17 січня 2025 рокуСправа №160/30162/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладені у повідомленні від 14.10.2024 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за його заявою від 08.10.2024 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, про те що він є військовозобов'язаним та згідно з абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 08.10.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» долучивши всі необхідні документи до заяви. 30.10.2024 року позивач отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким було відмовлено у наданні відстрочки. Позивач не погодився з такими діями відповідача, тому, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача - 19.11.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
Правом подання відзиву відповідач не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, номер паспорта/ID картки № НОМЕР_1 , орган, що видав №1229, дата видачі 20.09.2024 року.
Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» від 05.11.2024 року, ОСОБА_1 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також згідно висновку ВЛК від 13.05.2024 року, є придатним до військової служби за станом здоров'я та вказано, що «дані уточнено вчасно», а саме 21.05.2024 року.
08 жовтня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
14 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 листом №17759 повідомив позивача про те, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 13.05.2024 року. Відповідно до пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, військовозобов'язаний особисто подає на ім'я голови комісії РТЦК та СП заяву встановленого зразку та пакет документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідачем також зазначено про те, що військовозобов'язаний має перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних за місцем свого проживання. Рекомендовано звернутися до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 і стати на військовий облік військовозобов'язаних, та в подальшому подати заяву разом з пакетом документів до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з приводу надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 5 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», визначено, що особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 3 статті 1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2263-ІХ.
Указ Президента України від 24.02.2022р. №65/2022 "Про загальну мобілізацію" був затверджений Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ і з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2264-ІХ.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
За змістом ч.5 ст.22 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч.13 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, а також військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено випадки за яких військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції чинній на момент спірних правовідносин - 07.09.2024) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Тобто, саме під час мобілізації військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу, зокрема, чоловіки, які є здобувачами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.10.2024, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.
За результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову по мобілізації відмовлено в наданні відстрочки.
Разом із тим, відмовляючи у відстрочці, позивачу було рекомендовано для її отримання звернутися до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 і стати на військовий облік військовозобов'язаних та в подальшому подати заяву, разом з пакетом документів, до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з приводу надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовані статтею 37 №2232-XII.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Отже, необхідною умовою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є - перебування особи на військовому обліку як військовозобов'язаної.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі- Порядок № 1487).
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно з пп. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, віськовозобов'язаним та резервістам;
- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Судом встановлено, що згідно оновлених даних із застосунку «Резерв +», адресою проживання позивача, зазначено: с. Бурлацьке, Криворізький район, Дніпропетровської області, проте матеріалами справи не підтверджено того, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , до якого позивач звернувся із заявою про надання відстрочки.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, позивачу спочатку необхідно вирішити питання щодо місця перебування на військовому обліку за задекларованою адресою, а потім звертатися із заявою про надання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем перебування на військовому обліку.
З огляду на вказане, суд не вбачає протиправності дій відповідача у спірних відносинах.
За відсутності ознак протиправності дій відповідача в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відсутні й підстави для зобов'язання відповідача здійснити розгляд такої заяви.
Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Суд також зазначає, що частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи позивачем не було наведено належними доказами протиправності прийнятого відповідачем рішення у відмові в наданні відстрочки, у зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева