04.02.2025 Справа № 756/7363/24
Унікальний№756/7363/24
Провадження№2-о/756/19/25
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2025 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
за участі секретаря - Дідківській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник звернувся до суду із заявою в якій просив встановити факт постійного проживання його матері ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В обґрунтування заяви зазначено, що батьками ОСОБА_1 були ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Шлюб між батьками заявника: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено 17.06.1965 р. В 2004 році було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з розпорядженням № 2658 від 22.04.2004 р. було видано Свідоцтва про право власності на житло на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_2 (мати заявника), ОСОБА_4 (батько заявника), ОСОБА_6 (рідний брат заявника), ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 та бабуся заявника).
В квітні 2005 року заявник вселився в дану квартиру та за згодою всіх співвласників був зареєстрований в неї, що підтверджується довідкою Ф № 3 № 1919 від 30.01.2008 р., виданої ОСОБА_2 Комунальним підприємством «Житлосервіс «Куренівка» у Оболонському районі м. Києва зазначені наступні дані (щодо осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 ): ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - власник зареєстрована - 14.12.1973; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 - син зареєстрований - 23.06.1988; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 -мати зареєстрована - 23.10.1975; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 - син зареєстрований - 28.04.2005. З квітня 2005 року всі члени сім'ї, що були зареєстровані в квартирі та фактично проживали в ній жили однією сім'єю та вели спільне господарство.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер брат заявника - ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько заявника ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла бабуся заявника ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла мати заявника ОСОБА_2 .
Після смерті матері заявника ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . За своє життя ОСОБА_2 вчинила заповіт на користь свого сина ОСОБА_1 .
У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пікалової Вікторії Вячеславівни, було заведено спадкову справу № 09/2022, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.02.2023 р. за № 19/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину квартири, якою володіла ОСОБА_3 , оскільки «Документів, що підтверджують, що ОСОБА_3 була матір'ю ОСОБА_2 не надав, у зв'язку з тим, що вони не збереглися та була зміна прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_3 .
В Державному реєстрі актів цивільного стану будь-які відомості щодо зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 - відсутні». У повторному свідоцтві про народження матері заявника, яке було отримано нею в 1963 році у віці 18 років (для оформлення паспорту) зазначено ім'я матері ОСОБА_7 . Це пов'язано з тим, що за життя бабусю заявника ОСОБА_3 (молдованку за національністю) всі називали ОСОБА_7 . Будь-яких документів, щодо зміни прізвища бабусі з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » в сім'ї не збереглося. Витребувати відомості з архівів ЗАГС Челябінської області російської федерації на сьогодні не вбачається можливим у зв'язку з
війною.
Оскільки мати заявника ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з 1975року (тобто не менше як 5-ти років) до дня смерті ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ), то вона має право на спадщину після померлої ОСОБА_3 , оскільки, протягом 35 років з 1975року по ІНФОРМАЦІЯ_7 (дата смерті ОСОБА_3 ) проживала зі спадкодавцем однією сім'єю, вони були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права та обов'язки. Разом зі своєю сім'єю вона займалася похованням ОСОБА_3 .
Представник заявника в судове засідання не з'явився, до початку розгляду надав заяву, про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримав, просив задовольнити.
Представник заінтересованої особи, в засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлявся, до судового засідання надали клопотання про розгляд справи без участі представника.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.
Судом встановлено, заявник ОСОБА_1 є рідною сином ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника.
Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина.
Згідно з розпорядженням № 2658 від 22.04.2004 р. було видано Свідоцтва про право власності на житло на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_2 (мати заявника), ОСОБА_4 (батько заявника), ОСОБА_6 (рідний брат заявника), ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 та бабуся заявника).
За своє життя ОСОБА_2 вчинила заповіт на користь свого сина ОСОБА_1 .
У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пікалової Вікторії Вячеславівни, було заведено спадкову справу № 09/2022, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.02.2023 р. за № 19/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину квартири, якою володіла ОСОБА_3 , оскільки «Документів, що підтверджують, що ОСОБА_3 була матір'ю ОСОБА_2 не надав, у зв'язку з тим, що вони не збереглися та була зміна прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_3 .
В Державному реєстрі актів цивільного стану будь-які відомості щодо зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 - відсутні».
У повторному свідоцтві про народження матері заявника, яке було отримано нею в 1963 році у віці 18 років (для оформлення паспорту) зазначено ім'я матері ОСОБА_7 .
Будь-яких документів, щодо зміни прізвища бабусі з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » в сім'ї не збереглося.
В судовому засіданні встановлено, що мати заявника ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з 1975року з ОСОБА_3 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування'місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання його померлої матері зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання матері заявника з спадкодавцем на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 5, 6, 10, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 зі спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Київському апеляційному суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М. Луценко