Справа № 161/6463/24 Провадження №11-кп/802/80/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисника - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023030580002795 від 15.09.2023 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 та прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_15 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2024 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
Даним вироком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Ровеньки Луганської області, українку, з вищою освітою, заміжню, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючу, зареєстровану - АДРЕСА_1 , зареєстровану як внутрішньо переміщену особу та проживаючу за адресою - АДРЕСА_2 , судиму:
- 20.07.2011 Ровеньківським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 10.07.2017 звільненої умовно-достроково на 9 місяців 1 день на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.06.2017;
- 15.04.2019 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 місяців арешту, звільненої 17.04.2020 по відбуттю строку покарання;
- 24.05.2021 Староконстантинівським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 15.08.2022 Рівненським міським судом Рівненської області за ст. 190 ч. 2, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі (звільненої 07.10.2022 по відбуттю покарання);
- 12.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 16.06.2023 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі; вироком Волинського апеляційного суду від 11.10.2023 вирок від 16.06.2023 в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України - 3 роки позбавлення волі.
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначивши покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Волинського апеляційного суду від 11.10.2023 - 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_10 - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили. та призначено йому покарання:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ровеньки Луганської області, українки, гр.України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого в м. Лисичанськ, постійне місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою - АДРЕСА_2 , судимого:
- 12.06.2020 Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 3 роки;
- 24.05.2021 Староконстантинівським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 15.08.2022 Рівненським міським судом за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 15.08.2022 - 1 (один) рік позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_11 - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Визначено зарахувати ОСОБА_10 у строк відбування покарання термін її попереднього ув'язнення з 13.02.2024 по дату набрання даним вироком законної сили, з розрахунку, один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_10 - тримання під вартою - залишено до вступу вироку в законну силу.
Вироком суду вирішено долю речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком суду обвинувачена ОСОБА_10 , за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_11 , весною 2023 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, домовились про заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16 , з яким ОСОБА_10 познайомилася у соціальній мережі «Фейсбук», шляхом обману та зловживання його довірою. На виконання попередньої домовленості про вчинення кримінального правопорушення, в ході спілкування із ОСОБА_16 під різними приводами обвинувачена ОСОБА_10 повинна була просити у нього кошти на вигадані потреби.
Так, обвинувачена ОСОБА_10 , повторно, перебуваючи у приміщенні ДУ «Луцький слідчий ізолятор», що за адресою: м.Луцьк, вул. Нестора Бурчака, 3, використовуючи мобільний телефон марки «Samsung», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 з сім-картками за мобільними номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , з доступом до мережі Інтернет, умисно, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16 , за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_11 , який перебував у приміщенні ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», що за адресою: м. Рівне, вул. вулиця Дворецька, 116, шляхом зловживання довірою ОСОБА_16 (яка виникла в ході тривалого попереднього спілкування упродовж березня-червня 2023 року ОСОБА_10 із ним), та обману останнього, що виразилось у повідомленні завідомо неправдивої інформації про обставини, які ніби-то відбуваються та у зв'язку із чим, ОСОБА_10 потребує коштів, у період з 15 червня 2023 року по 11 серпня 2023 року заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16 у загальному розмірі 25 000 гривень, які останній перерахував з своєї банківської картки на банківські картки, надані ОСОБА_10 , а саме: о 23.07 год. 15 червня 2023 року - 1000 грн, о 11.24 год. 21 червня 2023 року - 3000 грн, о 00.43 год. 22 червня 2023 року - 2500 грн, о 16.33 год. 22 червня 2023 року - 1000 грн, о 11.18 год. 23 червня 2023 року - 1000 грн, о 16.17 год. 13 липня 2023 року - 1000 грн, о 23.21 год. 20 липня 2023 року - 5000 грн, о 16.06 год. 21 липня 2023 року - 1500 грн, о 18.42 год. 10 серпня 2023 року - 5000 грн, о 21.43 год. 10 серпня 2023 року - 2000 грн, о 13.23 год. 11 серпня 2023 року - 2000 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_16 майнової шкоди на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожен зокрема, своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
У поданих апеляційних скаргах:
- захисник обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_14 вважає, що оскаржений вирок прийнятий з порушенням норм матеріального права і призначене ОСОБА_10 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, конкретним обставинам справи та особі обвинуваченої. Звертає увагу, що обвинувачена як в судових дебатах та в останньому слові, так і на досудовому розслідуванні повністю визнавала свою вину, розкаялася у вчиненому та просила суд суворо її не карати.
Крім того, вказує про необхідність застосування положень ст. 70 КК України, при призначені покарання ОСОБА_10 , а не ч. 1 ст. 71 КК України як визначено судом першої інстанції.
Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від16 травня 2024 року в частині призначеного покарання змінити. Призначити ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити обвинуваченій до відбуття покарання у виді 3 років позбавлення волі. Зарахувати ОСОБА_10 у строк відбуття покарання термін її попереднього ув'язнення та строк відбутого покарання за вироком Волинського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року. В іншій частині вирок залишити без змін.
- обвинувачений ОСОБА_11 не погоджується з оскарженим вироком та вважає, що судом першої інстанції неповно здійснено судовий розгляд під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного та справедливого рішення. Вказує, що у вироку надані стороною обвинувачення докази не проаналізовані з точки зору належності і допустимості та не зазначено, що саме доводять ці докази у пред'явленому йому обвинувачені. На думку обвинуваченого, з наявних у кримінальному провадженні доказів не вбачається ознак його причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, що й не було підтверджено в судовому засіданні показаннями потерпілого.
Просить оскаржений вирок скасувати, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 190 КК України закрити, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
- прокурор оскаржує вирок у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд дослідивши докази та матеріали кримінального провадження правильно визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 190 КК України, однак, за обставинами інкримінованими в обвинувальному акті, не виклав зміст фактичних обставин, вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення визнаного доведеним. Тобто у судовому рішенні викладено лише фактичні обставини злочину вчиненого ОСОБА_10 , а формулювання обвинувачення ОСОБА_11 чітко і окремо не описано.
Просить скасувати вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2024 року та ухвалити новий, яким ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, остаточно визначивши на підставі ст. 71 КК України до відбуття 3 роки 6 місяців. ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, остаточно визначивши на підставі ст. 71 КК України до відбуття 4 роки.
У мотивувальній частині вироку викласти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення та юридичну формулу обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
В змінах та доповненні до апеляційної скарги сторона обвинувачення вказує про необхідність зменшення строку остаточного покарання призначеного ОСОБА_11 , оскільки на даний час невідбута частина покарання останнього є меншою, ніж Луцький міськрайонний суд приєднав на підставі ст. 71 КК України. Крім того прокурор просить застосувати на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальну конфіскацію в дохід держави до мобільних телефонів із сімкартками, які вилучені у обвинувачених та визначити, що початок строку відбування покарання ОСОБА_17 та ОСОБА_11 за даним вироком необхідно рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Акцентує увагу, що у випадку не ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного рішення у даному кримінальному провадженні обвинуваченій ОСОБА_17 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У поданому до суду запереченні на апеляційну скаргу прокурор вважає апеляційні скарги захисника обвинуваченої та обвинуваченого необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності потерпілого ОСОБА_16 , який в судові засідання апеляційного суду не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений, клопотань про відкадення судового розгляду до суду не надходило. Інші учасники судового розгляду не заперечувати проти здійснення судового розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, думку обвинувачених та їх захисників, які підтримали подані апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляції сторони обвинувачення, думку прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу і просила залишити апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 та захисника обвинуваченої ОСОБА_10 без задоволення, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.
Відповідно до ст. 374 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.15 постанови №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому.
Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Доводи прокурора, що оскаржений вирок суду не відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону, є слушними.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт із формулюванням обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 оголошений в судовому засіданні прокурором і не змінювався в ході судового розгляду. Поміж тим, в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та формулювання обвинувачення викладено окремо кожному обвинуваченому, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
У викладі фактичних обставин та при формулюванні обвинувачення мають міститися дані щодо кожного обвинуваченого та кожної події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад конкретного кримінального правопорушення. Якщо обвинуваченому інкримінується вчинення кількох кримінальних правопорушень (злочинів), формулювання обвинувачення у вироку суду повинні викладатися окремо по кожному з них.
За результатами судового розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд першої інстанції визнав їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, кваліфікувавши їх дії як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Проте, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку суд взагалі не сформулював обвинувачення стосовно ОСОБА_11 , яке визнано доведеним за результатами судового розгляду, а лише описав усі обставини згідно обвинувального акта стосовно ОСОБА_10 . Тобто в судовому рішенні викладено лише фактичні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_10 .
Таким чином, колегією суддів встановлено, що всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку, суд не сформулював обвинувачення стосовно ОСОБА_11 , яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, що фактично унеможливлює розуміння того, які обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження, зокрема щодо: умислу обвинуваченого ОСОБА_11 на вчинення злочину; точної дати, способу й місця скоєння протиправних дій та інше.
Отже, спрощення формулювання обвинувачення, а саме відсутність у мотивувальній частині обвинувального вироку формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_11 , визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та потягло порушення права обвинуваченого на захист.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Враховуючи, що чинним КПК з одного боку, чітко визначені повноваження апеляційного суду, до яких не входить дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, що покладено кримінальним процесуальним законом на суд першої інстанції, який цих вимог не дотримався, з другого боку, в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК не входять зазначені порушення вимог чинного законодавства, однак, виходячи з вимог ст. 7 КПК, суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості винести остаточне рішення у кримінальному провадженні, а тому вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Водночас, у зв'язку з допущеними істотними порушеннями судом першої інстанції, апеляційний суд позбавлений можливості прийняти судове рішення по суті, а тому колегією суддів не надається оцінка доводам апеляційних скарг захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11 . Ураховуючи встановлені при апеляційному розгляді обставини, згадані вище доводи апеляційних скарг підлягають ретельній перевірці та з'ясуванню під час нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК.
Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11 слід залишити без задоволення.
Крім того, до ОСОБА_10 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні. ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років. Враховуючи відомості про її особу, відсутність в неї міцних соціальних зв'язків, остання раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів, відбувала реальні міри покарання, обгрунтовано обвинувачується у вчиненні даного кримінального правопорушення перебуваючи у ДУ «Луцький слідчий ізолятор», що свідчить про її підвищену суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення, а також з огляду на введений воєнний стан в Україні, ризик можливого переховування від суду продовжує існувати. Для запобігання вказаному ризику апеляційний суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу стосовно ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів за клопотанням сторони обвинувачення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_15 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2024 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 28 березня 2025 року включно, з визначенням розміру застави та покладенням обов'язків, згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2024 року.
Головуючий
Судді