Справа № 552/7402/23 Номер провадження 22-ц/814/619/25Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
29 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Кузнєцової О.Ю., Пилипчук Л.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (в подальшому ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 1200-8832 від 05.05.2023 в сумі 64920 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 12000 грн., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 52920 грн. та судові витрати.
Вказувало, що 05.05.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1200-8832, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1200 грн. зі строком надання кредиту 300 днів, з базовим періодом - 18 днів (проміжок часу впродовж строку дії договору, в останній день якого в позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом) із застосуванням зниженої % ставки у розмірі 2,50 % в день та стандартної 3 % ставки в день, а позичальник зобов'язувалася повернути кредит та внести плату за кредитом.
Отримавши кошти та користувавшись ними, позичальник порушила умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 16.11.2023 становила 64920 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1200-8832 від 05.05.2023 в розмірі 64920 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 1200 грн., простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 52920 грн. та у повернення сплаченого судового збору 2684 грн.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку щодо доведеності укладання між сторонами кредитного договору та встановленого факту неналежного виконання його умов позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої позивач довів наданими доказами.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вказує, що вона не укладала кредитний договір, а позивачем не надано доказів щодо його підписання електронним підписом.
Також звергає увагу на несправедливість умов договору, оскільки відсотки за користування кредитом в сумі 12000 грн. банк встановив на рівні 52920 грн., що є непропорційним та не відповідає засадам розумності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до наступних висновків.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 05.05.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1200-8832 в електронній формі, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12000 грн. для задоволення особистих потреб позичальника.
В порушення умов договору ОСОБА_1 не виконувала взяті зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яку товариство і просило стягнути в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про доведеність позивачем неналежного виконання умов кредитного договору позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яка згідно розрахунків кредитодавця станом на 16.11.2023 становила 64920 грн.
Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало до позовної заяви наступні документи: договір про відкриття кредитної лінії № 1200-8832; правила відкриття кредитної лінії; паспорт споживчого кредиту; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1200-8832; довідку про перерахування кредитних коштів; розрахунок заборгованості; копію вимоги про усунення порушень умов кредитного договору.
В договорі про відкриття кредитної лінії, Правилах та Паспорті споживчого кредиту зазначено, що вони були підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А4371.
Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Так, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошових коштів відповідачу в межах відкритої кредитної лінії шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника.
З цього приводу, на підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду довідку про перерахування суми кредиту №1200-8832 від 05.05.2023 за допомогою системи LiqPai, платіж: 2300425336, дата: 05.05.2023, № платіжної карти НОМЕР_1 , сума: 12000,00 грн. та лист АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № №1200-8832 від 05.05.2023.
Оцінюючи зазначені копії документів, колегія суддів не може віднести останні до належних та допустимих доказів здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Вони не є первинними бухгалтерськими документами, не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 12000,00 грн. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .
Довідка про перерахування суми кредиту №1200-8832 від 05.05.2023 була сформована та підписана самим директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1200-8832 від 05.05.2023 товариство не надало.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції товариством не заявлялося клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації про власника банківської картки, на яку, за його твердженням, здійснювалося перерахування коштів та не надало суду інших документів, які б належним чином доводили б факт здійснення фінансової операції, пов'язаної з переказом отриманих в межах кредитної лінії коштів на картковий рахунок відповідача.
З урахуванням положень ст. 1054 ЦК України, згідно до яких банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, до предмета доказування позивача належать обставини щодо надання та відповідна отримання позичальником кредитних коштів, за неповернення яких настає цивільно-правова відповідальність.
На вказані обставини, суд першої інстанції належної уваги не звернув, допустився помилки в оцінці наданих стороною позивача доказів, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку про наявність достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по поверненню кредитних коштів, з урахуванням розміру відсотків, визначених умовами договору.
За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в порядку ст. 141 ЦПК України, з ТОВ "Укр Кредит Фінанс" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3220,80 грн. за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на користь держави судовий збір 3220,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року.
Судді: О. І. Обідіна О.Ю. Кузнєцова Л.І. Пилипчук