Справа №752/19223/24
Провадження №2/752/1133/25
29 січня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовною заявою адвоката Савченко Ірини Василівни, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Адвокат Савченко Ірина Василівна в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 02.04.2015 перебуває в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони не мають спільних дітей. Їх сімейні стосунки погіршилися через різні погляди на життя, побутові питання. Шлюбні відносини з 2022 року між ними припинилися, спільне господарство не ведеться між ними. Примирення з відповідачем та їх подальше спільне життя неможливе, оскільки суперечить інтересам позивача.
Позивач просив розірвати шлюб між ним та відповідачем, а також покласти на нього судові витрати.
01.01.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
02.04.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, актовий запис №296, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 27.07.2024 серії НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суд, вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався вказаним правом та звернувся до суду з вказаною позовною заявою, наполягаючи на розірванні шлюбу з відповідачем.
Аналізуючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, та обставини, встановлені судом у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що сім'я фактично розпалася, примирення між сторонами не можливе і позивач цього не бажає, оскільки сторони разом не проживають та ніяких стосунків, притаманних подружжю, не підтримують, спільне господарство між сторонами не ведеться.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, враховуючи відсутність неповнолітньої дитини у сторін, небажання позивача перебувати в шлюбі з відповідачем, суд вважає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто, на тому, що є моральною основою шлюбу, однак позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
На переконання суду, у вказаному конкретному випадку, причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.
На думку суду, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Обмірковуючи питання щодо надання сторонам строку для примирення, суд виходить з того, що сторонами не надано суду жодних заяв, як-то про примирення чи збереження шлюбу, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач, в свою чергу, не подав до суду жодних заяв (про перехід до розгляду справи з викликом сторін, про надання строку для примирення тощо). Крім того, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на принцип добровільності шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе, буде суперечити їх інтересам, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з урахуванням клопотання позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1211,20 грн підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву адвоката Савченко Ірини Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.04.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №296.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Савченко Ірина Василівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 4, оф. 32.
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складене 29.01.2025.
Суддя О. Б. Кокошко