Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7733/17 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
03 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу№296/7733/17 за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви та про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Рожкової О.С. в м. Житомирі,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила:
- визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2018 року по цивільній справі №296/7733/17, провадження №2/296/969/18;
- переглянути заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2018 року по цивільній справі №296/7733/17, провадження №2/296/969/18, згідно якого суд частково задовольнив позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та стягнув з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 110 272,21 грн та 1654,08 грн понесених витрат по сплаті судового збору та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не знав про розгляд цивільної справи №296/7733/17 відносно нього у 2018 році, позовну заяву з додатками та судові повістки про виклик до суду за адресою реєстрації в гуртожитку не отримував, тривалий час не проживав за місцем своєї реєстрації, так як впродовж шести років мешкав в будинку батьків в с. Листвин, Коростенського району, оскільки батько потребує сторонньої допомоги та догляду. Про наявність заочного рішення від 05.03.2018 ОСОБА_1 дізнався в листопаді 2023 року після арешту карткового рахунку виконавчою службою, а отримав копію заочного рішення лише - 18.12.2023. Крім того, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою зазначила, що після отримання копії заочного рішення відповідач 02.01.2024 подав до Корольовського районного суду м. Житомира заяву про перегляд заочного рішення, проте оскільки проживав та здійснював догляд за батьком за межами м. Житомира домовився про супровід справи в суді зі знайомим юристом, який запевнив, що повідомить про результати розгляду справи. Втім, випадково в листопаді 2024 року відповідач з'ясував, що юрист давно виїхав з міста Житомира, не володіє інформацією по справі, а заява про перегляд заочного рішення 04.01.2024 ухвалою суду була залишена без руху для усунення недоліків, а 06.03.2024 повернута заявнику. Посилаючись на те, що ухвали суду від 04.01.2024 та від 06.03.2024, якою ОСОБА_1 повернуто заяву про перегляд заочного рішення від 05.03.2018, останній не отримував, оскільки не проживав за місцем своєї реєстрації, а проживав в будинку батьків і доглядав за хворим батьком, просила задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року у поновлені строку на подання ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у цивільній справі №296/7733/17 відмовлено. Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у цивільній справі №296/7733/17 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ухвалюючи заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 9212,80 грн., проте стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму у розмірі 110 272,21 грн., яка більше ніж у десять разів перевищує отриману суму кредиту за умов відсутності доказів укладення письмового кредитного договору між кредитодавцем і споживачем та бухгалтерських документів, зокрема, виписки з особового рахунку споживача, які підтверджують факт надання йому кредиту, користування кредитом та наявності несплаченого кредитного боргу. Суд першої інстанції при ухваленні спірного заочного рішення не надав правової оцінки істотному дисбалансу правовідносин на шкоду споживачу.
Стверджує, що ОСОБА_1 взагалі не знав про розгляд у 2018 році позову по даній справі, оскільки на протязі останніх шести років проживав фактично в будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Офіційно знятися з реєстрації місця проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не мав можливості по причині об'єктивного характеру, а саме: паспортиста гуртожитку скоротили, реєстраційні документи мешканців гуртожитку зникли і взагалі не були передані до Корольовського міськвиконкому міста Житомира. Без відмітки у паспорті про зняття з попереднього місця реєстрації відповідачу відмовили у реєстрації нової адреси місця проживання, у зв'язку з чим в заяві про перегляд заочного рішення зазначалась офіційна адреса реєстрації відповідача по гуртожитку, бо іншої адреси реєстрації відповідач взагалі не мав. Зазначає, що відповідач на протязі останніх шести років був вимушений проживати в будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 , бо його батько ОСОБА_3 , страждає на онкозахворювання і потребує сторонньої допомоги та догляду, про що матеріали справи місять відповідні докази. Крім того, звертає увагу на те, що в Україні введено воєнний стан. Вказує, що ОСОБА_1 станом на 02.10.2017 (дату подання позивачем позову), жодних кредитних боргів перед АТ КБ «ПриватБанк» не мав. Надані до позову документи не містять належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України щодо отримання ОСОБА_1 кредиту у будь-якому розмірі та наявності несплаченого кредитного боргу.
Звертає увагу на те, що відсутність можливості переглянути помилковий судовий акт суперечить універсальній у судочинстві вимозі ефективного поновлення прав шляхом відправлення правосуддя, яке б відповідало вимогам справедливості, применшує та обмежує це право. Зазначає, що у даному випадку другий розгляд справи по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Вважає, що в умовах воєнного стану, тяжкої хвороби батька, обов'язку ОСОБА_1 приймати участь у відшкодуванні витрат на вартісне лікування батька, оскаржувана ухвала порушує конвенційне право відповідача захистити свої майнові права та уникнути безпідставного стягнення суми вигаданого банком боргу, не підтвердженого жодним бухгалтерським документом. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 05 березня 2018 року Корольовським районним судом м. Житомира ухвалено заочне рішення про задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 110 272,21 грн та 1 654,08 грн понесених витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.
Матеріали справи містять зворотне повідомлення про невручення ОСОБА_1 поштових відправлень із судовими повістками про виклик до суду на 15.12.2017 та на 05.03.2018 із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Встановлено, що ОСОБА_1 отримав копію заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2018 року - 18 грудня 2023 року в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира та в той же день ознайомився з матеріалами цивільної справи №296/7733/17, що підтверджується копією витягу із журналу суду.
Після отримання 18.12.2023 копії заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2018 року, ОСОБА_1 02.01.2024 подав до суду заяву про перегляд вказаного заочного рішення.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04.01.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у цивільній справі №296/7733/17 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху з підстав не зазначення відомостей щодо наявності чи відсутності у заявника електронного кабінету, не надання копій заяви про перегляд заочного рішення відповідно до кількості учасників справи та несплати судового збору.
Ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху від 04.01.2024 направлялась заявнику за адресою зазначеною ним у заяві, а саме: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернулося на адресу суду не врученим, з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується конвертом з поштовим відправленням.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2024 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику, у зв'язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 04.01.2024. Вказана ухвала набрала законної сили 06.03.2024 та заявником не оскаржена.
05 грудня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Відмовляючи у поновлені строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у цивільній справі №296/7733/17 та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду 02.01.2024 із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 вказав адресу місця свого проживання: АДРЕСА_2 , для отримання судових повідомлень за вказаною адресою, а тому посилання на неотримання ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2024, як на поважну причину пропуску строку на повторне звернення із заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки дана ухвала направлялася судом за вказаною заявником адресою. ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про судове провадження за його заявою після 02.01.2024 і до 18.11.2024, рухом справи не цікавився, а після повторного ознайомлення з матеріалами справи його представником, ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2024, якою заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику, в апеляційному порядку не оскаржувалась. Відтак, установивши відсутність у ОСОБА_1 об'єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.
Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України.
Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 05 березня 2018 року, ОСОБА_1 посилалася на те, що не був повідомлений про ухвалення заочного рішення у справі та його копію не отримував до грудня 2023 року.
Так встановлено, що матеріали справи містять зворотне повідомлення про невручення ОСОБА_1 поштових відправлень із судовими повістками про виклик до суду на 15.12.2017 та на 05.03.2018 із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
ОСОБА_1 отримав копію заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2018 року - 18 грудня 2023 року в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира та в той же день ознайомився з матеріалами цивільної справи №296/7733/17.
Після отримання 18.12.2023 копії заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2018 року, ОСОБА_1 02.01.2024 подав до суду заяву про перегляд вказаного заочного рішення.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04.01.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у цивільній справі №296/7733/17 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху з підстав не зазначення відомостей щодо наявності чи відсутності у заявника електронного кабінету, не надання копій заяви про перегляд заочного рішення відповідно до кількості учасників справи та несплати судового збору.
Ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху від 04.01.2024 направлялась заявнику за адресою зазначеною ним у заяві, а саме: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернулося на адресу суду не врученим, з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується конвертом з поштовим відправленням.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2024 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику, у зв'язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 04.01.2024. Вказана ухвала набрала законної сили 06.03.2024 та заявником не оскаржена.
05 грудня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про наявність заочного судового рішення щодо стягнення з нього заборгованості 18 грудня 2023 року (дата отримання копії заочного рішення).
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення суди повинні враховувати критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).
Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції критично оцінив доводи ОСОБА_1 про неможливість звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення до 15 січня 2024 (дати отримання копії оскаржуваного рішення).
Встановивши відсутність у сторони відповідача безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, передбачених у частині третій статті 284 ЦПК України, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновками, викладеними судом першої інстанції в заочному рішенні по суті, а також щодо неможливості подачі заяви про перегляд заочного рішення в 30-денний строк з дня його проголошення, однак вказані обставини не були предметом дослідження в суді першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки суд вирішував питання лише щодо дотримання відповідачем 20-денного строку з дня вручення йому повного заочного рішення суду для подачі заяви про його перегляд, визначеного ч. 3 ст.284 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 04 лютого 2025 року.
Головуючий
Судді