04 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/21423/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати їй разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як члену сім'ї померлого ветерана війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її користь щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік - 6 433,00 грн. недоплаченої частини разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач є членом сім'ї померлого ветерана війни та має право на отримання у 2024 році разової грошової допомоги до 24 серпня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), проте отримала таку виплату лише в сумі 650,00 грн. З таким розміром разової грошової допомоги за 2024 рік Позивач не погоджується та вважає, що вказана виплата має виплачуватися у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році» №369 від 02 квітня 2024 року. Вважаючи дії Відповідача протиправними, Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.11.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що виплата Позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відбулась правомірно та на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №369. Вказує, що у серпні 2024 року Позивачу було проведено виплату разової грошової допомоги до 24.08.2024 в сумі 650,00 грн, як члену сім'ї померлого ветерана війни, відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач є членом сім'ї померлого ветерана війни, а відтак має право на отримання щорічної разової допомоги до 24 серпня 2024 року, а відтак має право на пільги передбачені статтею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У серпні 2024 року Позивач отримала щорічну разову допомогу до Дня незалежності України 24 серпня за 2024 рік у розмірі 650,00 грн.
Позивач звернулася до Відповідача із заявою про нарахування та виплату разової грошової допомоги до 24.08.2024, згідно зі статею 15 Закону України 3551-ХІІ з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 07.10.2024 повідомило, що разова грошова допомога нарахована та виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань» №369 від 02 квітня 2024 року, якою затверджений Порядок здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». В пункті 3 Порядку встановлено розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, зокрема, членам сім'ї померлого ветерана війни 650 гривень.
Не погодившись із правомірністю дій Відповідачем, Позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Безспірно, відповідно до статті 15 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 вищезгаданого Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності 01.01.2008) частину п'яту статті 15 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої, щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Надалі Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України вказав у вищезазначеному рішенні, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, відповідно до частини другої статті 152 Конституції України.
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відтак, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) стаття 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовувалась у такій редакції: щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відтак, з 27.02.2020 Позивач набула право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для членів сім'ї померлих ветеранів війни у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак 15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 № 2983-IX (далі - Закон № 2983-IX), яким частину п'яту статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в такій редакції: Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Вказані положення Закону №2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Більше того, наведена зміна Закону вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не шляхом встановлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання.
Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
На виконання вищенаведених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 02.04.2024 №369 (далі - Постанова № 369).
Постановою №369 затверджуються порядки використання коштів для соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань і виплати до Дня Незалежності України (раніше ця виплата була до 5 травня календарного року).
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого Постановою №369, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 р. в такому розмірі: членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень.
Разом з тим, судом враховано, що під час розгляду подібної справи №440/14216/23 Верховний Суд дійшов таких висновків, що є істотними для вирішення спору у даній справі:
1) порівняння редакцій ч.5 ст.13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
2) запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
3) зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст.2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.ст.17, 22 Конституції України.
Суд зауважує, що обставини справи №440/14216/23 є подібними до обставин справи, що розглядається, оскільки питання щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей померлих ветеранів війни регулюється одним розділом ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: Розділом III «Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту».
Відтак, суд вважає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 року підлягають застосуванню в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, суд дійшов висновку, що своєю природою передбачена ч.5 ст.15 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги членам сімей померлих ветеранів війни.
Відтак, ОСОБА_1 як член сім'ї померлого ветерана війни має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у заявленій позовній вимозі Позивача щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Позивача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, оскільки стягненню підлягають вже нараховані суми, тоді як в межах спірних правовідносин Відповідачем належний Позивачу розмір щорічної грошової допомоги ще нарахований не був.
У зв'язку із зазначеним, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності, як члену сім'ї померлого ветерана війни, за 2024 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності, як члену сім'ї померлого ветерана війни, за 2024 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
04.02.25