Справа № 947/40029/24
Провадження № 2-а/947/36/25
Іменем України
04.02.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участю:
- секретаря судового засідання Ващенко М.О.,
- представника позивача Ніц А.С.,
- представника відповідача Ткачова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах представником Ніц Анатолієм Сергійовичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи.
У грудні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач), поданим в його інтересах представником ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 359 від 20.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутні дані про отримання/не отримання ним військово-облікового документу. Немає даних, чи реєстрував він особистий кабінет у мобільному застосунку «Резерв+» та чи формував військово-обліковий документ в електронному вигляді. Не доведено, що особи, які перевіряли у нього документи та складали протокол про адміністративне правопорушення уповноважені належним чином. У протоколі не вказані місце та час вчинення адміністративного правопорушення. Відсутня фото-, відеофіксація перебігу перевірки документів у позивача представникам ТЦК. За результатами розгляду протоколу у постанові начальником ТЦК безпідставно застосовано до нього стягнення у найбільшому розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
На обґрунтування своєї правової позиції позивач покликався на норму примітки до ст. 2101 КУпАП щодо наявної можливості у органів комплектування та соціальної підтримки отримати інформацію про персональні дані з державних реєстрів; на приписи ст. 251 КУпАП в контексті відсутності посилання в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності на докази вчиненого правопорушення; приписи постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині виклику особи для проходження медичного огляду на предмет визначення придатності до військової служби.
У відзиві представник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що протокол та постанова відносно ОСОБА_1 складені уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до приписів КУпАП. Усі права військовозобов'язаного були дотримані та забезпечені. Порушення, викладені в описовій частині протоколу та постанови, дійсно мали місце. Під час перевірки документів та складення протоколу в ОСОБА_1 був відсутній військово-обліковий документ. Від проходження ВЛК останній відмовився.
У судовому засіданні, 04.02.2025, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не було задоволене. Справа розглядалася за наявними матеріалами.
Заяви та клопотання учасників справи.
30.12.2024 від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Під час судового засідання, ухвалою суду від 30.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні. Судове засідання призначено на 30.01.2025, яке у подальшому перенесено на 04.02.2025. Зобов'язано представника позивача забезпечити явку позивача у судове засідання, а також надати сторони додаткові докази.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення сторін та інших учасників справи, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що відповідно до витягу з електронної бази даних про військовозобов'язаних, призовників і резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.06.2018 перебуває на обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Апостолове).
Щодо обставин притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності судом установлено, що відповідно до акта про відсутність у військовозобов'язаного при собі та непред'явлення за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 -облікових документів, ОСОБА_1 20.11.2024 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з відсутністю у нього військово-облікового документу у паперовому чи електронному вигляді. Указані обставини засвідчені підписами двох сторонніх присутніх осіб.
Як наслідок, 20.11.2024 командиром взводу охорони Територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 359 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Відповідно до описової частини протоколу ОСОБА_1 допустив порушення вимог абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у період проведення мобілізації (крім цільової) не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1-2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 4 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Встановлено порушення норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині не виконання конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, невиконання військового обов'язку згідно із законодавством, відмова від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Відповідно до вказаного протоколу розгляд справи призначено у цей же день, 20.11.2024, на 20 год 30 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . В екземплярі протоколу, наданого відповідачем, має місце підпис ОСОБА_1 . Йому роз'яснено права, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У своїх поясненнях, написаних власноручно, від проходження ВЛК останній відмовився, оскільки не мав при собі рентгенологічних обстежень грудної клітини та ЕКГ. Копію протоколу отримав. До протоколу долучені як докази: копія паспорту, копія довідки про присвоєння ІПН, копія витягу з бази даних «Оберіг».
Розгляд справи здійснювався за участі ОСОБА_1 . На підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 винесено постанову № 359 від 20.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. Описова частина постанови щодо переліку приписів нормативно-правових актів, які були порушені ОСОБА_1 , відповідає описовій частині протоколу.
Копія вказаної постанови отримана ОСОБА_1 особисто у день розгляду справи 20.11.2024.
Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонами доказів на їх підтвердження, випливає, що сторони не заперечують факт складення протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, однак позивач вказує на порушення процесуальних норм під час притягнення його до адміністративної відповідальності, а також неправильне застосування норм матеріального права, які складають об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, що і стало підставою для звернення з позовом у цій справі.
Мотиви прийнятого рішення.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини щодо дотримання правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, порядку притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані положеннями Закону України «Про військовий облік і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також нормами КУпАП.
При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV), відповідно до якої, національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45 рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).
Щодо процесуального аспекту позову суд уважає за необхідне зазначити таке.
Так, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності врегульований положеннями КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 2101, 211).
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваже-ною на те посадовою особою (ч. 1 ст. 254 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 254 КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 2 ст. 256 КУпАП).
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч. 3 ст. 256 КУпАП).
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (ч. 4 ст. 256 КУпАП).
Оскільки диспозиція ч. 3 ст. 2101 КУпАП є бланкетною, то в протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою.
Аналізуючи наявну в матеріалах справи копію протоколу про адміністративне правопорушення № 359 від 20.11.2024 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, та надаючи йому оцінку як доказу в контексті зазначених вище приписів норм КУпАП суд доходить висновку, що вказаний протокол складений відповідно до приписів КУпАП. Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 роз'яснені. Свої пояснення останній надав на окремому аркуші. Про дату та час розгляду протоколу повідомлений належним чином. Другий примірник протоколу отримав. Докази у виді копії паспорту, копії довідки про присвоєння ІПН, копії витягу з бази даних «Оберіг» - долучені до протоколу. У протоколі зазначено місце його складення та час.
Відповідно до акта про відсутність у військовозобов'язаного при собі та непред'явлення за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 -облікових документів, установлено, що ОСОБА_1 20.11.2024 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з відсутністю у нього військово-облікового документу у паперовому чи електронному вигляді. Указані обставини засвідчені підписами двох присутніх осіб. Перевірка працівниками поліції документів, що підтверджують особу, а також наявність військово-облікових документів, прямо передбачено приписами ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII відповідно до якого, у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
У подальшому на вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 також відмовився надати для огляду військово-обліковий документ, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення із зазначенням місця та часу вчинення адміністративного правопорушення. Фото-, відеофіксація при цьому не здійснювалися. Натомість суд не вважає це істотним порушенням прав ОСОБА_1 , оскільки факт відсутності військово-облікового документу підтверджено відповідним актом за участі двох сторонніх осіб, а також самим представником позивача, який надав до суду тільки приписне свідоцтво позивача. Повноваження командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на складення вказаного протоколу підтверджено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 214 від 29.12.2023 (з основної діяльності) «Про організацію службової діяльності у ІНФОРМАЦІЯ_6 у 2024 році» (за змінами, внесеними наказом № 41 від 01.11.2024), згідно з п. 48.19 якого командир взводу ОСОБА_6 був уповноважений на складення протоколів про адміністративне правопорушення відносно військовозобов'язаних.
Далі, відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП).
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч. 1 ст. 285 КУпАП).
З аналізу винесеної на підставі протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 постанови № 359 від 20.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, випливає, що розгляд справи ОСОБА_1 відбувся в його присутності. При цьому він був завчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Будь-яких клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Копію постанови отримав власноручно у цей же день 20.11.2024.
При цьому долучені до протоколу докази досліджувалися та враховувалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначення вичерпного переліку доказів у протоколі та постанові чинними нормами КУпАП не передбачено.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про порушення його процесуальних прав працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 під час притягнення до адміністративної відповідальності.
Оцінку діям працівників поліції та/чи ІНФОРМАЦІЯ_3 під час зупинення та слідування до приміщення РТЦК, перебування в ньому ОСОБА_1 , буде надано слідчими ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, під час розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР на підставі заяви представника позивача ОСОБА_7 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України (кримінальне провадження № 62025150020000143 від 10.01.2025).
Отже судом не встановлено істотних порушень норм процесуального права під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесення постанови № 359 від 20.11.2024.
Щодо матеріального аспекту позову суд уважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до описової частини постанови № 259 від 20.11.2024 ОСОБА_1 допустив порушення вимог:
- вимог абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого уперіод проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України;
- вимоги ч. 1-2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», відповідно до яких захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством;
- абз. 4 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста;
- відмова від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначені порушення норм, передбачених ч. 1-2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», носять загальний характер і не можуть бути поставлені в провину особі без прив'язки до конкретних вимог нормативно-правових актів, які були порушені.
Приписи абз. 4 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» взагалі передбачають добровільність дій особи при реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Що стосується порушення приписів абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» то відсутність у ОСОБА_1 військово-облікового документу уперіод мобілізації підтверджується даними з реєстру «Оберіг», а також іншими долученими сторонами документами до справи, серед яких відсутній військово-обліковий документ або витяг з електронного військово-облікового документу, сформованого у мобільному застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 . Указані фактичні обставини підтверджують факт переховування та ухилення останнім від мобілізації в особливий період.
Що стосується відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, факт якої установлений та підтверджений особистими письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час перебування в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , то обов'язок останнього пройти ВЛК передбачений приписами абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Основного Закону).
Факт направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК підтверджується корінцем до повістки № 201124/29 від 20.11.2024, яку ОСОБА_1 отримав власноручно.
Відсутність у ОСОБА_1 при собі рентгенологічних обстежень грудної клітини та ЕКГ не може бути поставлена в залежність від обов'язку проходження ВЛК військовозобов'язаним. Вказані документи можуть бути долучені під час проходження ВЛК, або дослідження проведені за направленням відповідного лікаря, який включений до складу комісії. Обов'язок прибувати на ВЛК вже з результатами рентгенологічних обстежень грудної клітини та ЕКГ не відповідає приписам п. 3.4, 3.5 «Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 № 402. Згідно з указаними нормами під час дії правового режиму воєнного стану ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші дослідження виконуються за показаннями.
Відтак посилання представника позивача на порушення прав ОСОБА_1 у цій частині є безпідставними.
Що стосується розміру накладеного адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25 500 грн, то визначення розміру стягнення відноситься до дискреційних повноважень особи, яка розглядає справу. При цьому стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП). Указані обставини враховані начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 при визначенні розміру штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З кумулятивного аналізу вказаних норм логічно випливає, що наявність обов'язку у суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, не звільняє іншу сторону від обов'язку довести перед судом обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже відповідачем доведено та позивачем не спростовано факт відсутності у ОСОБА_1 під час перевірки та перебування в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 військово-облікового документу, а також відмову його від проходження ВЛК, що прямо підтверджено його власноручними поясненнями.
Отже, під час судового розгляду установлено, що відповідно до описової частини постанови судом підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 вчинення в особливий період порушення приписів абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відповідно до зазначених приписів уперіод проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції України).
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Відповідно до Указу в.о. Президента України ОСОБА_8 «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014, затвердженого Законом України № 1126-VII від 17.03.2014, в Україні розпочав діяти особливий період. Дія особливого періоду не скасовувалася, не зупинялася, не переривалася, тому він уважається таким, що діє і до цього часу.
Верховний Суд у листі від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Окрім цього на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, розпочав діяти воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався (останній раз на підставі Указу Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 з 10.11.2024 строком на 90 діб).
Водночас, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено про проведення в Україні загальної мобілізації.
Отже дія особливого періоду, який є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, почала свій перебіг з 17.03.2014 і наразі не закінчилася.
Ураховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України суд позбавлений можливості скасувати постанову в частині або виключити норми, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, та беручи до уваги, що судом підтверджено порушення ОСОБА_1 приписів абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відповідно до зазначених приписів уперіод проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які самі по собі містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, суд уважає за необхідне залишити оскаржувану постанову в силі у зв'язку з підтвердженням наявності вини ОСОБА_1 у порушенні вказаних приписів.
Отже в діях ОСОБА_1 , які підтвердженні під час судового розгляду, мали місце як об'єктивні так і суб'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП на час винесення оскаржуваної постанови № 359 від 20.11.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом установлено, що приймаючи оскаржуваному постанову керівник ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений норами КУпАП, неупереджено, розсудливо, з урахуванням усіх обставин справи, з дотриманням розумного балансу між необхідністю притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладенням штрафу в значному розмірі з необхідністю забезпечення мобілізації під час дії воєнного стану в Україні, дотримуючись прав особи під час притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема на участь у процесі прийняття рішення по суті.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010).
Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відноситься до предмета спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, вказаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмета спору.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на викладене, керуючись ст. 2, 6, 77, 241-243, 245, 246, 286 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , поданим в його інтересах представником ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 359 від 20.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К. А. Цирфа