, в якій з доводами відповідача, наведеними у відзиві, не погоджується. Зокрема, звертає увагу суду на те, що факт знищення майнового комплексу підтверджено належними доказами. Окрім того, вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність підстав для звернення, оскільки товариство, за яким зареєстровано право власності на спірний комплекс, є ліквідованим, а сам комплекс зруйнованим.
В судовому засіданні 29 січня 2025 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в засіданні суду проти задоволення позову заперечив, аргументуючи обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що у комунальній власності Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі - Мукачівська міська рада) перебуває земельна ділянка площею 0,9714 га, розташована за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова Миколи, 99, кадастровий номер 2110400000:01:006:0121.
Рішенням Мукачівської міської ради №1347/36-23 від 30.11.2023 припинено право користування земельною ділянкою площею 0,9714 га, кадастровий номер 2110400000:01:006:0121 за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова Миколи, 99, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси» (далі - ТОВ «Енергоресурси») у зв'язку з припиненням юридичною особи. Окрім того, вирішено провести земельні торги щодо продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності, яка сформована та розташована за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова Миколи, 99, площею 0,9714 га, кадастровий номер 2110400000:01:006:0121.
За результатами проведених земельних торгів Мукачівська міська рада уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСБУД» (далі - ТОВ «РОСБУД») договір оренди земельної ділянки від 03.06.2024.
Актом приймання-передачі земельної ділянки від 03.06.2024 Мукачівська міська рада та ТОВ «РОСБУД» засвідчили факт передачі в натурі на умовах оренди терміном на 5 років земельної ділянки площею 0,9714 га за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова Миколи, 99, кадастровий номер 2110400000:01:006:0121, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно до інформаційної довідки №426 від 31.05.2024, складеної Комунальним підприємством «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», при проведеному 30 травня 2024 року обстеженні земельної ділянки на вул. Крилова Миколи, 99 в м. Мукачево, кадастровий номер 2110400000:01:006:0121, ніяких об'єктів нерухомого майна виявлено не було.
Поряд з цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова Миколи, 99, право власності на який належить ТОВ «Енергоресурси».
Як вбачається з ухвали Господарського суду Закарпатської області №907/151/14 від 28.10.2014, юридична особа боржника ТОВ «Енергоресурси» ліквідована.
09 жовтня 2024 року Мукачівська міська рада звернулася до державного реєстратора Виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Копитіної Оксани Степанівни (далі - державний реєстратор) із заявою про державну реєстрацію прав, в якій просила припинити право власності на закінчений будівництвом об'єкт, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Крилова Миколи, 99. До поданої заяви долучила ухвалу Господарського суду Закарпатської області №907/151/14 від 28.10.2014.
За результатами розгляду такої заяви рішенням державного реєстратора №75453140 від 09.10.2024 у проведенні реєстраційної дії за заявою Мукачівської міської ради було відмовлено. Вказане рішення аргументоване тим, що така заява подана неналежною особою, що не є власником або іншим правонабувачем щодо об'єкта нерухомого майна - комплексу. Окрім того, зазначено, що подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки ухвала Господарського суду Закарпатської області №907/151/14 від 28.10.2014 про ліквідацію юридичної особи не є документом, передбаченим п. 75, 76 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не дає змоги встановити про наявність підстав для припинення речового права на нерухоме майно.
Не погоджуючись з правомірністю такого рішення державного реєстратора, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступного.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 листопада 2024 року у справі №520/34082/23 зауважив про доцільність комплексного підходу до вирішення питань юрисдикції у спорах, пов'язаних з оскарженням державних реєстраційних дій. Такий підхід передбачає першочергове всебічне дослідження обставин справи, зокрема, її суб'єктного складу. Крім безпосередніх учасників процесу - позивача та відповідача, важливе значення мають особи, на чиї права та інтереси може вплинути судове рішення, ухвалене за наслідками судового розгляду.
З матеріалів даної справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу відмови державного реєстратора провести реєстраційну дію припинення права приватної власності на нерухоме майно юридичної особи, ліквідованої за рішенням господарського суду. Тобто фактично спір в даній адміністративній справі не стосується будь-чиїх приватно-правових інтересів, оскільки юридична особа власника майна є припиненою.
Згідно з приписами ст. 125 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 18, 71, 76, 77, 79, 100 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX рішення, дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень у межах адміністративної процедури державної реєстрації (внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна) оскаржуються до адміністративних судів.
На підставі вищевикладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 листопада 2024 року у справі №520/34082/23 дійшов висновку, що жоден національний суд системи судоустрою України, за винятком адміністративного суду, не може оцінювати адміністративну процедуру державної реєстрації. Розгляд і вирішення справ про адміністративну процедуру державної реєстрації - виняткова компетенція адміністративного суду.
Щодо суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 р. (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в розумінні Закону є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).
В свою чергу, реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1. ст. 3 Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Заявником в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону є, в тому числі, власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Суд зазначає, що орган місцевого самоврядування, окрім як власник, інший правонабувач, сторона правочину, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону також може бути заявником реєстраційних дій, однак виключно у випадках, що не відносяться до спірних правовідносин.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 р. (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Згідно п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Мукачівська міська рада вважає, що в спірних правовідносинах наявні підстави для припинення права власності ТОВ «Енергоресурси» на об'єкт нерухомого майна, відомості про право власності на який наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку зі знищенням такого майна та ліквідацією юридичної особи власника.
Так, п. 75 Порядку передбачено, що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва у зв'язку з його знищенням подаються:
1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат». Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), заява підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них;
2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).
Державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності:
- відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або
- витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, поданого заявником чи отриманого державним реєстратором, що містить інформацію про акт комісійного обстеження, категорія пошкоджень об'єкта в якому зазначена відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473, як «об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйнований об'єкт)», чи про акт дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об'єкт є знищеним, складений відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо проведення обстеження знищених окремих категорій об'єктів нерухомого майна, зокрема із застосуванням інформаційних продуктів дистанційного зондування Землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. №1185, або
- поданого заявником акта комісійного обстеження, категорія пошкоджень об'єкта в якому зазначена як «об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйнований об'єкт)», чи акта дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об'єкт є знищеним, або їх копій, засвідчених підписом такого заявника.
У разі коли акт комісійного обстеження містить висновок щодо необхідності проведення технічного обстеження, державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться виключно за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Отже, вищезазначеними нормами передбачено проведення реєстраційної дії припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт у зв'язку з його знищенням виключно на підставі поданої власником такого об'єкта заяви.
Хоча згідно з положеннями ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється, в тому числі, у разі припинення юридичної особи чи смерті власника, однак положення Порядку не передбачають можливості вчинення реєстраційної дії припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі ліквідації юридичної особи без передачі права власності на такий об'єкт іншій фізичній чи юридичній особі, тим більше за заявою особи, що не є ні правонаступником такої юридичної особи, ані правонабувачем.
Згідно п. 18 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування (п. 23 Порядку).
Статтею 24 Закону наведені виключні підстави для відмови в державній реєстрації прав, серед яких: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (які стали підставою для прийняття державним реєстратором оскарженого в даній адміністративній справі рішення).
Отже, за результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що із заявою про вчинення реєстраційної дії припинення права власності на об'єкт нерухомого майна звернулася не уповноважена особа за відсутності всіх передбачених законодавством документів. З огляду на що оскаржене рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційної дії є правомірним.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу Мукачівської міської ради на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як роз'яснено Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп, ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.
Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 10 лютого 2021 року у справі №640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі №826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі №826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі №370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі №210/3729/17, від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20, від 07 грудня 2023 року у справі №826/16855/17.
В якості підстави звернення до суду з даним позовом Мукачівська міська рада посилається на те, що спірне нерухоме майно, припинення права власності на яке є предметом позову в даній справі, зареєстровано на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності Мукачівської територіальної громади. Позивач вважає, що наявний у Державному реєстрі речових прав запис про зареєстроване право власності на такий об'єкт нерухомості перешкоджає Мукачівській міській раді в повній мірі реалізувати своє право власності на таку земельну ділянку.
В судовому засіданні представник позивача порушення прав територіальної громади аргументував нормами ст. 134 Земельного кодексу України, зокрема тим, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Проте суд вважає такі аргументи в даному випадку безпідставними, оскільки станом на момент звернення до суду з даним позовом та розгляду даної адміністративної справи, Мукачівська міська рада вже реалізувала своє право розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом передачі її в оренду за результатами проведених земельних торгів. Жодних доказів того, що орендар такої земельної ділянки розірвав раніше укладений договір оренди з огляду на зареєстроване право власності ТОВ «Енергоресурси» на знищене нерухоме майно, яке раніше було розташоване на такій земельній ділянці, позивач суду не надав та на таку обставину в межах розгляду даної адміністративної справи не посилається.
Більше того, суд враховує те, що норми ст. 134 Земельного кодексу України встановлюють заборону передачі в користування на конкурентних засадах земельних ділянок у разі розташування на таких об'єктів нерухомого майна, однак в даному випадку на спірній земельній ділянці будь-яке нерухоме майно фактично не розташовано у зв'язку з його повним руйнуванням, що позивач визнає.
Отже, суд вважає, що в даному випадку Мукачівська міська рада не навела належних обґрунтувань чим саме оскаржене рішення державного виконавця порушило її права або законні інтереси. В свою чергу, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені обставини справи суд вважає, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Мукачівської міської ради (місцезнаходження: пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 38625180) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Копитіної Оксани Степанівни (місцезнаходження: вул. Шенборна, буд. 16, с. Верхній Коропець, Мукачівський район, Закарпатська область, 89660) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 03 лютого 2025 року.
СуддяР.О. Ващилін