про повернення позовної заяви
03 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/557/25
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2021 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху, у тому числі, слугували висновки суду за результатом аналізу змісту позовних вимог про недотримання позивачкою строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених вимог за період з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року за відсутності відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду у порядку статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
27 січня 2025 року (вх. № 5440/25) представником позивачки через підсистему "Електронний суд" подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій представник зазначає про непоширення на спірні правовідносини положень статті 122 КАС України, скільки тривалою протиправною поведінкою відповідача зумовлено непроведення індексації пенсії позивачки. Вважає, що встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права й легалізації триваючого правопорушення. Наполягає на тому, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Посилаючись на судові рішення: Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17; Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18 стверджує про те, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії за минулий час, неотриману внаслідок непроведення перерахунку пенсії з вини пенсійного органу, немає. Також вказує на те, що позивачка дізналась про непроведення індексації з 01 березня 2021 року, 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року, 01 березня 2024 року, лише у жовтні 2024 року у відповідь на адвокатський запит, з якого бере відлік строк звернення до суду з цим позовом. З таких підстав просить поновити строк звернення до суду з позовом у цій справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши доводи представника позивачки суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт п'ятий).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватись лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Як встановлено у частині другій статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Варто зауважити, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року суд застосовує правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У цій же постанові судова палата Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відступила від висновків у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18).
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Наведеним спростовано доводи представника позивачки щодо необізнаності щодо порушення права на індексацію пенсії, оскільки враховується момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення, а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року представником позивачки не наведено.
Верховний Суд за аналогічних зі спірними правовідносин у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 та від 28 січня 2025 року у справі №400/4663/24, залишаючи без розгляду заявлені позовні вимоги поза межами шестимісячного строку звернення до суду, виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Обставини у вказаних справах, які є аналогічними зі спірними у цій справі, свідчать про те, що індексація у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках позивачам не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерам сум пенсії.
При цьому Верховний Суд зауважив на тому, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Тому безпідставними є посилання представника позивачки на висновки Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18, як і на висновки Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, оскільки за змістом спірних обставин у тій справі позивач дізнався про призначення йому пенсії у неналежному розмірі, отримавши довідку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 28 грудня 2016 року № 3528, у зв'язку з чим 30 грудня 2016 року позивач подав до управління ПФУ заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши у січні 2017 року відмову у перерахунку, у лютому 2017 року звернувся до суду з цим позовом. За таких обставин Великою Палатою констатовано дотримання встановленого статтею 99 КАС України шестимісячного строку. При цьому Велика Палата також виходила з положень статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо необмеження строком перерахунку пенсій військовослужбовців не проведеного з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 805/1985/18-а).
Проте представником позивачки не доведено наявності обставин (причин), які не залежали від волевиявлення позивачки та фактично унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно з пунктом дев'ятим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом в частині заявлених вимог за період з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року у межах встановленого у КАС України строку представником позивачки не наведено, а судом не встановлено.
За таких обставин, вказані представником позивачки підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині періоду з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року не можна визнати поважними, що утворює підставу для повернення позовної заяви у відповідній частині відповідно до вимог статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними вказані представником ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії за період з 01 березня 2021 року по 08 липня 2024 року повернути позивачці.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько