28 січня 2025 рокуСправа №160/31927/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/31927/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), до відповідача-2: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
02 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державна судова адміністрація України, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 до 30.11.2024 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 до 30.11.2024 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн;
- визнати протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.09.2024 до 30.11.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 01.09.2024 до 30.11.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо виплати позивачу суддівської винагороди в період з 01.09.2024 року по 30.11.2024 року в повному обсязі. Зазначає, що в спірний період їй було виплачено суддівську винагороду в меншому розмірі. Так, для обчислення розміру такої винагороди мав використовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, оскільки таке обчислення не передбачено законодавством та порушує права позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/31927/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31927/24, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24 грудня 2024 року.
09 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд справи без участі позивача, яка надійшла від нього в підсистемі «Електронний Суд».
12 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що в спірний період часу закон України про державний бюджет містив положення про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відповідні положення неконституційними не визнавалися, а тому були застосовані до позивача. Також вказує, що його кошторис на 2024 рік, затверджений відповідачем-2, містив видатки на виплату суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, в свою чергу відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Відповідно, відповідач-1 не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду понад виділені для цього бюджетні асигнування, в т.ч. не міг самостійно надавати правову оцінку відповідним правовим актам. Також просив розгляд справи проводити за відсутності його представника. Разом з відзивом надано витребувані судом докази.
Підготовче судове засідання призначене на 24 грудня 2024 року відкладено на 14 січня 2025 року, у зв'язку із ненадходження відзиву від представника відповідача-2.
24 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Проти позову заперечує в повному обсязі та висловлює заперечення проти позову, тотожні доводам відповідача-1. Просить розглядати справу без його участі.
25 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву, яка надійшла від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 просить розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення третіх осіб у справі №160/31927/24 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 січня 2025 року.
В судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв'язку з чим та враховуючи подання сторонами заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд на місці ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Указом Президента України про призначення суддів від 05.08.2020 року №312/2020 позивача призначено у місцевий загальний суд на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Наказом Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 року №161-К позивача зараховано до штату цього суду.
Наказом Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 року позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років.
Згідно наданої відповідачем-1 довідки про розмір суддівської винагороди позивача за період з 01.09.2024 року по 30.11.2024 року від 12.12.2024 року №Б-С-1584 при обчисленні розміру суддівської винагороди позивача використано, зокрема, розрахункову величину прожиткового мінімуму - 2102,00 грн.
Згідно штатного розпису Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області на 2024 рік посадовий оклад судді обчислено як 63060,00 грн.
Кошторис відповідача-1 затверджено відповідачем-2 на 2024 рік із розміром суддівської винагороди 408674400,00 грн.
Також в наявності план асигнувань відповідачу-1 на 2024 рік, план спеціального фонду бюджету. Разом з цим відповідачем надано інформацію про стан фінансування, нарахування та кредиторської заборгованості за кошторисними призначеннями по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2024 року від 11.12.2024 року №6200/24.
Вважаючи протиправним нарахування суддівської винагороди в неналежному розмірі, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено розмір суддівської винагороди.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX у ст. 7 встановив на 2024 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Застосовуючи вищевказані нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд зазначає, що відповідачі не заперечували факт обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, натомість обґрунтовували правомірність саме такого способу обчислення суддівської винагороди, у відзивах відповідачі безпосередньо зазначили, що в спірний період видатки на суддівську винагороду були передбачені виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.
Щодо правомірності обчислення суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.
Суд зазначає, що подібні спори є поширеними, а судова практика Верховного Суду щодо їх розгляду - сформованою та сталою, про що зазначив сам Верховний Суд у постанові від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів
Закони України про державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, була неправомірною.
Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а, від 18.10.2023 року у справі №400/12428/21, від 17.10.2023 року у справі №280/117/22.
Отже, відповідачі діяли протиправно, обчислюючи розмір посадового окладу позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, в зв'язку з чим позивач в спірний період часу отримувала суддівську винагороду не в повному обсязі.
Щодо ефективного способу захисту прав.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність з'ясовувати також участь Державної судової адміністрації України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди.
В ході судового розгляду цієї справи судом досліджено участь відповідача-2 у застосуванні неналежного розміру прожиткового мінімуму при обчисленні розміру посадового окладу позивача та встановлено, що відповідач-2 в спірний період безпосередньо затверджував кошториси, плани спеціального фонду та плани асигнувань відповідача-1, а тому своєю протиправною поведінкою в цій частині, спільно з відповідачем-1, допустив порушення прав позивача.
Судом враховано правозастосування Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), до відповідача-2: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо встановлення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетних асигнувань для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2024 року по 30 листопада 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2024 року по 30 листопада 2024 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01 вересня 2024 року по 30 листопада 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01 вересня 2024 року по 30 листопада 2024 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко