Провадження № 11-кп/821/244/25 Справа № 705/2877/23 Категорія: ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції)
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9
(в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12023250000000080 від 18.02.2023 за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Громи Уманського району Черкаської області, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 14.06.2022 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 407 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 1 рік,
засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 135 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
- ч. 3 ст. 286-1 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 7 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 7 (сім) років.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_7 до відбування 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного ОСОБА_7 покарання зараховано термін його тримання під вартою з 19.02.2023 по дату набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь:
- потерпілої ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн;
- потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн;
- потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн;
- держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 14114 грн 92 коп.
Скасовано арешти накладені ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.02.2023 та від 21.02.2023 на: автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; велосипед «ARDIS».
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 18.02.2023 близько 20 год 30 хв, в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), перебуваючи в стані сп'яніння в наслідок вживання алкогольних напоїв, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 05-3-08/900 від 01.05.2023, керуючи автомобілем «Volkswagen LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись через греблю в с. Ропотуха Уманського району Черкаської області, в напрямку від вулиці Зелена до вулиці Успенська, в порушення вимог - п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, був не уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, в момент виникнення небезпеки для руху, яку останній був об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та в результаті чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_12 , який рухався по греблі в зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_12 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02/49 від 22.03.2023, отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди, а саме: закриту черепно-мозкову травму без ушкодження кісток основи, склепіння та лицевого черепа з крововиливами під м'які та тверді мозкові оболонки з забоєм-розмізченням головного мозку; перелом шийного відділу хребта; закриту тупу травму грудної клітки, перелому акроміального кінця лівої ключиці, множинних двосторонніх переломів ребер, забоїв легень, розриву грудного відділу аорти, крововиливів в переднє та заднє середостіння, двостороннього гематораксу (накопичення крові в плевральній порожнині); закриту тупу травму органів черевної порожнини та заочеревинного простору: розривів селезінки, крововиливів в навколонадниркову жирову клітковину з гемоперитонеумом (накопичення крові в черевній порожнині); закритий перелом кісток верхньої третини лівої гомілки.
Вказані ушкодження утворились у результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах даної дорожньо-транспортної пригоди і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_12 .
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-23/5256-ІТ від 19.05.2023 у дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди у діях водія автомобіля «Volkswagen LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 2.3 б), 12.3. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру не мав.
Він же 18.02.2023 близько 20 год 30 хв, керуючи автомобілем «Volkswagen LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись через греблю в с. Ропотуха, Уманського району Черкаської області, в напрямку від вулиці Зелена до вулиці Успенська здійснивши наїзд на велосипедиста ОСОБА_12 , який рухався по греблі в зустрічному напрямку, чим поставив його в небезпечний для життя стан, не зупинився на місці пригоди для надання допомоги ОСОБА_12 , маючи для цього можливість, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його у небезпеці, зникнувши з місця пригоди.
В апеляційній скарзі представник потерпілих - адвокат ОСОБА_9 порушує питання про скасування вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2024 щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити покарання за: ч. 1 ст. 135 КК України - 3 роки позбавлення волі; ч. 3 ст. 286-1 КК України - 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 9 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначити за сукупністю кримінальних правопорушень 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 9 років. Остаточне покарання ОСОБА_7 призначити за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 у виді 1 року, визначивши до відбування 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 9 років.
Представник ставить під сумнів щире каяття ОСОБА_7 , яке судом визнано обставиною, що пом'якшує покарання та зазначає, що останній дійсно визнав факт вчинення кримінальних правопорушень, однак розкаявся лише на стадії судових дебатів, при цьому не відшкодував потерпілим в будь-якій частині завдану шкоду.
Крім того вказує на те, що судом залишено без уваги те, що обвинувачений раніше вчиняв злочини, на шлях виправлення не став та знов вчинив злочини, які призвели до тяжких наслідків.
На апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_7 подані заперечення, які зводяться до законності вироку суду першої інстанції та безпідставності апеляційних вимог.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явились потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог. При цьому враховується, що судове засідання проводиться за участі представника потерпілих, в тому числі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 .
Крім того в судове засідання не з'явився захисник ОСОБА_13 , який в клопотанні від 28.01.2025 просив апеляційний розгляд проводити без його участі. Таке клопотання підтримано обвинуваченим ОСОБА_7 , який не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності захисника, зазначивши, що свої інтереси буде представляти самостійно.
Заслухавши суддю-доповідача, думки: представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній доводів; прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення заявлених апеляційних вимог; обвинуваченого ОСОБА_7 про законність вироку суду першої інстанції та необгрунтованість апеляційних вимог представника потерпілих; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона до задоволення не належить.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2024 вказаним вимогам відповідає.
Зокрема висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом у повному обсязі, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та учасниками судового провадження не заперечується.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, колегія суддів визнає правильною, такою, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду, передбачених ст. 337 КПК України.
Вирішуючі апеляційні вимоги представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, та його особі через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Покарання, як про це зазначено в положеннях ст. 65 КК України, призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При призначенні покарання в даному кримінальному провадженні суд першої інстанції, на виконання загальних засад його призначення, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, згідно приписів ст. 12 КК України, є нетяжким та тяжким злочином відповідно, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має молодий вік, неодружений, непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціальних обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, визнавши обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, при відсутності обставин, що його обтяжують, обгрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкцій частин статтей КК України за кожне кримінальне правопорушення окремо, а у подальшому за їх сукупністю, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на певний строк з додатковим обов'язковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначене ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного в даному провадженні на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, невідбутої частини покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 у виді 1 року позбавлення волі, узгоджується з положеннями ст. 71 КК України.
На переконання суду апеляційної інстанції, за встановлених судом першої інстанції обставин, призначене ОСОБА_7 покарання в межах передбачених санкціями ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст. 286-1 КК України, а також остаточне покарання, призначене за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України та сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, є справедливим, таким, що відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сприятиме виправленню обвинуваченого, попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підстав для призначення ОСОБА_7 менш суворого покарання за ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст. 286-1 КК України або із застосуванням положень ст. 69 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено. Додаткових обставин, які можуть бути враховані при призначенні ОСОБА_7 покарання, в тому числі як пом'якшуючі, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Сумніви представника потерпілих щодо наявності у ОСОБА_14 щирого каяття, як обставини, що пом'якшує його покарання, судом апеляційної інстанції визнаються необгрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, під розкаянням передбачається, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
З наведеного можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 винуватість за пред'явленим обвинуваченням визнав у повному обсязі, неодноразово висловлював жаль щодо факту трагедії і загибелі потерпілого внаслідок його злочинних дій та зобов'язався компенсувати потерпілим заподіяну шкоду.
Крім того ОСОБА_7 за допомогою своїх родичів намагався компенсувати потерпілим витрати на поховання, що не заперечується представником ОСОБА_9 . На думку колегії суддів, не досягнення згоди між потерпілими та обвинуваченим щодо суми відшкодування, не свідчить про небажання останнього відшкодувати заподіяні збитки і завдану шкоду та не ставить під сумнів наявність у нього щирого каяття у вчиненому.
Також колегія суддів враховує, що обвинувачений вирок суду першої інстанції не оскаржує, тобто погодився з встановленими фактичними обставинами провадження, видом та розміром призначеного покарання, яке за вироком не є мінімальним за санкціями ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України, що вказує на його критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, готовність нести відповідальність за вчинене, що підтверджує його дійсне каяття.
Наголошується, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, а попередня позиція сторони захисту про невизнання винуватості за пред'явленим обвинуваченням, не є визначальною та не ставить під сумнів наявність щирого каяття особи, критичної оцінки своєї протиправної поведінки, її осуд та вжиття достатніх заходів спрямованих на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, у подальшому.
У будь-якому випадку, наявність чи відсутність щирого каяття у ОСОБА_7 , на думку колегії суддів не впливає на призначене останньому покарання, яка є максимальним за санкцією ч. 1 ст. 135 КК України та наближеним до максимального за санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий і злочини в даному провадженні вчинив у період відбування покарання з випробуванням, враховано судом під час призначення покарання за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286 -1 КК України та остаточного покарання, призначеного за сукупністю вироків.
Колегія суддів зауважує, що посилання представника потерпілих на необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 3 років позбавлення, суперечить положенням ст. 65 КК України та санкції наведеної частини статті, якою передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанцій у частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України, представником потерпілих ОСОБА_9 в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Висновки суду першої інстанції про задоволення цивільного позову потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та стягнення на їх користь з обвинуваченого по 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, учасниками судового провадження не оскаржуються, тому, на виконання положень ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів не перевіряються.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_7 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, в тому числі з наведених в апеляційній скарзі представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 обставин, для його скасування чи зміни - відсутні.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців у порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Головуючий
Судді