Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 січня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/887/25
Провадження № 11-сс/4815/56/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчої - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025181010000079 від 14.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року задоволено клопотання слідчої СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 15 березня 2025 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, підозра про вчинення злочину не підтверджується жодним доказом, який би вказував на скоєння правопорушення саме ОСОБА_7 , оскільки останній категорично заперечує свою причетність до вбивства ОСОБА_9 .. Зазначає, що ризики, вказані в клопотанні, є надуманими та нічим необґрунтованими, оскільки підозрюваний не може знищити речі і документи, не може впливати на свідків у зв'язку з тим, що свідки, які б вказували на його причетність до скоєння злочину, відсутні, та ніяким чином не може перешкоджати кримінальному провадженню. Наголошує, що ОСОБА_7 є особою поважного віку, вважається несудимим, має власне житло та постійний дохід у вигляді пенсійного забезпечення, тому вважає, що у слідчого судді були всі підстави для обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 16 січня 2025 року та постановити нову, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 інкримінується те, що 13 січня 2025 року приблизно о 23:00 год. він, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку вчинюваних ним дій, на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_9 , передбачаючи наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, умисно завдав останньому численні удари тупим предметом в область голови та тулубу, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, шиї та грудей у вигляді чисельних ран та переломів кісток скелету, зовнішньої та внутрішньогрудної кровотечі, масивної крововтрати, від яких ОСОБА_9 помер.
14.01.2025 року ОСОБА_7 було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до ст.2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
А щодо питань, пов'язаних з оцінкою доказів для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а так само і кваліфікація дій підозрюваного, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів. З цього приводу колегія суддів, як і слідчий суддя мають у своєму розпорядженні надані до клопотання докази у виді протоколу огляду місця події, протоколу огляду трупа, протоколу освідування особи, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколів допитів свідків та інших матеріалів провадження.
Під час апеляційного розгляду прокурор наголосила, що встановлені органом досудового розслідування ризики є доведеними та продовжують існувати, оскільки злочин, який інкримінується підозрюваному, належить до категорії особливо тяжких злочинів, тому усвідомлюючи відповідальність за вчинене діяння та наслідки, до яких воно призвело, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків з метою вмовлянь або переконань зміни чи відмови від показів задля зменшення чи ухилення від відповідальності. Також прокурор в апеляційному суді вказала, що на час розгляду апеляційної скарги ще не проведено ряд слідчих дій, в тому числі не дописані всі свідки та не проведені необхідні судові експертизи, зокрема судово-імунологічна експертиза.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про існування зазначених ризиків та необхідність орання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, оскільки органу досудового розслідування необхідний більш тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин.
Так, підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що свідчить про наявність ризику переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. І, хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того колегія суддів вважає, що на даний час існує ризик впливу на свідків, оскільки як встановлено, не всі з них ще допитані, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття чи несвоєчасного прибуття до слідчого, прокурора та суду, а також, на думку апеляційного суду, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки хоч в силу вимог ст.89 КК України підозрюваний на даний час вважається несудимим, однак згідно матеріалів провадження, він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно необґрунтованості ризиків, передбачених ст.177 КК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення слідчого судді апеляційним судом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про необхідність обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у саме вигляді тримання під вартою та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що вказує апелянт,не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження - під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчої з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, які в подальшому були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025181010000079 від 14.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3