Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1389/24 Головуючий у 1-й інст. Гресько В. А.
Категорія 82 Доповідач Борисюк Р. М.
04 лютого 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 277/1389/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Повразюка Руслана Валерійовича на ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Греська В.А. у смт. Ємільчено,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
06 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Повразюк Р.В. надіслав до суду позовну заяву в новій редакції, в якій просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів за непоставлений товар у розмірі 62 742,98 грн, 5 000,00 грн моральної шкоди та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, прийняти дану позовну заяву до розгляду з додатковою вимогою.
Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2024 року відмовлено у прийняті позовної заяви в порядку частини 3 статті 49 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повразюк Р.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник позивача зазначає, що посилання суду першої інстанції на диспозицію частини 3 статті 49 ЦПК України в частині «зміни предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі», як підставу відмови у прийнятті позовної заяви, є передчасним.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вище вимогам.
Зокрема, із матеріалів справи убачається, що 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, в якому просив стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб, судове засідання призначено на 09 год. 30 хв. 20 листопада 2024 року. Зазначеного дня розгляд справи було відкладено на 04 грудня 2024 року на 09 год. 00 хв. 9 (а.с.81).
02 грудня 2024 року ухвалою судді Ємільчинського районного суду було задоволено клопотання представників сторін та судове засідання по справі №277/1389/24 ухвалено провести в режимі відеоконференції з їх участю о 09 год. 00 хв. 04 грудня 2024 року через сервіс «easycon» (а.с.85).
04 грудня 2024 року розгляд справи не відбувся, оскільки представник позивача повідомив телефонним зв'язком про відсутність електроенергії і неможливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справи було знову відкладено на 06 грудня 2024 року на 09 год. 00 хв. (а.с.86).
04 грудня 2024 року представник позивача - адвокат Повразюк Р.В. надіслав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи №277/1389/24, призначений на 09 год. 00 хв. 06 грудня 2024 року, на іншу дату (а.с.88-90).
06 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача також було надіслано до суду позовну заяву в новій редакції (а.с. 91-101).
Із посиланням на положення статті 49 ЦПК України, суд першої інстанції ухвалив відмовити у її прийнятті.
У зв'язку із цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Право на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів для усіх фізичних та юридичних осіб гарантовано Конституцією України.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Сторони належать до складу осіб, які беруть участь у справі, а тому володіють загальними правами, які передбачені статтею 43 ЦПК України. Проте в силу свого особливого процесуального статусу ці особи наділяться додатковими (спеціальними) правами.
За приписами частини 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Із матеріалів справи убачається, що 01 листопада 2024 року суддею постановлено ухвалу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, тобто підготовче судове засідання у справі не проводилось.
Згідно довідок секретаря судові засідання у справі, призначені на 20 листопада 2024 року, 04 грудня 2024 року та 06 грудня 2024 року не відбулися по певним причинам.
Отже, фактично перше судове засідання не відбулося.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного і помилкового висновку про відмову у прийнятті і поверненні уточненої позовної заяви, яка була надіслана представником позивача 06 грудня 2024 року через систему «Електронний суд».
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Повразюка Руслана Валерійовича задовольнити.
Ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді