Провадження № 22-ц/803/1327/25 Справа № 195/910/24 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
04 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сніжко В. І. на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» від 20.01.2017 року відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами і Тарифами складає між ним і Банком кредитний Договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором відповідач не виконав умови договору, в зв'язку з чим станом на 21.05.2024 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 108676 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 76409.64 гривень, заборгованості за кредитом; 32266.98 грн. заборгованість по відсоткам.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору б/н від 20.01.2017 року в розмірі 108 676,62 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість по кредитному договору б/н від 20.01.2017 року в розмірі 108 676,62 грн., а також витрати на оплату судового збору в сумі 3028 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги стягнути з АТ «Акцент Банк».
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що в підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві без номеру від 20.01.2017 року відсутні дані про отримання кредитної картки, відсутня інформація щодо строку її дії, дані відсоткової ставки за користуванні кредитними коштами. Тобто, АТ А-Банк не довів факт погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом чи прострочення зобов'язання.
Також, позивач посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті, як невід'ємні
частини спірного договору, тоді як матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку був наданий ОСОБА_1 , він ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ А-Банк.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Анкета-заява клієнта фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 21.01.2017 року жодним чином не доводить правових підстав для нарахування відсотків.
Також, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Акцент банк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Зазначає, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти, а також на підтвердження вірності розрахунку в матеріалах справи наявна банківська виписка, де в тому числі відображено використання відповідачем кредитного ліміту.
Крім того, своїм підписом ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Також, в подальшому, перебуваючи клієнтом Банку, відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт кредиту власноруч підписаний відповідачем, тобто в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку повісток до електронних кабінетів сторін та їх представників (а.с.92 зворот), а також картка рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апелянту з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пунктів 3,4 частини 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2017 року ОСОБА_1 надав Банку Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку про надання кредитного ліміту, та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 21.05.2024 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 108676 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 76409,64 гривень, 32266,98 грн.- заборгованість по відсотках.
Згідно із наданими позивачем довідками ОСОБА_1 видано кредитну картку строком дії до липня 2017 року, та встановлювались наступні ліміти 20.01.2017 року - у розмірі 1510 грн.; 21.09.2017 року - у розмірі 20000 грн.; 22.12.2023 року - у розмірі 76500 грн.
Також матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається наявність заборгованості у розмірі 108676,62 грн. та паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 власноручним електронним підписом у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 3,627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20 січня 2017 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В підтвердження укладання договору позивачем надано копію Анкети-заяви від 20.01.2017 року з підписом клієнта, де зазначені його особисті дані; розрахунок заборгованості за договором 20.01.2017 року, з якого вбачається наявність заборгованості за кредитом станом на 21.05.2024 року у розмірі 108676,62 грн., яка співпадає із сумою зазначеною у виписці по картковому рахунку.
Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського
обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі № 760/7792/14-ц.
Із наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням. Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами суд першої інстанції правильно вважав належними та допустимими.
Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами протягом тривалого часу, договір ним виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що вбачається із розрахунку заборгованості, Зазначене у своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору.
Відповідно до положень статей 12,18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач надав всі документи, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним, зміни або розірвання його ним не заявлялись.
Також, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів того, що він не користувався кредитом.
Однак, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що банком не доведено факт отримання ним банківської картки, а також відсутня інформація щодо строку її дії, колегія суддів відхиляє як не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з вищевикладеним.
Доводи апелянта, що в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту , колегія суду відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника та паспорту споживчого кредиту, а встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в якому умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.
Із наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він містить найменування та місцезнаходження кредитодавця, реквізити ліцензії; тип кредитного продукту - картка «Універсальна» з лімітом до 50 000 грн. та 46,8% річних , картка «Універсальна ГОЛД» з лімітом 50 000 грн. та 44,4 % річних. Також зазначено строк кредитування встановлено 240 місяців на споживчі потреби. Кредитні кошти надаються клієнту у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Порядок повернення кредиту здійснюється щомісяця до останнього поточного дня включно, в розмірі 5% від заборгованості на останній день минулого місяця, не менше 100 грн., не менше суми нарахованих процентів плюс штраф, якщо він виник, але не більше залишку заборгованості.
Зазначена в паспорті інформація відповідає вимогам частини 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».
Зміст зобов'язання в наведеному паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз анкети-заяви та наданого позивачем розрахунку, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами у паспорті споживчого кредиту.
ОСОБА_1 ознайомився з наданою в паспорті споживчого кредиту інформацією, про що свідчить його простий електронний підпис, вибрав та погодився з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклав кредитний договір шляхом особистого підписання анкети -заяви. Тобто таким чином висловив своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Підписавши власноруч паспорт споживчого кредиту відповідач добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, розміром кредиту, порядком його надання, відсотками за користування кредитом та застосування штрафу у разі порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене позивачем належними та допустимими доказами наведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 20.01.2017 року станом на 21.05.2024 року у розмірі 108676,62 грн., з яких: 76409,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32266,98 грн. - заборгованість за погодженими сторонами відсотками.
За встановлених обставин суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені у відзиві на позов та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сніжко В. І. залишити без задоволення.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.
Судді: