Справа № 991/863/25
Провадження № 1-кс/991/865/25
про повернення скарги
3 лютого 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевірив скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
31.01.2025 до суду надійшла скарга ОСОБА_2 . У ній він указує, що 19.05.2024 ним було подано заяву до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) та Державного бюро розслідувань (далі - ДБР). Приблизно на початку червня 2024 року йому надійшло повідомлення про початок процесуальних дій відповідними (заявленими вище) органами. 19.07.2024 він подав скаргу до Саратського районного суду, за результатами розгляду якої, 04.09.2024 ухвалено рішення. Не погоджуючись з ним, 17.09.2024 ним подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. 16.10.2024 суд ухвалив рішення, яким рішення Саратського суду залишено без змін. А тому, в нього виникла можливість звернутися до Вищого антикорупційного суду. Також, ним подано звернення до Вищої ради правосуддя.
У скарзі він просить, зокрема, визнати дії уповноважених осіб НАБУ та ДБР щодо внесення відомостей до ЄРДР викладених в заяві від 19.05.2024 неправомірними. Зобов'язати уповноважених осіб НАБУ та ДБР внести відомості щодо кримінального правопорушення до ЄРДР, розпочати нове судове та досудове розслідування за підтримки прокурорів САП.
Перевіривши подану скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя доходить висновку, що скаргу слід повернути.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування.
Однією з форм такого контролю є розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора у порядку ст. 303 КПК.
На досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
Згідно з пунктами 2 та 3 частини другої статті 304 КПК скарга повертається, якщо: скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Слідчим суддею установлено, що скарга подана після закінчення строку та відсутні підстави для поновлення такого строку.
Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК скарги на бездіяльність слідчого, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту вчинення бездіяльності.
При обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк (ч. 5 ст. 115 КПК). При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку (ч. 3 ст. 115 КПК). При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні (ч. 7 ст. 115 КПК).
Чинний КПК закріплює наступну процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
У скарзі йдеться про те, що скаржник звернувся з заявою 19.05.2024. З додатків до скарги такі твердження перевірити неможливо, адже скаржник не додав будь-яких доказів на підтвердження факту звернення з такою заявою до відповідних органів.
Якщо брати до уваги дату зазначену самим заявником, то відомості про вказаний у заяві злочин мали б бути внесені до ЄРДР не пізніше 20.05.2024. Першим днем подання скарги було 21.05.2024, а останнім десятим днем -30.05.2024.
До слідчого судді зазначена скарга надійшла 31.01.2025, тобто, через 8 місяців після закінчення указаного строку.
Заявник у скарзі просить поновити строк подачі такої скарги. В обґрунтування цього вказує, щоб суд взяв до уваги його звернення до Вищої ради правосуддя та введений в країні військовий стан і пов'язані з цим події, а саме події викладені в матеріалах адміністративної справи, яка розглядається в Татарбунарському районному суді, а в нього з'явилося час (вікно) для складання та подачі цієї скарги.
Слідчий суддя зважає на те, що стаття 116 КПК передбачає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, а вимоги ст. 117 КПК зобов'язують слідчого суддю поновити за клопотанням заінтересованої особи процесуальний строк, пропущений із поважних причин.
Згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 26.08.2020 у справі № 760/18778/18 «Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником».
Отож, поновити строк на оскарження можливо лише у тому випадку, коли заявник (скаржник) навів достатні підстави (об'єктивно непереборні обставини) поважності причин пропуску такого строку, а також підтвердив їх.
У скарзі не наведено обставин, які б унеможливили своєчасне звернення до суду зі скаргою. Зі скарги незрозуміло, яким чином факт звернення до Вищої ради правосуддя може впливати на перебіг процесуальних строків у даному випадку. Те ж саме стосується розгляду справи в Татарбунарському районному суді. По суті, зі скарги вбачається, що скаржник посилається на те, що в нього просто наразі з'явився вільний час для написання та подання цієї скарги.
За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження бездіяльності уповноважених осіб НАБУ та ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Це є підставою для повернення скарги, що передбачена п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК.
Окрім цього, скарга не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді, що є також підставою для повернення скарги.
Предметна підсудність цього суду визначається статтею 33-1 КПК. Вона встановлює, що ВАКС підсудні кримінальні провадження, зокрема, передбачені в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК.
Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу (примітка до ст. 45 КК України).
У своїй заяві, скаржник, не наводить попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із відповідним зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
У скарзі йдеться про статтю 186 Кримінального кодексу України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Проте, у переліку норм, що визначають предметну підсудність Вищого антикорупційного суду, відсутня ст. 186 КК України.
Отож, зважаючи на викладене, таке провадження не підсудне ВАКС, а слідчий суддя не є уповноваженим здійснювати судовий контроль за бездіяльністю НАБУ та ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР. За встановлених обставин, скаргу слід повернути заявнику на підставі п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК.
Слідчий суддя також звертає увагу скаржника, що Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої інстанції у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.
Неможливо залишити поза увагою і той факт, що до скарги не долучено жодного доказу, який би підтверджував факт звернення особи до НАБУ та ДБР з відповідною заявою. Зокрема не підтверджено її скерування в будь-який із передбачених способів: засобами поштового зв'язку/з використанням електронної пошти/подання особисто, та відповідно факту отримання такої заяви уповноваженими особами НАБУ та ДБР.
Наведене ставить під сумнів той факт, що заявник дійсно звертався із заявою про злочин.
Слідчий суддя доходить висновку, що у даному випадку заявником не доведено факт отримання заяви про злочин правоохоронним органом, після чого в уповноважених осіб виникає обов'язок відреагувати на неї у відповідності до положень КПК.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- у поновленні строку на оскарження відмовити;
- скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, повернути особі, яка її подала;
- копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1