04 лютого 2025 р. Справа №160/3290/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/3290/25,
установив:
03 лютого 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЕДРПОУ відсутній з розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець м. Костянтинівка, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов?язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець м. Костянтинівка, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки, або вмотивовану відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
03 лютого 2025 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити керівнику учбового центру в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 вчиняти дії, переведення до іншої частини військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльністю та зобов?язання до вчинення дій.
В обґрунтування поданої заяви представник вказав, що позивач був призваний на військову службу та направлений в учбовий центр в/ч НОМЕР_2 на 30 днів. Представник позивача зазначає, що після закінчення 30 денного терміну перебування в учбовому закладі його відправлять в іншу частину для проходження служби.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, позивач, подаючи заяву про забезпечення позову, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони керівнику учбового центру в/ч НОМЕР_2 Дніпропетровська АДРЕСА_1 вчиняти дії, переведення до іншої частини військовослужбовця ОСОБА_1 .
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
Суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо переміщення позивача по службі, тощо не відповідає порушеному праву позивача, у зв'язку з яким він звернувся до суду.
Перевіривши подані позивачем документи, вивчивши доводи зазначені ним у заяві про забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція позивача ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.
З цих підстав суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/3290/25- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко