03 лютого 2025 рокуСправа №160/29041/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2024 року №046350017310 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 наступні періоди роботи у ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 16.01.1998 року по 27.04.1998 учень електрослюсаря поверхні, з 28.12.1999 року по 28.05.2001 року та 29.05.2006 року по 10.11.2006 року електрослюсар поверхні 3 розряду , з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту № 1.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 16.09.2024 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 16.09.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №046350017310 від 25.09.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці становить 27 років 11 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 06 років 08 місяців 01 день. Відповідачем-2 не було зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 16.01.1998 по 27.04.1998, з 28.12.1999 по 28.05.2001, з 29.05.2006 по 10.11.2006, та з 01.01.2017 по 31.07.2018. Позивач категорично не погоджується з таким розрахунком відповідача та з рішенням від 25.09.2024, та вказує, що відповідачем-2 безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, де Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Крім того, не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 спірних періодів роботи вважає цілком безпідставним, оскільки вони належним чином підтверджені записами в трудовій книжці. За таких обставин, зважаючи на досягнення пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/29041/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 ; розрахунок страхового стажу, в тому числі пільгового, станом на дату звернення за призначенням пенсії (16.09.2024).
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з наступних підстав. 16.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2024 №046350017310 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), страховий стаж позивача становить 27 роки 11 місяців 22 днів. Пільговий стаж за списком №2 - 06 років 08 місяців 01 день. Станом на 11.10.2017 позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла повних 43 років та не досягла пенсійного віку, встановленого абз. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (50 років). На час звернення за призначенням пенсії 16.09.2024 позивач досягла повних 50 років та не досягла пенсійного віку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (55 роки). З огляду на зазначене, позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умовах при досягненні 55 років та наявності необхідного страхового стажу. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи, відповідно до довідки від 11.09.2024 №14/6-2302, а саме: період роботи з 16.01.1998 по 27.04.1998 - учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з одночасним індивідуальним навчанням на цій дільниці, оскільки посада учня електрослюсаря не передбачена, як посада, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; періоди роботи з 28.12.1999 по 28.05.2001 та з 29.05.2006 по 10.11.2006 на посаді електрослюсаря (слюсаря) з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту, оскільки наявні перерви в атестації робочих місць за зазначені періоди. Відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу №14/6-2302 від 11.09.2024 виданої ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивач працювала з 16.01.1998 по 10.11.2006, з 16.01.1998 по 27.04.1998 та з 28.05.2001 та з 29.05.2006 - учень електрослюсаря поверхні з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні шахти, з 16.01.2003 по 10.11.2006 - електрослюсар черговий та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем та на поверхні шахти. Атестація робочих місць на підприємстві проводилась згідно наказів №134 від 05.05.1998, №467 від 29.05.2001, розпорядження №9 від 16.01.1998 та листа №003/07- 1-170 від 17.07.2007. Термін дії атестації, затвердженої наказом №134 від 05.05.1998 (5 років) закінчився 04.05.2002 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом №467 від 29.05.2001 був продовжений Листом № 003/27-1-170 від 17.07.2007 до 10.11.2006. Перерва в проведені атестації становить період з 28.12.1999 по 28.05.2001 та з 29.05.2006 по 10.11.2006. Враховуючи зазначене, відповідач-1 не мав законних підстав для зарахування періоду роботи позивача до пільгового стажу за Списком №2, в проміжок часу коли на підприємстві виникла перерва в проведені атестації робочих місць. Крім того, за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року (електрослюсар черговий та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту № 1) позивачем не надано уточнюючих довідок. За доданими документами до страхового стажу, згідно трудової книжки від 01.03.1993 НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 10.04.1993 по 16.01.1998, оскільки відсутні дані про реорганізацію АП фірма «Стиль» в КП «Стиль». За таких обставин, вважає, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.
До відзиву відповідачем-1 долучено копію пенсійної справи позивача.
Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне. Позивач 16.09.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №7459 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Згідно наданих матеріалів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 22 дні, у тому числі стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 становить 06 років 08 місяців 01 день. До страхового стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.03.1993 не зараховано період роботи з 10.04.1993 по 16.01.1998, оскільки відсутні дані про реорганізацію АП фірма «Стиль» в КП «Стиль». Довідка про реорганізацію підприємства позивачем не надавалась. До пільгового стажу позивача за Списком №2 відповідно до довідки від 11.09.2024 №14/6-2302, виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», не зараховано: період роботи з 16.01.1998 по 27.04.1998 за професією учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з одночасним індивідуальним навчанням на цій дільниці, оскільки посада учня електрослюсаря не передбачена, як така, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; періоди роботи з 28.12.1999 по 28.05.2001, з 29.05.2006 по 10.11.2006 на посаді електрослюсаря (слюсаря) з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту, оскільки наявні перерви в атестації робочих місць за вищезазначені періоди. При цьому, вік позивача на дату звернення становить 50 років. Оскільки позивачем не було досягнуто 50-річного віку станом на 11.10.2017, відповідно умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на викладене, відповідачем-2 прийнято рішення від 25.09.2024 №046350017310 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку - 55 років.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзиви не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_3 , виданого 04.04.2019, орган, що видав 1237; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
16.09.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №23 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 16.09.2024 за вх.№7459 позивачем до заяви долучено копії наступних документів: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ID-картка, диплом про навчання, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №1416-2302, документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій, №289 та №467, документи про місце проживання (реєстрації) особи, інший документ (КПР) від 16.09.2024, свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові, свідоцтво про шлюб, трудова книжка, свідоцтво про народження дитини.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2024 №046350017310 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Означене рішення від 25.09.2024 №046350017310 обґрунтоване наступним.
Вік заявниці 50 років 7 місяців. Страховий стаж особи становить 27 років 11 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком №2 складає - 6 років 8 місяців 1 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу згідно з трудової книжки від 01.03.1993 НОМЕР_2 не зараховано період роботи з 10.04.1993 по 16.01.1998 - оскільки відсутні дані про реорганізацію АП фірма «Стиль» в КП «Стиль». До пільгового стажу роботи за Списком 2 згідно з довідки від 11.09.2024 №14/6-2302 не зараховано: ??період роботи з 16.01.1998 по 27.04.1998 за професією учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з одночасним індивідуальним навчанням на цій дільниці, оскільки посада учня електрослюсаря не передбачена, як посада, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; ??періоди роботи з 28.12.1999 по 28.05.2001 та з 29.05.2006 по 10.11.2006 на посаді електрослюсаря (слюсаря) з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту, оскільки наявні перерви в атестації робочих місць за зазначені періоди.
Висновок: у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 відмовити, оскільки заявниця не досягла настання пенсійного віку 55 років.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС:046350017310 страховий стаж позивача станом на дату звернення 16.09.2024 становить 27 років 11 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 06 років 08 місяців 01 день, до пільгового стажу зараховано наступні періоди:
з 28.04.1998 по 27.12.1999 - Список №2 - 01 рік 08 місяців 0 днів;
з 29.05.2001 по 31.12.2003 - Список №2 - 02 роки 07 місяців 03 дні;
з 01.01.2004 по 25.12.2005 - Список №2 - 2 роки 0 місяців 0 днів;
з 26.12.2005 по 28.05.2006 - Список №2 - 0 років 06 місяців 0 днів.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, а також з не зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 16.01.1998 по 27.04.1998, з 28.12.1999 по 28.05.2001, з 29.05.2006 по 10.11.2006, та з 01.01.2017 по 31.07.2018, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
«Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність».
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII, визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З огляду на викладене, враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
За таких обставин, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності рішення від 25.09.2024 №046350017310 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, прийнятого за результатами розгляду її заяви від 16.09.2024.
Фактичною підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 стали висновки відповідача-2, що викладені в оспорюваному рішенням, про відсутність пенсійного віку 55 років на дату звернення.
Щодо висновків відповідача-2 про відсутність пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача із заявою про призначенням пенсії від 16.09.2024 вона досягла 50-річного віку.
Тобто, на час звернення із заявою про призначенням пенсії позивач досягла 50-річного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов'язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач з 28.04.1998 працювала на посаді за Списком №2 (розрахунок страхового стажу на дату звернення 16.09.2024), відтак мала легітимні очікування щодо настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення пенсійного віку, відповідач-2 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.09.2024 №046350017310 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків відповідача-2 про відсутність правових підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів трудової діяльності позивача з 16.01.1998 по 27.04.1998, з 28.12.1999 по 28.05.2001, з 29.05.2006 по 10.11.2006, та з 01.01.2017 по 31.07.2018, суд зазначає наступне.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.03.1993, позивач у спірні періоди працювала на наступних посадах та у таких підприємствах:
з 16.01.1998 по 27.04.1998 - учнем електрослюсаря на поверхні у ВАТ «Шахта «Павлоградська» (записи №6-№7);
з 28.04.1998 по 31.12.2012 - електрослюсарем на поверхні 3 розряду ДВАТ «Шахта «Павлоградська» (записи №7-№8);
з 01.01.2013 по 31.12.2021 - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на дільницю шахтного транспорту №1 ВСП «Шахтоуправління «Павлоградське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (записи №12-14); за результатами атестації професія електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування відноситься до Списку №2, що надає право на пільгове пенсійне забезпечення (розпорядження №194 від 21.01.2013).
Трудова книжка також містить відомості про реорганізацію Шахти «Павлоградська».
Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери розпоряджень (наказів) про прийняття на посаду, переведення, про атестацію робочого місця електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування за Списком №2 для поширення пільг пенсійного забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із трудовою книжкою до заяви про призначення пенсії надавалась довідка Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній №14/6-2302 від 11.09.2024.
Згідно з довідкою №14/6-2302 від 11.09.2024, позивач працювала повний робочий день у ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПАВЛОГРАДСЬКЕ» (ш. «Павлоградська») ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за наступними професіями (посадами):
за період з 16.01.1998 р. по 27.04.1998 р., виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля з повним робочим днем на поверхні шахти, прийнята по професії учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з одночасним індивідуальним навчанням по цій професії. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах, передбачених ч.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та передбачених Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 2010100а - 19931 постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р.; за період з 16.01.1998 р. по 27.04.1998 р. - 0 років 3 місяці 12 днів;
за період 28.04.1998 р. по 15.01.2003 р., виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля з повним робочим днем на поверхні шахти, професія, посада - електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах, передбачених ч.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та передбачених Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 2010100а - 19931 постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р.; за період з 28.04.1998 р. по 15.01.2003 р. - 4 роки 8 місяців 18 днів;
за період з 16.01.2003 р. по 10.11.2006 р. виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля з повним робочим днем на поверхні шахти, професія, посада - електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах, передбачених ч.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та передбачених Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1.а постанова Кабінету Міністрів України №36 от 16.01.2003 р.; за період з 16.01.2003 р. по 10.11.2006 р. - 3 роки 9 місяців 25 днів.
Вказана довідка видана на підставі особистої картки форми Т2, наказів по підприємству, особистих рахунків про заробітну плату «Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника» і табелів виходів.
В довідці також зазначено, що дані професії підтверджені результатами атестацій робочих місць: наказ №289 від 28.12.1994р. (атестація проведена вперше), лист №15/2741 від 12.10.2007р. про подовження терміну дії наказу №289 від 28.12.1994р., на півтора року (з 28.12.1999 по 29.05.2001 р.), наказ №467 від 29.05.2001 р., лист №003/07-1-170 від 17.07.2007 р. про подовження терміну дії наказу №467 від 29.05.2001р., на шість місяців (з 29.05.2006 по 10.11.2006 р).
Отже, довідка №14/6-2302 від 11.09.2024 містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця), а також містить підписи уповноважених осіб ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» (головного виконавчого директора, головного бухгалтера та головного фахівця з адміністрування персоналу), печатку підприємства та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд також зазначає, що професія (посада), на якій позивач працювала у спірний період, передбачена Списком 2, затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 (розділ І підрозділ 1, пункт а позиція 2010100а-19931), Списком №2, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 (розділ І, підрозділ 1, пункт а позиція 1.1.а).
Крім того, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 00178353), у періоді з січня 2017 року по липень 2018 року включно звітувало перед Пенсійним фондом України та перераховувало страхові внески за позивача. Також, вказаний страхувальник звітував про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗПЗ013Б1.
Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:
- код підстав для обліку спецстажу за ЗПЗ013Б1- це код для застрахованих осіб, які є працівниками, зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, при поданні звітів страхувальником (код ЄДРПОУ 00178353) вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013Б1, як працівнику по Списку №2, що цілком узгоджується з відомостями в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній №14/6-2302 від 11.09.2024 та відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в частині спірного періоду, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день у період з 16.01.1998 по 27.04.1998, з 28.12.1999 по 28.05.2001, з 29.05.2006 по 10.11.2006 та з 01.01.2017 по 31.07.2018 за професією (посадою), що передбачена Списком №2.
Зауваження відповідачів про наявність перерви між атестаціями не приймаються судом, оскільки обов'язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств, тож на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Суд вважає за необхідне зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Так, за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
У спірному випадку, у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», №14/6-2302 від 11.09.2024 міститься інформація про атестацію робочого місця позивача.
Несвоєчасність проведення чергової атестації не є підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів її роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
При цьому, відповідачем-2 не спростовано тої обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов'язків з моменту первинної атестації до наступної атестації не відбувалось.
Зауваження відповідачів про те, що посада учня електрослюсаря не передбачена, як посада, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не приймаються судом, оскільки уточнюючою довідкою роботодавця №14/6-2302 від 11.09.2024 підтверджено роботу позивача у період з 16.01.1998 по 27.04.1998 в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля з повним робочим днем на поверхні шахти за професією «учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на дільниці шахтного транспорту з одночасним індивідуальним навчанням по цій професії», а також те, що дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів її роботи до пільгового стажу за Списком №2, відповідач-2 діяв протиправно, тому з метою ефективного захисту суд вважає необхідним відновити порушені права шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 вказаних періодів її роботи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити, нарахувати і виплатити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у вигляді рішення від 25.09.2024, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зобов'язано відповідача-2 зарахувати такі періоди роботи до пільгового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 16.09.2024 про призначення пенсії досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги в частині зобов'язання «нарахувати і виплатити пенсію» не підлягають задоволенню, оскільки заявлені на майбутнє. Позаяк, на час розгляду справи питання про призначення пенсії позивачу не вирішено. Водночас, судовому захисту підлягають лише реально порушені права. Захист не порушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушено права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3) від 25.09.2024 №046350017310 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди її роботи з 16.01.1998 по 27.04.1998, з 28.12.1999 по 28.05.2001, з 29.05.2006 по 10.11.2006 та з 01.01.2017 по 31.07.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 16.09.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова