Справа № 752/26356/24
Провадження №: 3/752/633/25
04.02.2025 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1
за участі ОСОБА_1 ,
28.11.2024 о 12:57 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Fiat Ducato, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві, по вул. Феодосійській, 2, під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Hyundai I30, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Hyundai отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками через недотримання вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 826329 від 03.12.2024, ставши учасником дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2024 за адресою: м. Київ, вул. Феодосійській, 2, водій ОСОБА_1 покинув місце пригоди, що оцінено працівниками поліції як порушення п. "а" п. 2.10 Правил дорожнього, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
Так, у "а" п. 2.10 Правил дорожнього руху установлено обов'язок водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Пунктом 10.9 Правил дорожнього руху встановлено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 надав усні пояснення, за змістом яких транспортний засобів Fiat Ducato є його службовим автомобілем, 28.11.2024 дійсно перебував за кермом, проїжджав в обідній час по прибудинковій території, що була доводі вузькою. Про обставини ушкодження автомобіля Hyundai дізнався після того як звернувся до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції. Про необхідність прибуття до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції йог повідомив його керівник. Допускає, що міг ненароком зачепити автомобіль Hyundai, проте не місці ніякого зіткнення не помітив і з місця події не тікав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши наявні матеріали справи суд (суддя) вважає, що подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях цього водія за ст. 124 КУпАП, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 826328 від 03.12.2024, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ст. 124 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376;
- схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.12.2024, на якій відображені місця розташування транспортного засобу, місце зіткнення, відповідні виміри;
- реєстраційна картка транспортного засобу;
- рапорт поліцейського від 29.11.2024 про документування події;
- інформація з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України "АРМОР";
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 29.11.2024;
- письмові пояснення ОСОБА_1 .
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколів про адміністративне правопорушення особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбуватиметься у Голосіївському районному суді міста Києва. Також вбачається, що протокол водій підписав.
Поряд з викладеним, суд (суддя) не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, адже вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП не є доведеною з дотриманням стандарту доказування "поза розумним сумнівом", виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
У силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують пр. розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Статтею 122-4 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Досліджені матеріали справи у сукупністю зі поясненнями ОСОБА_1 доводять факт того, що він не вчиняв заходів з умисного залишення місця дорожньо-транспортної пригоди для уникнення відповідальності за спричинені збитки і недотримання Правил дорожнього руху.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.
У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024).
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 33-35, 40-1, ст. 122-4, 124, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя О.В. Бушеленко