13 січня 2025 рокуСправа №160/29538/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вих. № Ш-609/6/1201-24/1201.4.3/9721-24 від 16.07.2024 р. у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку;
-зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв'язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку без надання згоди на обробку персональних даних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що по досягненні шістнадцятирічного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулась до відділу №4 у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою від 17.07.2024 та 16.07.2024 року з аналогічною заявою до Головного управління ДМСУ в Дніпропетровській області з проханням оформити і видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII без згоди на обробку своїх персональних даних. Листом від 16.07.2024 р. № Ш-609/6/1201-24/1201.4.3/9721-24 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відмовило у наданні такого паспорта, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
27.11.2024 року від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу роз'яснено, що паспорт громадянина України з 01.11.2016 року виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Також зазначено, що звернення позивача не є заявою про надання адміністративних послуг, а відповідно лист-відповідь не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
17.07.2024 року позивачка в інтересах неповнолітнього сина звернулась до відділу №4 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою в дозвільній формі в якій просила оформити і видати її сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII без згоди на обробку своїх персональних даних.
Разом із заявою до міграційного органу було подано: дві фотокартки розміром 3,5х4,4 для оформлення бланку паспорту; копію свідоцтва про народження; копію паспорту одного з батьків.
Листом від 08.07.2024 р. № Ш-31/6/1217-24/1217/10762-24 Відділ № 4 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_3 в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки з посиланням на те, що Порядок оформлення, і видачі паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Зазначеною постановою затверджені, зокрема зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта. Кабінетом Міністрів України постановою від 03.04.2019 року № 398 були внесені зміни до п. 3 постанови № 302, згідно з якими Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
16.07.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з аналогічною заявою в дозвільній формі в якій просила оформити і видати її сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII без згоди на обробку своїх персональних даних.
Разом із заявою до міграційного органу було подано: дві фотокартки розміром 3,5х4,4 для оформлення бланку паспорту; копію свідоцтва про народження; копію паспорту одного з батьків.
Листом від 16.07.2024 р. № Ш-609/6/1201-24/1201.4.3/9721-24 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомило позивачку про відсутність підстав для видачі її сину - ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки з посиланням на те, що Порядок оформлення, і видачі паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Зазначеною постановою затверджені, зокрема зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта. Кабінетом Міністрів України постановою від 03.04.2019 року № 398 були внесені зміни до п. 3 постанови № 302, згідно з якими Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Статтею 32 Конституції України закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наведені правові норми є чинними, а тому підлягають застосуванню.
20 листопада 2012 року прийнято Закон України №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон - №5492-VI).
Статтею 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1статті 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
За змістом статті 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частиною 3 статті 13 та частиною 4 статті 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №5492-VI).
Відповідно до частини 2статті 21 Закону № 5492-VI (в редакції Закону України від 14.07.2016 року №1474-VIII), кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Як встановлено судом, бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
За приписами частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято остаточну постанову в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичних осіб до територіального органу Державної міграційної служби України, в якій виокремлено ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
З огляду на викладене, адміністративна справа №160/9594/19 відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Оскільки справа № 160/29538/24 є типовою, суд при вирішенні справи відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені наступні правові висновки.
Норми Закону №5492-VIна відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За викладеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-XII.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі, суд погоджується із доводами позивачів.
Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач, відмовляючи позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503 XII, взагалі не вказав причину відмови з посиланням на норми діючого законодавства, а лише зазначив про відсутність рішення суду на підставі якого паспорт неповнолітній особі може бути оформлено та видано, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо розгляду заяви у видачі паспорту громадянина України.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність своїх дій, у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_3 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ та зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, без надання згоди на обробку персональних даних, підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до положень п.14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні ді - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вих. № Ш-609/6/1201-24/1201.4.3/9721-24 від 16.07.2024 р. у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв'язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку без надання згоди на обробку персональних даних.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева