про залишення позовної заяви без розгляду
03 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/8712/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
30 грудня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким просить суд: "1. Визнати протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП- НОМЕР_2 додаткової винагороди у належному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку 100 000,00 грн. на місяць, під час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення за період з 29.10.2023 року по 01.02.2024 року.; 2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП- НОМЕР_2 , додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць, під час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення за період з 29.10.2023 року по 01.02.2024 року. 3. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.".
31 грудня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Однак, після відкриття провадження в даній справі, суддею встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 171 КАС України.
Позовну заяву у відповідності до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року після відкриття провадження у справі залишено без руху на підставі статті 171 частини 13 КАС України. Для усунення виявлених після відкриття провадження недоліків адміністративного позову позивачу необхідно надати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
03 лютого 2025 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, відповідно до якого представник зазначив, що предметом розгляду даної адміністративної справи є неналежний розрахунок з позивачем, а саме невиплата йому частини заробітної плати. Представник вказує, що довідка про доходи не звільненого ОСОБА_1 датована 27 вересня 2024 року надійшла на адвокатський запит електронним листом на електронну адресу представника 29 вересня 2024 року, тобто саме з цієї дати ОСОБА_1 отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому і мав змогу оцінити розмір шкоди. А відтак, представник вважає, що строк звернення до суду із даним позовом є не пропущеним, оскільки саме із 29 вересня 2024 року позивач дізнався про порушення своїх прав щодо не виплати додаткової винагороди у належному розмірі, а тому строк звернення із даним позовом до суду не пропущений.
Згідно із статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (стаття 122 частина 5 КАС України).
У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до статті 4 частини 1 пункту 17 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином військову службу законодавцем віднесено до публічної служби.
Як вбачається із позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вказує, що не отримував в належному розмірі додаткової винагороди у належному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку 100000 грн на місяць, під час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення за період з 29 жовтня 2023 року по 01 лютого 2024 року.
З даною позовною заявою до Закарпатського окружного адміністративного суд позивач звернувся 20 грудня 2024 року (а.с. 25).
Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов'язаних із виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення, зокрема статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 233 частин 1 та 2 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди під час проходження ним публічної служби, положення статті 233 Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Доводи представника позивача щодо отримання на адвокатський запит довідки про доходи про нараховані та виплачені на виплачені суми грошового забезпечення позивача - 29 вересня 2024 року не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку, оскільки жодних доказів звернення до відповідача у спірні періоди для отримання відомостей про нарахування сум додаткової винагороди та підстави її нарахування/не нарахування позивач до суду не надав. Крім того, суд вважає, що отримання зазначеної довідки не змінює моменту, з якого позивач повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Разом з тим, представник позивача не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому додаткової грошової винагороди. Доказів, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації, позивачем також не надано.
Отже, позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Суд наголошує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було проведено відповідний розрахунок та на підставі яких нормативно-правових актів.
В той же час, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 травня 2024 року № 135 позивача прийнято вважати таким, що з 13 травня 2024 року самовільно залишив військову частину, що не заперечується учасниками справи в даній справі.
Самовільне залишення позивачем військової частини не може слугувати поважною підставою для поновлення строку звернення до суду із даним позовом.
Суд вважає, що позивач, у межах встановленого процесуальним законом тримісячного строку, міг дізнатися про порушення свого права.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені представником позивача у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у клопотанні про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
За таких обставин, вказані позивачем у заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду суд не вбачає, а позивач не заявляє. Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.
Приписами статті 240 частини 1 пункту 7 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до положень статті 171 частини 15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Проаналізувавши подані позивачем матеріали, суд приходить до висновку, що вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.
На підставі вищенаведеного, суд вважає відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов'язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко