Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 лютого 2025 року Справа№200/8299/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008651 від 19 вересня 2024 року;
зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 вересня 2024 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 23.10.2002 по 01.02.2015 та з 02.02.2015 по 30.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було прийнято рішення № 057350008651 від 19 вересня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 по заяві від 11.29.2024 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону №1788 - XII у зв'язку з недосягненням 55 років. Також відповідачем не було враховано до пільгового стажу період роботи з 23.10.2002 по 01.02.2015 та з 02.02.2015 по 30.01.2020 через те, що у додаткових довідках оскільки невірно зазначено Постанову Кабінету Міністрів України, яка була чинною на період роботи заявниці відсутні накази про результати атестації робочого місця на підприємстві, в якому працювала заявниця.
Представник позивача наголошує, що пільговий стаж за період з 23.10.2002 по 01.02.2015 та з 02.02.2015 по 30.01.2020 за Списком № 2 підтверджується трудовою книжкою, позиція щодо недосягнення пенсійного віку нівелюється висновками, вказаними в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15).
Відтак представник просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
17.12.2024 року відповідач надав відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що спірне рішення прийнято у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку. Позовна вимога щодо зобов'язання зарахувати позивачу періоди роботи з 17.01.2010 по 07.03.2019 на «Шахті «Добропільська» ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» до пільгового стажу згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не надано атестацію робочих місць від 18.12.2009 №722, отже неможливо визначити чи була атестована займана посада відповідно до переліку робочих місць, та невідповідність професії «електрослюсарем (слюсар) черговий та з ремонту устаткування дільниці ВТБ», яка не відповідає атестованим дільницям відповідно додатку №2 до атестації від 14.11.2014 №2711 - «електрослюсарем (слюсар) черговий та з ремонту устаткування дільниці ТКП».
Відтак відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2024 звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Відповідно даних трудової книжки НОМЕР_2 в частині спірних періодів позивач працював: з 02.10.2000 «лампівник поверхні». Запису про звільнення трудова книжка не містить.
Згідно наказів №225 ТБ від 28.11.94, №239 ТБ від 29.12.2000, №163 ТБ від 20.05.05, №32ОП від 31.01.2020 про атестацію, який підтверджує пільговий стаж, а розділом 1 «Гірничі роботи» підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні» Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162 «1010100а - «лампівник» та підрозділом 1 розділу 1 Списку 2 постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року передбачена вказана посада.
Відповідно довідки ДТВ «Шахта «Білозерська» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 519 від 06.09.2024 року, ОСОБА_1 працювала повний робочій день в період:
з 21.01.2000 по 06.08.2000 оператором АГЗ поверхні дільниці ВТБ;
з 07.08.2000 по 01.10.2000 учень лампівника поверхні дільниці ВТБ;
з 02.10.2000 по 20.07.2001 виконувала гірничі роботи на поверхні за професією, посадою лампівник поверхні дільниці ВТБ, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а. Підстава: постанова КМУ № 162 від 11.03.1994;
з 21.07.2001 по 02.09.2001 оператор АГЗ поверхні дільниці ВТБ, і за період з 03.09.2001 по 31.10.2001 робоча виробничої лазні поверхні дільниці АПК;
з 01.11.2001 по 31.12.2001 гірник поверхні дільниці ВТБ;
з 01.01.2002 по 17.06.2002 виконувала гірничі роботи на поверхні за професією, посадою лампівник поверхні дільниці ВТБ, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а. Підстава: постанова КМУ № 162 від 11.03.1994;
з 18.06.2002 по 22.10.2002 оператор АГЗ поверхні дільниці ВТБ;
з 23.10.2002 по 01.02.2015 виконувала гірничі роботи на поверхні за професією, посадою лампівник поверхні дільниці ВТБ, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділ 1. Підстава: постанова КМУ № 461 від 24.06.2016;
з 02.02.2015 по 30.01.2020 лампівник поверхні дільниці;
з 31.01.2020 по теперішній час виконувала гірничі роботи на поверхні за професією, посадою лампівник поверхні дільниці ВТБ, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділ 1. Підстава: постанова КМУ № 461 від 24.06.2016;
19.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначене за принципом екстериторіальності, на підставі заяви та наданих документів було винесено Рішення №057350008651 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону №1058-IV. В рішенні визначено, що страховий стаж Позивача становить 33 роки 03 місяці 1 день. Пільговий стаж Позивача - 05 років 10 місяців 01 день. До страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано: період роботи з 18.06.2002 по 01.02.2015 згідно пільгової довідки від 06.09.2024 №519, оскільки невірно зазначено Постанову Кабінету Міністрів України, яка була чинною на період роботи заявниці, періоди роботи з 21.01.2000 по 28.12.2000 та з 02.02.2015 по 30.01.2020 згідно пільгової довідки від 06.09.2024 № 519, оскільки відсутні накази про результати атестації робочого місця на підприємстві, в якому працювала заявниця.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058- ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі №360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи №360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 33 роки 05 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 13 років 05 місяців 27 днів, що відповідає вимогам п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788- ХІІ.
На підставі визначеного суд вважає, що відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала необхідний страховий стаж роботи з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 17.01.2010 по 07.03.2019 через відсутність даних про проведення атестації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації, а також формулювання наказів про проведення атестації робочих місць не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Аналогічний правовий висновок зазначено в Постанові Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.
Відтак суд зазначає, що період роботи позивача з 21.01.2000 по 28.12.2000 та з 02.02.2015 по 30.01.2020підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.
Щодо періоду з 18.06.2002 по 01.02.2015, який не було враховано до пільгового стажу через те, що в пільговій довідці від 06.09.2024 №519 невірно зазначено Постанову Кабінету Міністрів України, яка була чинною на період роботи заявниці.
Суд зазначає, що доводи відповідача щодо того, що уточнююча довідка №519 містить вказівку на Постанову Кабінету Міністрів України на помилкову Постанову Кабінету Міністрів України, не спростовує наявності у позивача стажу за списком № 2 та наявності у нього права для призначення пенсії на пільгових умовах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а вказав на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак період з 18.06.2002 по 01.02.2015 підлягає врахуванню до пільгового стажу.
Керуючись зазначеним, суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008651 від 19 вересня 2024 року.
Відтак порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 вересня 2024 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 23.10.2002 по 01.02.2015 та з 02.02.2015 по 30.01.2020.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 057350008651 від 19 вересня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 вересня 2024 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 23.10.2002 по 01.02.2015 та з 02.02.2015 по 30.01.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.В. Стойка