Справа № 755/9693/24
Провадження № 2/755/1204/25
"04" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан»), з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01 квітня 2021 року № 3778602 в загальному розмірі 31 792,82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 858,00 грн, заборгованість за відсотками - 23 944,82 грн, заборгованість за комісією - 990,00 грн та судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заявки на кредит № 3778602 укладено кредитний договір № 3778602, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Мілоан» зобов'язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 9 900,00 грн, однак належного зустрічного виконання зобов'язань за договором не отримало.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 07Т, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 08 травня 2021 року № 3437494, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 квітня 2021 року № 3778602 в розмірі 31 792,82 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 6 858,00 грн, заборгованість за відсотками - 23 944,82 грн, заборгованість за комісією - 990,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 31 792,82 грн та судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
17 червня 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/9693/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості, роз'яснено процесуальні права відповідача.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлявся за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», копію ухвали про відкриття провадження отримало 14 червня 2024 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа. Правом на подачу пояснень у справі не скористалась.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
01 квітня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на кредит № 3778602, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід.
Анкета-заява на кредит № 3778602 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 3778602. Крім того, анкета-заява на кредит № 3778602 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 9 900,00 грн; замовлений строк - 30 днів (з 01 квітня 2021 року по 01 травня 2021 року); погоджена сума - 9 000,00 грн; погоджений строк - 30 днів; комісія за надання - 10,0 % від суми кредиту одноразово (990,00 грн); ставка процентів 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, проценти за користування кредитом - 3 712,50 грн.
З договору про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1 Договору).
Договором визначені такі умови кредитування: сума кредиту становить 9 900,00 грн (пункт 1.2); кредит надається строком на 30 днів з 01 квітня 2021 року (пункт 1.3); згідно пункту 1.4 Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в дату платежу - 01 травня 2021 року; загальні витрати позичальника складають 4 702,50 грн (578,00 % річних); орієнтовна загальна вартість кредиту, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом складає 14 602,50 грн (пункт 1.5 Договору); комісія за надання кредиту - 990,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1); проценти за користування кредитом - 3 712,50 грн (за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за день); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору (пункти 1.6, 1.7 Договору).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору в термін (дату), вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною
в п. 1.5.2 або проценти за базовою процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених в п. 2.3 договору (пункт 2.2.1).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначені у пункті 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) процентної ставки не може бути збільшено товариством без письмової згоди позичальника ( пункт 2.2.3 договору).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3 Договору. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору (пункт 2.3.1.1).
Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом
1.4 (у даному випадку 07 червня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Відповідно до пункту 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , пунктом 3.2.5 Договору.
Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом
1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою частиною другою, третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору, умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.
Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602 (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) встановлено дату платежу - 01 травня
2021 року, до сплати: кредит в сумі 9 900,00 грн, комісія за надання кредиту в сумі 990,00 грн, проценти в сумі 3 712,50 грн, разом 14 602,50 грн.
Отже, судом встановлено, між сторонами укладено електронний договір від 01 квітня
2021 року № 3778602. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору від 01 квітня 2021 року № 3778602 встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір від 01 квітня 2021 року № 3778602 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 01 квітня 2021 року
№ 3778602 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідачем не спростовано факту укладення договору про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602, власного розрахунку заборгованості не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від
23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги від 13 вересня 2021 року № 07Т, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», витягу з реєстру боржників до цього договору вбачається, що ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 08 травня 2021 року № 3437494.
27 вересня 2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило на поштову адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за кредитним договором від 08 травня 2021 року № 3437494 протягом 3 (трьох) днів, в якій також повідомило про відступлення йому прав вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до божника за кредитним договором від 08 травня 2021 року
№ 3437494.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 складає 31 792,82 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 6 858,00 грн, заборгованість за відсотками - 23 944,82 грн, заборгованість за комісією - 990,00 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602, позивач надав копію платіжного доручення від 01 квітня 2021 року № 42848394 про перерахування на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 коштів в сумі
9 000,00 грн.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від
01 квітня 2021 року № 3778602 ТОВ «Мілоан» 01 квітня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 9 900,00 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором позики від 01 квітня 2021 року № 3778602 належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «Мілоан», складає: за тілом кредиту - 6 858,00 грн, за відсотками - 23 944,82 грн, за комісією - 990,00 грн.
З вказаного розрахунку також вбачається, що ОСОБА_1 вносила кошти на погашення кредитної заборгованості: 01 травня 2021 року - 1 930,00 грн, 07 травня 2021 року - 3 220,00 грн,
24 травня 2021 року - 3 265,00 грн, 10 червня 2024 року - 3 280,00 грн, на загальну суму
- 11 965,00 грн.
Також з розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавцем нараховувалася комісія за продовження строку кредитування, а саме 01 травня 2021 року у розмірі 495,00 грн, 07 травня
2021 року - 940,00 грн, 24 травня 2021 року - 846,00 грн, 10 червня 2024 року - 761,00 грн, що разом складає 3 042,00 грн, однак матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_1 із заявами про продовження строку кредитування (його пролонгації), не надано інформації про вказівку у призначення платежу при внесенні ОСОБА_1 коштів про бажання позичальника продовжити строк кредитування.
З розрахунку вбачається, що внесені відповідачем кошти ТОВ «Мілоан» зараховувало на погашення нарахованої комісії за пролонгацію строку кредитування на загальну суму 3 042,00 грн.
Залишок коштів у сумі 8 653,00 грн (11 965,00 грн - 3 042,00 грн) ТОВ «Мілоан» розподілено на погашення відсотків за користування кредитом: 01 травня 2021 року у розмірі 940,00 грн, 07 травня 2021 року - 1 340,00 грн, 24 травня 2021 року - 1 573,00 грн, 10 червня 2024 року - 1 758,00 грн, що разом складає 5 611,00, а також на погашення заборгованості за тілом кредиту: 01 травня 2021 року у розмірі 495,00 грн, 07 травня 2021 року - 940,00 грн, 24 травня 2021 року - 846,00 грн, 10 червня
2024 року - 761,00 грн, що разом складає 3 042,00 грн.
Щодо суми нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами суд зазначає таке.
Згідно із умовами договору сторонами погоджено розмір процентної ставки - 1,25 % на добу протягом 30-ти днів, що становить 3 712,50 гривень. Також сторонами була визначена загальна сума повернення кредиту з нарахованими процентами та комісією (990,00 грн) в розмірі 4 702,50 грн.
Як визначено пунктом 2.2.1 Договору, у випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у пункті 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених пунктом 2.3 Договору.
Пунктом 2.3.1.1 Договору визначено, що для продовження строку кредитування за цим пунктом, Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості про кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 Договору.
Крім того, пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати
60 днів. Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). При цьому, якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в
п. 1.6 Договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що автоматична пролонгація строку кредитування на пільгових умовах відбулась у зв'язку з тим, що 01 травня 2021 року відповідач сплатила комісії за пролонгацію у розмірі 495,00 грн, 07 травня 2021 року - 940,00 грн, 24 травня
2021 року - 846,00 грн, 10 червня 2021 року - 761,00 грн. Внаслідок такої проплати до 25 червня
2021 року проценти нараховувались на пільгових умовах. У подальшому, оскільки відповідач так само продовжила користування кредитом, але не вносила коштів на погашення заборгованості, з 26 червня 2021 року по 21 серпня 2021 року, проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою.
Разом з тим, жодних належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих саме на пролонгацію строку кредитування, матеріали справи не містять.
Так, належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Зазначені позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують користування кредитом та сплату коштів, в даному випадку комісії, з якою умовами договору пов'язано продовження дії договору.
Вказані розрахунки, з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, сплачених сум є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, фактично є твердженням позивача, яке не може бути доказом наявності як самої заборгованості, так і здійснених відповідачем платежів сплаті комісій за пролонгацію. Тобто, позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, але не виключно, платіжних доручень про переказ коштів або виписки про рух коштів по рахунку, які б містили інформацію про сплату грошових коштів у певній сумі та інформацію про призначення платежу.
Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідачки за договором про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602 було пролонговано кредитодавцем відповідно до пункту 2.3.1.2 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (пункт 4.2 договору), Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. У справі відсутні докази виконання кредитором умов пункту 4.2 договору, пов'язаного з пролонгацією договору, направлення відповідної вимоги боржнику, що з урахуванням змісту договору виключає підстави до стягнення відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору.
Таким чином, доказів того, що позивачем нараховувались проценти відповідно до пункту
4.2 договору суду не надано.
Суд не може покласти в основу судового рішення твердження позивача про те, що відповідач здійснювала дії, необхідні для продовження строку кредитування на пільгових умовах, зокрема, сплачувала за це комісію, а у подальшому договір продовжувався автоматично і проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 дня кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт пролонгації договору.
При цьому позивач не звернув уваги, що не повернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 дня кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.2.1 Договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Як наслідок, пунктом 2.3.1.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 3,0 % за користування коштами понад строк протягом 3 днів, 5,0 % - понад строк протягом 7 днів, 10,0 % - за користування коштами понад строк 15 днів.
Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені комісії договір пов'язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статі 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду із позовом позивач не заявляв вимоги про застосування судом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав до стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, що визначений в пунктах
1.3, 1.4 Договору, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договору строк, що має наслідком відповідальність визначену статтею 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки в збільшеному розмірі на підставі статті 1048 ЦК України.
Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 3 712,00 грн (п. 1.5.2), а тому слід дійти висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до пункту 1.4 договору про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602 термін повернення кредиту визначено 01 травня 2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованими після 01 травня 2021 року, відповідно до пунктів
1.6, 2.3.1.2 договору - відсутні.
При цьому, відповідно до розрахунків заборгованості нарахування процентів у відповідності до статті 625 ЦК України позивачем не здійснювалось.
Отже, враховуючи зміст договору про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602, додатків до нього, а також паспорту споживчого кредиту, позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами (сумою кредиту) у межах погодженого сторонами строку, тобто до 01 травня 2021 року. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Таким чином, враховуючи відсутність факту пролонгації строку кредитування, а також факт часткової сплати ОСОБА_1 грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом, сума заборгованості, що підлягає стягненню із відповідача складає 1 917,50 грн (9 900,00 грн + 3 712,50 грн - 11 695,00 грн).
Стосовно вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими комісіями суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія, як видача кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які кредитодавцем фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частинами першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Встановлено, що відповідно до пункту 1.5.1 підписаного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору комісія за видачу кредиту 990,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.
Нарахування комісії за видачу кредиту підтверджується і розрахунком заборгованості.
При цьому, кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
Отже, положення кредитного договору передбачають сплату позичальником на користь кредитодавця плати за послугу, а саме за видачу кредиту за рахунок позичальника, що є незаконним, та було заборонено частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Такі умови договору порушують публічний порядок та є нікчемними.
Отже, вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією за видачу кредиту відповідно до кредитного договору від 01 квітня 2021 року № 3778602 задоволенню не підлягає.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як убачається з матеріалів справи, за кредитним договором від 01 квітня 2021 року № 3778602, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідачем порушено умови договору в частині погашення основної заборгованості, у зв'язку з чим, згідно розрахунку проведеного судом, виникла заборгованість на загальну суму 1 917,50 грн, що підлягає стягненню з відповідача. Відповідач, в свою чергу, не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до квитанції про сплату від 04 червня 2024 року № 6713-8747-5155-9818 позивачем сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується: договором від 01 квітня 2024 року
№ 42649746 про надання правової допомоги між ТОВ «Діджи Фінанс» (як клієнт) та адвокатом Білецьким Б.М., відповідно до умов якого об'єднання бере на себе зобов'язання по наданню клієнту юридичних послуг у тому числі з представництва в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також інших органах під час розгляду правових спорів; додатковою угодою від 10 травня 2024 року № 002748811204 до договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року № 42649746; детальним описом робіт (наданих послуг) від 10 травня 2024 року на підставі договору від 01 квітня 2024 року № 42649746 на суму 6 000,00 грн; актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2024 року на суму 6 000,00 грн; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року.
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 146,10 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 361,87 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 01 квітня 2021 року № 3778602 у розмірі 1 917,50 грн (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять гривень 50 копійок).
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 146,10 грн (сто сорок шість гривень
10 копійок).
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу 361,87 грн (триста шістдесят одну гривню 87 копійок).
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40484607, адреса місцезнаходження: вул. Багговутівська, буд. 17-21,
м. Київ, 04107.
Повне рішення суду виготовлено 04 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Хромова