Справа № 128/4504/23
Провадження № 33/801/126/2025
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач: Шемета Т. М.
04 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу Пунько Ірини Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 04 січня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, -
встановив:
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.
В постанові суду зазначено, що 29 жовтня 2023 року близько 21:00 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, штовхав та виражався нецензурною лайкою.
Не погоджуючись з такою постановою суду, ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Пунько І. В., 13 січня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 04 січня 2024 року та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 04 січня 2024 року.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у його відсутність, що також підтверджено рапортом чергового, при цьому пояснення в ОСОБА_1 працівниками поліції не відбиралися. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено: « ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто дії психологічного характеру, а саме штовхав та ображав нецензурною лайкою», в той же час зі змісту пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що: «мій чоловік ОСОБА_4 прийшов у нетверезому стані та будучи у нетверезому стані почав шарпати за двері та виражатись нецензурно», а тому є суперечності у вказаних вище документах, що спростовує факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 .
Терміновий заборонний припис не може бути доказом вчинення ОСОБА_1 даного насильства, оскільки в протоколі про адмінстративне правопорушення не зазначено про його винесення, він складений у відсутність ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції також розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , який не був повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки йому не було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а номер мобільного телефону, який зазначений в протоколі, йому не належить. Поштова кореспонденція направлялася судом першої інстанції на адресу: АДРЕСА_2 , однак зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 і суду була відома ця адреса, оскільки вона вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, однак жодного листа по місцю реєстрації ОСОБА_1 судом першої інстанції направлено не було.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Пунько І. В. підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат Краснолуцький А. О. заперечили проти апеляційної скарги, ОСОБА_2 повідомила, що протокол складений був у присутності ОСОБА_1 , в них з ним тривалі неприязні стосунки, він неодноразово її ображав.
Через канцелярію суду потерпіла ОСОБА_2 надала диск, зазначивши, що на ньому зафіксовані події, які відбулися 29 жовтня 2023 року (а. с. 59), а також численні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а. с. 65-72), які суд не бере до уваги, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення та при оформленні матеріалів потерпіла ОСОБА_2 не вказувала про наявність звуко-чи відеозапису, надані нею виписки не стосуються справи що розглядається.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановленою статтею 268 КУпАП України, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, справа розглянута судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 та зазначено, що він судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дачу, час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на 04 січня 2024 року, тобто на час прийняття оскаржуваної постанови, відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Так, відповідно до статті 277-2 КпАП України повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи слідує, що в судове засідання суд першої інстанції викликав ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена в протоколі як місце проживання: «с. Зарванці» та судова кореспонденція неодноразово поверталася з різними відмітками пошти: «неправильно зазначена (відсутня) адреса» (а.с. 8 - 11), «адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 14-15).
Натомість суд не надсилав виклики в судове засідання ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 (ця адреса зазначена в протоколі) про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення а.с. 1) ОСОБА_1 до суду не викликався.
Офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції з особою ведеться за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) (абзац перший пункту 4 Порядку Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265).
Відтак апеляційний суд виснує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про день та час судового розглядув суді першої інстанції, тому апеляційний суд оцінює докази, наявні у справі з урахуванням пояснень, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон № 2229-VIII), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII ).
Згідно диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП 271298 від 29 жовтня 2023 року, поясненнями ОСОБА_2 .
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 271298, 29 жовтня 2023 року о 21:00 годин у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме штовхав та ображав нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП. В протоколі вказано потерпілу ОСОБА_2 , до протоколу додається: заява, пояснення; на місці, де має міститися підпис особи, щодо якої складено протокол, підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с. 1).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 29 жовтня 2023 року, вона просила прийняти міри стосовно її чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 29 жовтня 2023 року вчинив відносно неї фізичне і психологічне насильство (а. с. 3).
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 29 жовтня 2023 року, вона вказала, що 29 жовтня 2023 року близько 21:00 годин, її чоловік ОСОБА_1 прийшов у нетверезому стані та почав шарпати за двері та виражатись нецензурною лайкою у її адресу. Останнім часом її чоловік постійно зловживає спритними напоями та поводить веде неадекватно, просить відносно ОСОБА_1 прийняти міри (а.с. 4).
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано рапорт інспектора-чергового ЧЧ ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції В. Корнієць (а.с.2) та терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а.с. 5).
Як вбачається зі змісту рапорту (а. с.2), 29 жовтня 2023 року о 21 год. 34 хв надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 29.10.2023 року о 21:34 за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 повідомляє, що чоловік вчиняє насилля, буянить. Група реагування прибула 29.10.2023 о 22:05:22.
Результат відпрацювання: інформація потребує додаткового розгляду. Рапорт відділу поліції № 3 (м. Вінниця) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ГРПП поліцейський СРПП Білан В. М. від 29 жовтня 2023 року, 23 год. 11 хв. «В ході реагування на вказане повідомлення екіпажем СРПП Жарт 52 було здійснено виїзд в АДРЕСА_2 та було виявлено заявницю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за вище вказаною адресою та повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також проживає за вищевказаною адресою вчиняє стосовно неї домашнє насильство, та заявниця здійснили телефонний дзвінок на лінію 102, та повідомила про дану подію. Почувши це, її чоловік ОСОБА_1 покинув помешкання у невідомому їй напрямку. Дана інформація потребує додаткового розгляду, так як притягнути гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України не представилось можливими» (а.с.2 на звороті).
Отже, з огляду на зміст Рапорту, зміст протоколу, пояснень потерпілої, - апеляційний суд виснує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статей 254, 256 КУпАП, а саме складений за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без відібрання в нього пояснень або зафіксованої в передбачений законом спосіб відмови надати пояснення (без залучення свідків).
Стосовно наявного в матеріалах справи термінового заборонного припису, апеляційний суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявний терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 29 жовтня 2023 року, який винесено стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства: висловлювався нецензурною лайкою стосовно ОСОБА_2 . Терміновий заборонений припис полягає в забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, строком на три доби з 00:00 год. 30 жовтня 2023 року та діє до 00:00 год. 02 листопада 2023 року. Кривдник від підпису відмовився в присутності поліцейського Балан В. М. (а.с. 5).
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2229-VIII , терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
При винесенні припису працівником уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника (п. 5 Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 серпня 2018 року № 654, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 серпня 2018 року).
Отже, з огляду на зміст зазначених норм, терміновий заборонний припис виноситься виключно в присутності особи-кривдника, вручається йому, роз'яснюються наслідки порушення такого припису.
Відтак терміновий заборонний припис, наявний в матеріалах справи (а.с.5) винесений з порушенням, оскільки він винесений 29 жовтня 2023 року у відсутність ОСОБА_1 , так як уже зазначалося вище, поліцейський Білан В. М. о 23 годині 11 хвилин цієї доби рапортував, що інформація потребує уточнення, так як притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не представилось можливим, на місці події його не було, він покинув помешкання до приїзду поліції. Окрім того, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в Рапорті не згадується, що було винесено терміновий заборонний припис.
З огляду на аналіз доказів, наявних в матеріалах справи на час розгляду судом першої інстанції, апеляційний суд виснує, що по справі не здобуто належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП., оскільки нецензурна лайка в межах конфлікту, наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілій.
Виходячи з вищезазначеного, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, - є невірними.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-3 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Пунько Ірини Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 04 січня 2024 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Т. М. Шемета