22 липня 2024 рокуСправа №160/12580/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо не вірного нарахування та виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 08.11.2022 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 року по 08.11.2022 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік, відповідно статті 5 постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року. Отже, відповідно до пункту 4 Постанови №704, починаючи з 29.01.2020 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року. Відповідач протиправно нараховував та виплачував посадовий оклад та оклад за військовим званням. Оскільки всі інші складові грошового забезпечення визначаються в процентному співвідношенні до посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто всі інші нарахування є похідними від них. На підставі вище викладеного слід дійти висновку, що за період із 29.01.2020 року по 08.11.2022 року, протиправно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення з порушенням відповідних норм та розмірів. Разом з тим, позивач вказав, так як відповідачем невірно нараховувалось грошове забезпечення, тому невірно була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік відповідно та грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та 2021 рік. Окрім того, в 2023 року матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань взагалі не виплачувалася, що є порушенням статті 5 постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.
Ухвалою від 20.05.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12580/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.05.2024 року відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на порушення строків звернення до суду.
Відповідач протягом встановленого судом строку не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
У відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.12.2016 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій п. 19 ч. 6.
Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №226 від 08.11.2022 року старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , головного сержанта-командира бойової машини 3 парашутно-десантного взводу 4 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону, призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.09.2022 року №445-РС на посаду командира відділення групи спеціального призначення роти спеціального призначення тактичної групи військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду здав 08.11.2022 року.
З 08.11.2022 року виключити із списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення з 08.11.2022 року, з продовольчого забезпечення за нормою №1 (каталог) з 09.11.2022 року та видати належні атестати і направити для подальшого проходження служби до АДРЕСА_1 .
Вислуга років у Збройних Силах па день виключення зі списків частини становить: календарна 7 років 0 місяців, пільгова 15 років 4 місяці.
Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана в кількості 25 (двадцять п'ять) діб з 12 квітня по 06 травня 2021 року (з них дві доби святкові 01 травня. 02 травня 2021 року). Залишок 7 діб.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
Грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік не виплачувала.
Відпустка за сімейними обставинами за 2022 рік зі збереженням грошового забезпечення не надавалась.
За період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 додаткові відпустки, як учаснику бойових дій не надавалися.
Матеріальна допомога за 2022 рік для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних - Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 не виплачувалась.
Па підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 преміювати в повному обсязі за період з 01 жовтня по 08 листопада 2022 року.
На підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 виплатити грошову надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87.7 % від посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 жовтня по 08 листопада 2022 року.
На підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 виплатити надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01 жовтня по 08 листопада 2022 року.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою Уряду №217 від 07.03.2022 року виплатити додаткову винагороду під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) призначених рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України в розмірі 100000 гривень на місяць: за період з 01 жовтня по 20 жовтня 2022 року та в розмірі 30000 гривень па місяць: за період з 21 жовтня по 08 листопада 2022 року.
За період служби у військовій частині НОМЕР_4 з 01 січня по 08 листопада 2022 року старший сержант ОСОБА_1 здійснив 0 (нуль) стрибків з парашутом та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10 червня 2019 року №307 не має права на пільгове обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах- один календарний місяць служби за півтора місяця за вказаний період.
Службовим або постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений.
Підстава: витяг з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №445-РС від 29.09.2022 року, рапорт старшого сержанта ОСОБА_1 про здачу справ та посади (вх. №1135/12 від 08.11.2022 року).
У матеріалах справим також наявна заява позивача від 15.03.2024 року, адресована військовій частині НОМЕР_1 , відповідь на яку у матеріалах справи відсутня. Наданий фіскальний чек від 22.03.2024 року.
Тож, позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невірного нарахування грошового забезпечення за спірні періоди, а також невірно нарахованих та виплачених грошових допомог на оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та 2021 рік. При цьому позивач наголосив, що в 2023 році матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань взагалі не виплачувалася, що є порушенням статті 5 постанови кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо вимог перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 08.11.2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011) передбачено: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011 встановлено: до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правилами частини четвертої статті 9 Закону №2011 обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
За змістом Постанови №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.
Отже, зміни до пункту 4 постанови №704, внесені пунктом 6 постанови №103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.
Таким чином відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Отже, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова №704 року є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Тобто, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 рік.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22.
Звідси слідує, що 29.01.2020 року настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020 рік, 01.01.2021 рік, 01.01.2022 рік, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 рік.
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 року у справі №400/6214/21.
Відповідач, у свою чергу не скористався правом на подання відзиву, клопотань про продовження строку для його подання до суду не надано.
Так, у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Зважаючи на вище наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних у цій частині.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відтак, вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві додаткові види грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та 2021 рік), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року також підлягають задоволенню.
Позовні вимоги, що стосуються перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, то суд вказує, що вони не підлягають задоволенню, оскільки згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №226 від 08.11.2022 року грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік та матеріальна допомога за 2022 рік для вирішення соціально-побутових питань не виплачувались.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік суд вказує, що оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 №226 від 08.11.2022 року ОСОБА_1 , вважається таким, що справи та посаду здав 08.11.2022 року та з 08.11.2022 року виключений із списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення з 08.11.2022 року, то такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення ст. 122 КАС не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У той же час, статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Так, відповідно до частин 1 та 2 даної норми, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов'язує перебіг трьохмісячного строку для звернення з позовом до суду.
Як свідчать матеріали справи, такого повідомлення позивач не отримував.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відлік тримісячного строку звернення до суду для позивача не розпочинався.
А відтак слід констатувати, що строк звернення до адміністративного суду в даному випадку не пропущено.
Тому в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду необхідно відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо не вірного нарахування та виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 08.11.2022 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 року по 08.11.2022 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко