Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
04 лютого 2025 року Справа №200/444/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01.08.2023 року,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01.08.2023 року.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а також належним чином оформленої позовної заяви із зазначення електронної адреси позивача та відповідача, а також адреси проживання позивача на підконтрольній українській владі території, номер телефону для зв'язку із позивачем та зазначенням відомостей про наявність/відсутність у сторін Електронного кабінету в Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (в її окремому модулі).
03 лютого 2025 року на адресу суду, від представника позивача адвоката Кальної Аліни Геннадіївни, надійшла заява про усунення недоліків із додатками, а саме: заявою про поновлення строку звернення до суду та уточненою позовною заявою.
В заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не міг раніше звернутися до суду з позовом, оскільки був позбавлений можливості через обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану на території України та унеможливили звернення до суду протягом установленого законом строку, а саме, відсутність мобільного зв'язку на території, де він має зареєстроване місце проживання (м. Вугледар, зараз є тимчасово окупованою територією України, і де тривалий час з початку повномасштабного вторгнення рф в нашу країну йшли дуже сильні бойові дії), а відповідно позивач був позбавлений можливості отримувати смс повідомлення про надходження щомісячних платежів зі страховими сумами на його картковий рахунок, та відповідно не знав, та не міг знати про припинення виплати, дізнався про цей факт лише у грудні 2024 року, коли знайшов змогу звернутися на «гарячу лінію» до відповідача, щоб з'ясувати чи було йому підвищення розміру пенсії та з'ясував, що виплату пенсії йому взагалі було припинено, тобто, на думку представника позивача, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними.
Як вбачається з позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 , пенсію йому припинили виплачувати з 01 серпня 2023 року, про що він дізнався коли зателефонував на гарячу лінію пенсійного фонду.
Суд не вважає даний факт поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, з огляду на наступне.
По-перше, представником позивача не зазначена дата звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію Пенсійного фонду у грудні 2024 року, проте не надано жодного доказу на підтвердження даної інформації.
По-друге, представник позивача вказує на те, що позивач був позбавлений можливості отримувати смс повідомлення, у зв'язку із окупацією міста Вугледар російською федерацією, проте суд зазначає, що Вугледар був окупований рф 01 жовтня 2024 року, що є загальновідомим фактом, в той час коли позивачу було припинено виплату пенсії з 01 серпня 2023 року.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін».
Отже, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23.
Більш того, представником позивача не надано жодного доказу, щодо дати виїзду позивача з міста Вугледар та міста до якого позивач виїхав.
Крім того, в порушення вимог ухвали суду від 27 січня 2025 року, представником позивача не надано інформації щодо місця проживання позивача на підконтрольній Україні території та номеру телефону позивача.
Суд скептично розцінює інформацію, щодо відсутності номеру телефону у позивача, оскільки це піддає сумніву його звернення на гарячу лінію пенсійного фонду, та виникає питання щодо того, як він зв'язується зі своїм представником.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Таким чином, враховуючи те, що позивач не усунув недоліки адміністративного позову, суд вважає необхідним повернути його позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому Законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 169, 241, 243 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01.08.2023 року - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя І.М. Тарасенко