04 лютого 2025 рокуСправа №160/32233/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (969005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення та дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
05 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 639 від 22 серпня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у перерахунку пенсії за віком із зарахуванням для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 02.03.2009, з 04.03.2009 по 10.09.2009, з 13.09.2009 по 31.01.2013, з 03.02.2013 по 17.04.2014, з 20.04.2014 по 16.04.2019, з 18.04.2019 по 14.06.2019, з 16.06.2019 по 01.07.2019, з 03.07.2019 по 17.09.2019, з 19.09.2019 по 17.04.2020, з 19.04.2020 по 24.04.2020, з 26.04.2020 по 12.07.2022, з 14.07.2022 по 03.03.2023, з 05.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 17.03.2023, з 19.03.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 29.02.2024;
2. визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 50823-36044/В-01/8-0400/24 від 12 вересня 2024 року, щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.12.1993 по 10.12.1998 та відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018- 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796;
3. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- з 01 серпня 2024 року зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 02.03.2009, з 04.03.2009 по 10.09.2009, з 13.09.2009 по 31.01.2013, з 03.02.2013 по 17.04.2014, з 20.04.2014 по 16.04.2019, з 18.04.2019 по 14.06.2019, з 16.06.2019 по 01.07.2019, з 03.07.2019 по 17.09.2019, з 19.09.2019 по 17.04.2020, з 19.04.2020 по 24.04.2020, з 26.04.2020 по 12.07.2022, з 14.07.2022 по 03.03.2023, з 05.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 17.03.2023, з 19.03.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 29.02.2024;
- з 01 серпня 2024 року зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14.12.1993 по 10.12.1998;
- з 01 серпня 2024 року перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 02.03.2009, з 04.03.2009 по 10.09.2009, з 13.09.2009 по 31.01.2013, з 03.02.2013 по 17.04.2014, з 20.04.2014 по 16.04.2019, з 18.04.2019 по 14.06.2019, з 16.06.2019 по 01.07.2019, з 03.07.2019 по 17.09.2019, з 19.09.2019 по 17.04.2020, з 19.04.2020 по 24.04.2020, з 26.04.2020 по 12.07.2022, з 14.07.2022 по 03.03.2023, з 05.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 17.03.2023, з 19.03.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 29.02.2024, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 14.12.1993 по 10.12.1998 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум;
- з 01 серпня 2024 року перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018- 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796 та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач призначив пенсію за віком, проте відмовив у зарахуванні періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, на думку позивача, заклад у якому працювала позивач відноситься до закладів охорони здоров'я, який дає право на обчислення стажу в подвійному розмірі.
На звернення позивача, відповідач відмовив у зарахуванні у подвійному розмірі період роботи в закладі охорони здоров'я, робота яких дає право на обчислення стажу у подвійному розмірі.
З урахуванням наведеного, позивач не погоджується з діями відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 10 грудня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.
30.12.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, де зазначило, що за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 639 про відмову в проведенні перерахунку за віком в подвійному розмірі, оскільки до страхового стажу в подвійному розмірі зараховується періоди роботи по 31.12.2003 року, а проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 року немає правових підстав, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
З матеріалів справи видно та заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону №1058 перерахувати стаж в подвійному розмірі за роботу в шкідливих умовах. Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням від 22.08.2024 року № 639 зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Зазначена норма діяла по 31.12.2003, тому відсутні підстави у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з діями відповідача стосовно не зарахування період роботи в закладі охорони здоров'я у подвійному розмірі, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) відповідно до Конституції України гарантовано всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи та період роботи, є трудова книжка, оригінал, якої надавався до Відповідача для призначення пенсії.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-ІV), виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону Закон № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу приписів статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII (зі змінами та доповненнями), заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
У розумінні статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 № 1489-III, психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що позивач з 02.01.2001 по теперішній час працювала/працює на посадах молодша медична сестра по догляду за хворими психіатричного відділення № 5, молодша медична сестра по догляду за хворими психіатричного відділення № 1, молодша медична сестра палатна відділення № 18 гостре психіатричне (центр) в Криворізькому психоневрологічному диспансері, перейменований у «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», далі в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», реорганізовано в КП «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», перейменовано в КП «Криворізька багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», реорганізовано в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР»).
Довідкою № 6585 від 11.07.2024, виданою КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Криворізькому психоневрологічному диспансері:
«...Стаж роботи:
- з 02.01.2001 року по 30.10.2002 року;
- з 10.11.2002 року по 24.01.2003 року;
- з 26.01.2003 року по 02.03.2009 року;
- з 04.03.2009 року по 10.09.2009 року;
- з 13.09.2009 року по 31.01.2013 року;
- з 03.02.2013 року по 17.04.2014 року;
- з 20.04.2014 року по 16.04.2019 року;
- з 18.04.2019 року по 14.06.2019 року;
- з 16.06.2019 року по 01.07.2019 року;
- з 03.07.2019 року по 17.09.2019 року;
- з 19.09.2019 року по 17.04.2020 року;
- з 19.04.2020 року по 24.04.2020 року;
- з 26.04.2020 року по 12.07.2022 року;
- з 14.07.2022 року по 03.03.2023 року;
- з 05.03.2023 року по 10.03.2023 року;
- з 12.03.2023 року по 17.03.2023 року,
- з 19.03.2023 року по 21.03.2023 року,
- з 26.03.2023 року по 29.02.2024 року зараховується у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1992 року та внесення змін до ст. 60 Закону України № 1110 від 10 липня 2003 року.».
Стаття 60 Закону № 1788-XII встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме:
-лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я;
-у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД;
-в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я;
-у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я;
-у психіатричних закладах охорони здоров'я / закладах з надання психіатричної допомоги.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що 01.01.2004 року Закон України № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду та згідно із абзацом 3 частини 4 статті 24 Закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, та суд зазначає таке.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи суд встановив і не заперечується відповідач, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 639 від 22 серпня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у перерахунку пенсії за віком із зарахуванням для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 02.03.2009, з 04.03.2009 по 10.09.2009, з 13.09.2009 по 31.01.2013, з 03.02.2013 по 17.04.2014, з 20.04.2014 по 16.04.2019, з 18.04.2019 по 14.06.2019, з 16.06.2019 по 01.07.2019, з 03.07.2019 по 17.09.2019, з 19.09.2019 по 17.04.2020, з 19.04.2020 по 24.04.2020, з 26.04.2020 по 12.07.2022, з 14.07.2022 по 03.03.2023, з 05.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 17.03.2023, з 19.03.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 29.02.2024.
Щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.12.1993 по 10.12.1998, оскільки в записі про звільнення з роботи наявні виправлення та не читабельний відтиск печатки, суд зазначає , що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому те, що в записі №6 про звільнення з роботи не читабельний відтиск печатки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління Пенсійного фонду України не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення його трудової книжки на позивача.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
За наведених обставин, суд зробив висновок, що період роботи позивача з 14.12.1993 по 10.12.1998 року безпідставно при призначенні пенсії за віком не був зарахований до страхового стажу позивача за відомостями трудової книжки, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Щодо відмови відповідача-1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018- 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 2 статті 40 Закону № 1058-1V, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
-Зп-заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
-Зс-середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно із абзацом другим частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії.
Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина п'ята статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі Порядок № 124).
Суд звертає увагу на те, що хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проте, враховуючи пункт 1 Порядку № 124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
Відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, механізм індексації пенсій, визначений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та Порядком № 124, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, на відповідний коефіцієнт.
Для цілей індексації показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, обчислюється відповідно до пункту 5 Порядку № 124.
Згідно із даних, розміщених на вебсайті Пенсійного фонду України (http://www.pfu.gov.ua), середня заробітна плата:
за 2014 рік становила 3149,45 грн,
за 2015 рік 3661,41 грн
за 2016 рік 4482,35 грн.
Отже, середній показник станом на 01.10.2017 становить 3764,40 грн. ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3 = 3764,40 грн).
Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:
- з 01.03.2019р.: Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджено "Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", (далі Порядок № 124).
- з 01.05.2020 року: відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році";
- з 01.03.2021 року: відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році";
- з 01.03.2022 року: відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році";
З 01.03.2023р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
З 01.03.2024р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 " Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році".
Абзацом першим пункту 2 Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінетом Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", абзацом другим пункту 1 Постанови № 127, абзацом другим пункту 1 Постанови № 118, пункту 1 Постанови № 168 пункту 1 Постанови № 185 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:
з 1 березня 2019 року у розмірі 1,17;
з 1 березня 2020 року у розмірі 1,11;
з 1 березня 2021 року у розмірі 1,11;
з 1 березня 2022 року у розмірі 1,14;
з 1 березня 2023 року у розмірі 1,197;
з 1 березня 2024 року у розмірі 1,10796;
Таким чином, при перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV і Порядку № 124 використовуються такі показники середньої заробітної плати:
з 1 березня 2019 року 4404,35 грн (3764,40 грн х 1,17 = 4405,35 грн);
з 1 березня 2020 року 4888,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 = 4888,83 грн);
з 1 березня 2021 року 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн);
з 1 березня 2022 року 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн);
з 1 березня 2023 року 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 гривні);
з 1 березня 2024 року 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 гривні).
З урахуванням вищенаведених показників органи Пенсійного фонду Україні зобов'язані були визначати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески (Зс), згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV.
Суд встановив, що при обчисленні пенсії позивача відповідач застосував середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, в розмірі 9118,81 гривні. Цей розмір є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії при проведенні її індексації відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV, а саме:
5426,60 грн (з 01.03.2021),
6186,32 грн (з 01.03.2022),
7405,03 грн (з 01.03.2023
7994,47 грн (з 01.03.2024)
Водночас норма, наведена в абзаці першому частині другій статті 42 Закону № 1058-IV), якою передбачено проведення індексації пенсії щороку з 1 березня, не містить жодних виключень, що свідчить про те, що для забезпечення індексації перерахунку підлягають всі раніше призначені пенсії.
Варто зауважити, що приймаючи постанови № 127, 118, 168 185 Уряд передбачав, що внаслідок перерахунку з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 певні пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не підвищаться.
У зв'язку з цим для досягнення мети індексації, пунктом 2 Постанови №127 з 1 липня 2021 р. до таких пенсій (які не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови) установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства;
пунктом 4 Постанови № 118 з 01.03.2022 установлена щомісячна доплата в розмірі 135 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31.12.2021 включно, які не підвищуються з 01.03.2022 згідно з Порядком № 124;
пунктом 6 Постанови № 168 з 01.03.2023 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2022 включно, які не підвищуються з 01.03.2023 згідно з Порядком № 124.
пунктом 6 Постанови №185 установлено, що з 01.03.2024 до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31.12.2023 включно, які не підвищуються з 01.03.2024 згідно з Порядком № 124.
Також на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" пенсію позивача з 01.03.2024 проіндексовано згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,0796.
Отже, з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати по країні для обчислення пенсії позивача становить 7994,47 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача-2 здійснити індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 9118,81 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023; у розмірі 1,0796 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01.03.2024, та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Враховуючи викладене, суд не знайшов в діях відповідача ознак протиправності. На переконання суду територіальний орган Пенсійного фонду України під час обчислення та виплати пенсії позивача діяв в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, о тому в задоволенні позову в цій частині позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
З системного аналізу наведених у справі обставин, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 04.12.2024 року.
Отже, оскільки основну позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (969005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення та дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 639 від 22 серпня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у перерахунку пенсії за віком із зарахуванням для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 02.03.2009, з 04.03.2009 по 10.09.2009, з 13.09.2009 по 31.01.2013, з 03.02.2013 по 17.04.2014, з 20.04.2014 по 16.04.2019, з 18.04.2019 по 14.06.2019, з 16.06.2019 по 01.07.2019, з 03.07.2019 по 17.09.2019, з 19.09.2019 по 17.04.2020, з 19.04.2020 по 24.04.2020, з 26.04.2020 по 12.07.2022, з 14.07.2022 по 03.03.2023, з 05.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 17.03.2023, з 19.03.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 29.02.2024;
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 50823-36044/В-01/8-0400/24 від 12 вересня 2024 року, щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.12.1993 по 10.12.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: з 01 серпня 2024 року зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 02.03.2009, з 04.03.2009 по 10.09.2009, з 13.09.2009 по 31.01.2013, з 03.02.2013 по 17.04.2014, з 20.04.2014 по 16.04.2019, з 18.04.2019 по 14.06.2019, з 16.06.2019 по 01.07.2019, з 03.07.2019 по 17.09.2019, з 19.09.2019 по 17.04.2020, з 19.04.2020 по 24.04.2020, з 26.04.2020 по 12.07.2022, з 14.07.2022 по 03.03.2023, з 05.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 17.03.2023, з 19.03.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 29.02.2024; з 01 серпня 2024 року зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14.12.1993 по 10.12.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: з 01 серпня 2024 року перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком із врахуванням періодів роботи, зарахованих цим рішенням та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (969005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук