Справа № 991/2930/19
Провадження №11-кп/991/62/25
Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1
(про продовження строку дії обов?язків)
04 лютого 2025 року місто Київ
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 за участю:секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні за №52017000000000669 від 30 липня 2019 року клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року на обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Умань Черкаської області, громадянина України, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1 , освіта вища, пенсіонера, на час інкримінованого злочину - президент Національної академії аграрних наук України та член президії Національної академії аграрних наук України, вдівця,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
Вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №52017000000000669 від 30 липня 2019 року, у тому числі ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК та ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати 2 роки посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та з конфіскацією 1/2 належного йому майна, вирішено питання початку строку відбування основного та додаткового покарання.
Також вирішено питання щодо застосування спеціальної конфіскації, речових доказів і документів та відшкодування процесуальних витрат та цивільного позову.
Крім того, вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, вирішено питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 : до набрання вироком законної сили йому обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, строком до 13 лютого 2025 року включно: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; не відлучатися за межі Вінницької області без дозволу прокурора або суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
28 січня 2025 року та 31 січня 2025 року прокурор подав клопотання про продовження строку дії обов'язків, у якому, з урахування зміненого клопотання, просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили строк дії обов'язків, покладених на нього вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року. Клопотання мотивоване тим, що на даний час продовжує існувати ризик, визначений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який існував при обранні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. На думку прокурора ризик переховування ОСОБА_5 від суду обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом за вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року у виді позбавлення волі. Так, розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов'язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений може переховуватися від суду, як на території України, так і за її межами, не виключена можливість перетину ним кордону нелегально. Обвинувачений ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 22 червня 2017 року, а також досяг віку, який надає право в умовах воєнного стану без обмежень перетинати державний кордон України. ОСОБА_5 тривалий час працював у структурі Національної академії аграрних наук України, крім того у період з 04 квітня 2013 року по 07 серпня 2014 року працював на посаді президента Академії, а тому має широке коло знайомих, у тому числі й серед службових осіб різних правоохоронних органів, та має реальні можливості покинути територію України. Про обґрунтованість вказаного ризику свідчить, у тому числі майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 . Підставою для продовження строку дії обов'язків до набрання вироком законної сили зазначає об'єктивну неможливість розпочати апеляційний розгляд справи, у зв'язку з наявністю обставин, передбачених ч.1 ст.399 КПК України. Крім того, продовження строку дії обов'язків до набрання вироком законної сили відповідає вимогам, які передбачені п.2 ч.4 ст.374 КПК України.
04 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , у яких він проситьвідмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. На його думку, клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно суперечать вимогам КПК України, у тому числі відсутні підстави для продовження строку дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків. Прокурором не доведено підстав, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. Просить врахувати, що ОСОБА_5 11 квітня 2022 року добровільно звернувся, у порядку ч.5 ст.616 КПК України, з клопотанням про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з метою використання для цілей оборони України просив перерахувати грошові кошти у розмірі 576 300 грн на спеціальний рахунок НБУ, в результаті чого постановлено відповідне судове рішення. ОСОБА_5 жодного разу не порушив прав та обов'язків обвинуваченого, з'являвся на всі виклики суду. Таких намірів не має, оскільки бажає справедливого судового розгляду та доведення перед судом апеляційної інстанції своєї позиції про невинуватість. Прокурором не доведено ризику ймовірної неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 як у термін дії запобіжного заходу, так і на подальшій стадії апеляційного розгляду кримінального провадження. Відсутні підстави для задоволення змін до клопотання прокурора у розумінні ч.2 ст.185 КПК України, оскільки прокурору не стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, саме після подання первісного клопотання. Продовження до набрання вироком законної сили строк дії обов'язків суперечить нормі ч.7 ст.194 КПК України, де передбачено, що обов'язки, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк (два місяці) може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали заперечення захисника ОСОБА_6 . Додатково пояснили, що судом письмово під розпис покладені на обвинуваченого обов'язки при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання згідно ч.2 ст.179 КПК України не повідомлялись, так як він приймав участь у режимі відеоконференцзв'язку.
Захисник ОСОБА_7 у судове засідння не з'явився, обвинувачений пояснив, що захисник ОСОБА_7 не буде здійснювати захист його інтересів під час апеляційного розгляду та просив розгляд проводити за його відсутності.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, суддя-доповідач доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, підлягає задоволенню з таких підстав.
Чинний КПК України не визначає порядок дій судді-доповідача у разі звернення сторони обвинувачення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку дії обов'язків, у випадку, коли питання про прийняття апеляційних скарг судом апеляційної інстанції, у порядку ст.398 КПК України не вирішено, а тому суддя-доповідач враховує вимоги ч.1 ст.405 КПК України з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 виконані.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно вплинути на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому особа обвинувачується.
Вичерпний перелік обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначено ст.178 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Згідно з абзацом дванадцятим п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
ЄСПЛ у справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11) від 04 червня 2015 року зазначив: «...підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити». Таким чином, враховуючи зміст даного рішення у взаємозв'язку з вимогами національного законодавства, встановлення строку дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили спрямоване на забезпечення дієвості кримінального провадження як гарантія виконання покарання, призначеного судом, та є законним після ухвалення судом першої інстанції відповідного обвинувального вироку.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема досягнення ним віку, який надає право в умовах воєнного стану на безперешкодний перетин кордону; характер та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується; майновий стан, а також те, що вирок законної сили на час подання клопотання не набрав, суддя-доповідач доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 , який врахований судом першої інстанції при застосуванні до нього найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не зменшився та продовжує існувати.
Таким чином, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , суддя-доповідач вважає необхідним продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на нього вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю та не відлучатися за межі Вінницької області без дозволу прокурора або суду до набрання вироком законної сили чи прийняття іншого судового рішення щодо його обвинувачення по суті апеляційних скарг.
Разом з тим, з інформації, яка надана Державною міграційною службою України про особу ОСОБА_5 від 20 січня 2025 року вбачається, що обвинувачний має один дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 22 червня 2017 року, який 24 грудня 2024 року на виконання вимог вироку суду здав до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (т.137 а.с.94, т.148, а.с.25-26). Враховуючи дані обставини, суддя-доповідач вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язок у вигляді залишення на зберіганні у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
За таких обставин, суддя-доповідач доходить висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.177, 191, 199, 405 КПК України, суддя-доповідач
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на підставі вироку Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили чи прийняття іншого судового рішення щодо його обвинувачення по суті апеляційних скарг, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- носити електронний засіб контролю;
- не відлучатися за межі Вінницької області без дозволу прокурора або суду;
- залишити на зберіганні у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора САП ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач ОСОБА_2